Ухвала суду № 7429251, 24.11.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-40493/08 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" листопада 2009 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М.В.,

суддів: Малиніна В.В., Маслія В.І.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Рууккі Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2008 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Рууккі Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання неправомірними та скасування податкового повідомлення рішення №0000014010/3 від 11.01.2008р. про донарахування податку з доходів з фізичних осіб у розмірі 16273,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідності до норм п. 5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати платника податку на організацію прийомів, презентацій і свят але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за минулий звітний період, може бути включено до валових витрат виробництва. Висновок Відповідача щодо порушення п.п. «г»пп.. 4.2.9. п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 , пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не відповідає дійсності та є безпідставним.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне зясування судом обставин справи просить оскаржуване рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2008 року без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків була проведена виїзна планова перевірка Закритого акціонерного товариства «Рууккі Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 р. по 31.03.2007 р.

За результатами перевірки був складений Акт перевірки від 06.07.2007 р. № 585/40-10/25277777 та прийнято рішення №0000174010/0 від 17.07.2007р. про визначення податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників і застосовано штрафна (фінансова) санкція на загальну суму 5347,87 грн.

Зазначене податкове повідомлення було оскаржено в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової адміністрації України від 26.12.2007р. податкове повідомлення рішення було скасовано в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб, які виплачені підприємцям (само зайнятим особам), а в частині податку з доходів фізичних осіб в сумі 5424,59 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 10849,18 грн. залишено без змін.

Винесено нове податкове повідомлення рішення №0000014010/3 від 11.01.2008р. про визначення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 5424,59 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 10849,18 грн., всього на загальну суму 16273,77 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов наступних висновків.

ЗАТ «Рууккі Україна» у 2-4 кварталах 2004 року та у січні лютому 2007 року на підставі наказів було відряджено до м. Львова директора ЗАТ «Рууккі Україна» ОСОБА_1 Мета відрядження визначена у наказах - «для оперативного керівництва».

Протягом зазначених періодів директору ЗАТ «Рууккі Україна» ОСОБА_1 крім добових витрат (які згідно законодавства передбачають витрати на харчування та інші потреби громадян) додаткового надавались кошти на додаткові блага.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються платнику податку його працедавцем (само занятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Суд не погодився з твердженням позивача щодо віднесення витрат на алкогольні та тютюнові вироби на представницькі витрати підприємства ЗАТ «Рууккі Україна».

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 5.4.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

В той же час згідно ст. 5.3.1 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті).

З аналізу наведених норм Закону можна зробити висновок, що підставою для віднесення витрат підприємства до складу представницьких є їх безпосередній звязок із виробничою діяльністю підприємства.

Згідно з преамбулою спільного наказу МФУ і Мінекономіки України від 12.11.93 р. N 88 представницькі витрати - це витрати міністерств, відомств, підприємств, установ на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій та представників інших підприємств, які прибули за запрошеннями для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва та вирішення питань, пов'язаних із комерційною діяльністю.

До представницьких витрат відносяться витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, їх транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті підприємства, установи, оплатою номерів у готелях.

Віднесення представницьких витрат до собівартості продукції (робіт, послуг) дозволяється тільки при наявності первинних документів, у яких повинні бути вказані дата, місце і програма проведення ділової зустрічі (прийому), запрошені особи, представники підприємства, яке приймає делегацію, розмір витрат.

Розпорядчим документом підприємства, установи визначається коло осіб, які мають відношення до прийому представників інших підприємств з питань комерційної діяльності. При цьому кількість учасників від сторони, що проводить офіційний прийом, не повинна перевищувати кількості учасників, які прибули від запрошеної сторони.

У бухгалтерському обліку витрати на представницькі цілі підприємства відображають по дебету рахунку 26 "Загальногосподарські витрати" або 44 "Витрати обігу". Витрати на представницькі цілі узагальнюються в окремій статті номенклатури статей загальногосподарських витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав суду копії авансових звітів.

Дослідивши докази колегія суддів дійшла висновку, що крім відповідності понесених витрат представницьким за змістом необхідна також наявність правильно оформлених документів, що підтверджують звязок таких витрат з господарською діяльністю підприємства. Позивач не надав суду належним чином оформлених документів, які б відповідали зазначеним вимогам.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Рууккі Україна»- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2008 року - залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлено 30 листопада 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.