Ухвала суду № 7429257, 24.11.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-40921/08 Головуючий у 1-й інстанції: Пилипенко О.Є.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" листопада 2009 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М.В.,

суддів: Малиніна В.В., Маслія В.І.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Курортнафтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2008 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва до Дочірнього підприємства «Курортнафтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення суми простроченої заборгованості по внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування , -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Курортнафтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення суми простроченої заборгованості по внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 86902 грн. 09 коп. 05.11.2008 р. позивач звернувся до суду з заявою про зміну позовних вимог, зазначив, що у серпні 2008 року відповідачем частково було сплачено суму зазначену у позові – 44194 грн. 70 коп. і сума позовних вимог зменшилася до 42707 грн. 99 коп., але станом на 05.11.2008 р. заборгованість відповідача збільшилася і складає 100571 грн. 29 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем обліковується заборгованість по страхових внесках до Пенсійного фонду України у розмірі 100571 грн. 29 коп.

Оскільки сума страхових внесків до Пенсійного фонду України в розмірі 100571 грн. 29 коп. у строки, встановлені п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р., відповідачем не сплачена, позивач просив стягнути її у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2008 року позовні вимоги задоволено.

У апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2008 року – без змін, виходячи з наступного.

Дочірнє підприємство «Курортнафтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» є суб’єктом підприємницької діяльності, перебуває в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, код 30436667. Підприємство знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва.

Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи –суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Абзацом 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі –Закон № 1058-ІV) встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Статтею 1 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до вказаної статті страхові внески –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 статті 15 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь; платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Інструкції розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” за ставкою 32 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до пп. 5.1.4 Інструкції нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Судом першої інстанції встановлено, що розрахована спірна сума страхових внесків, що не сплачена відповідачем складає 100571 грн. 29 коп.

Відповідач не надав суду першої інстанції, ні до апеляційного суду доказів сплати страхових внесків.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб’єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб’єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб’єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб’єктів, а ці суб’єкти відповідно зобов’язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб’єкта. У випадку, якщо суб’єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва виконує функції держави по збору на акумуляції коштів, призначених для пенсійного забезпечення і виплати допомог згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Кошти на виплату пенсій та допомог формуються із збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. З огляду на викладене, відповідно до Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Курортнафтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2008 року - залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлено 30 листопада 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.