Постанова № 74287927, 22.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/12804/17 Головуючий у 1-й інстанції - Власенкова О.О.

Суддя-доповідач - Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю БІ СІ СЕРВІС-ІНТЕРНЕШНЛ», Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» та ОСОБА_2

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року

у справі №826/12804/17

за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ "Універсал Банк", позивач-1),

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю БІ СІ Сервіс-Інтернешнл» (далі - ТОВ "Ю БІ СІ Сервіс-Інтернешнл", позивач-2),

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач-3)

до відповідача Головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Шкред Ірини Юріївни (відповідач-1),

Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (відпровідач-2),

Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (відповідач-3),

Міністерства юстиції України (відповідач-4),

треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6

про визнання незаконними дій державного виконавця та скасування акту державного виконавця,

В С Т А Н О В И Л А :

05 жовтня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю БІ СІ СЕРВІС-ІНТЕРНЕШНЛ» та Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» та ОСОБА_2, звернулись до суду з позовом до головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Шкред Ірини Юріївни, Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просили:

- визнати поважними причини пропуску строку для подання адміністративного позову та прийняти позовну заяву до провадження;

- визнати протиправним дії головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державного виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Шкред І.Ю. щодо складання акту державного виконавця від 17.01.2017;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України утриматися від дій щодо винесення постанов та інших розпорядчих документів в рамках зведеного виконавчого провадження №49176475 на підставі неправомірно складених Актів від 17.01.2017 та від 12.10.2016.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року позовну заяву залишено без розгляду, на підставі ст. 123 та ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу через порушення норм процесуального права, визнати поважними причини пропуску на подання адміністративного позову, поновити пропущений з поважних причин строк на подання адміністративного позову, відкрити провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що про порушення свого права позивачі дізнались лише 25.09.2017, а тому звернулись до суду у межах встановленого процесуальним законом строку.

Від третіх осіб було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник позивачів підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу суду першої інстанції й прийняти нову постанову про поновлення пропущеного з поважних причин строку на подання адміністративного позову, відкрити провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального права.

Представник третіх осіб в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду справи до суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без розгляду мотивував своє рішення тим, що позивачі звернулись до суду поза межами строку та за відсутності поважних підстав для поновлення пропуску строку звернення до суду.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду з підстав недоведеності в ньому обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також невідповідністю висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання та зазначає наступне.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позову) суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з порушенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позову), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість встановлення строку звернення до адміністративного суду нормами інших законів України.

Аналогічні правові норми закріплені в редакції ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017.

Буквальний аналіз змісту ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на час подання позову) дає підстави для висновку про те, що зазначена норма встановлює можливість визначення іншими нормативно-правовими актами саме строку звернення до суду.

Так, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Сторонами не заперечується, що предметом даного спору є визнання протиправними дій головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державного виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Шкред І.Ю. щодо складання акту державного виконавця від 17.01.2017 та зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України утриматися від дій щодо винесення постанов та інших розпорядчих документів в рамках зведеного виконавчого провадження №49176475 на підставі неправомірно складених актів від 17.01.2017 та від 12.10.2016.

Відповідно до ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 визначено строк звернення до суду учасників виконавчого провадження та осіб які залучаються до виконання дій для оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що становить 10 днів, з дня коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Нормами ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Звертаючись до суду з позовом про визнання протиправними дії головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державного виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Шкред І.Ю. щодо складання акту державного виконавця від 17.01.2017 та зобов'язанням Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України утриматися від дій щодо винесення постанов та інших розпорядчих документів в рамках зведеного виконавчого провадження №49176475 на підставі неправомірно складених актів від 17.01.2017 та від 12.10.2016, позивачі послались на ту обставину, що рішення відповідача є незаконними, порушує їх права та інтереси.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження №49176475, за яким ПАТ «Універсал Банк» (Позивач-1), а ОСОБА_5 є боржником.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що генеральному директору ТОВ "Ю БІ СІ Сервіс-Інтернешнл" ОСОБА_2 відповідно до постанови про передачу майна на зберігання від 05.09.2016 передано майновий комплекс. Зазначена інформація міститься у вимозі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ від 14.03.2017 (т.1 а.с.126).

Таким чином з огляду на те, що ПАТ «Універсал Банк» (Позивач-1) є стягувачем, тобто стороною у виконавчому провадженні до нього підлягає застосуванню десятиденний строк для звернення до суду.

В свою чергу, ТОВ "Ю БІ СІ Сервіс-Інтернешнл" та генеральний директор ТОВ "Ю БІ СІ Сервіс-Інтернешнл" ОСОБА_2 (позивач-2 і позивач-3) також є учасниками цього зведеного виконавчого провадження, оскільки визначені зберігачами майна тому стосовно них підлягає застосуванню десятиденний строк для звернення до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2018 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачам десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання додаткових пояснень та доказів щодо обґрунтування поважності причин пропуску строків для звернення до суду з цією позовною заявою.

З метою усунення виявлених судом недоліків позовної заяви представник ТОВ "Ю БІ СІ Сервіс-Інтернешнл" та генерального директора ТОВ "Ю БІ СІ Сервіс-Інтернешнл" ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_7 подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та клопотання про поновлення строків, наполягаючи на тому, що позивачі про зміст оскаржуваного акту державного виконавця від 17.01.2017 дізналися лише 25.09.2017 під час проведення зборів ТОВ "Напої плюс", на які було запрошено ТОВ "Ю БІ СІ Сервіс-Інтернешнл", у зв'язку з отриманням листа, до якого додано копію акта державного виконавця від 17.01.2017.

Раніше дізнатися про зміст цього акту не могли, оскільки акт до вимоги державного виконавця від 14.03.2017 №25886852/16 не долучався, а тому до 25.09.2017 вони не знали і не могли знати, що цей акт порушує їхні права та інтереси.

Також зазначено, що з матеріалами виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби, де знаходиться згаданий акт, вказані особи та їхні представники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не знайомилися, оскільки ТОВ "Ю БІ СІ Сервіс-Інтернешнл" та його генеральний директор ОСОБА_2 не є ні стороною виконавчого провадження, ні особами, які залучалися до виконавчих дій, на підтвердження чого суду надано відповідні докази. Представники цих осіб мали можливість ознайомитися лише з обкладинками відповідних виконавчих проваджень.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності пропуску строку звернення до суду з позовом позивачі обґрунтували тим, що представник позивачів не був присутній під час складення акта державного виконавця від 17.01.2017, не знав у якому конкретно виконавчому провадженні його складено, не знав прізвища та ініціалів державного виконавця, який його склав та назви органу державної виконавчої служби, працівником якого є цей державний виконавець, що позбавило позивачів можливості вчасно звернутися до суду з позовною заявою.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2018 про залишення позовної заяви без руху представник позивачів адвокат ОСОБА_7 надала свої пояснення та докази.

Про наявність акта державного виконавця від 17.01.2017 позивач дізнався 25.09.2017 під час проведення зборів ТОВ "Напої плюс", на які було запрошено ТОВ "Ю БІ СІ Сервіс-Інтернешнл", у зв'язку з отриманням листа, до якого додано копію оскаржуваного акта державного виконавця від 17.01.2017, та відповідно позивачі звернулись за захистом своїх прав 05.10.2017 у 10 денний строк встановлений Законом України «Про виконавче провадження».

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачами було вчинено дії, направлені на відновлення своїх прав перед зверненням до суду з адміністративним позовом.

Проте, реальну можливість для захисту своїх прав у судовому порядку позивачі набули після отримання акту державного виконавця від 17.01.2017.

Таким чином про порушення своїх прав позивачі дізнались з моменту отримання 25 вересня 2017 року оскаржуваного акту державного виконавця, а до суду за захистом своїх прав позивачі звернулись в межах строку встановленого КАС України 05 жовтня 2017 року, що підтверджується поштовим конвертом (а.с.17). Тобто позов подано до суду у встановлений чинним законодавством термін.

До вказаного висновку суд дійшов, серед іншого, використовуючи правові висновки Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, де вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі "Golder v.the United Kingdom" від 21.02.1975 p.), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями ( рішення "Guerin v. France" від 29.07.1998 p.) Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення "Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998 року).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Іліан проти Туреччини" вказав, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осі

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачами строку звернення до суду.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

З тексту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо витікає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд.

Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позовна заява була неправомірно залишена без розгляду з підстав, визначених відповідною ухвалою.

Доводи представника третіх осіб, що перебіг строку для звернення розпочався для позивачів 29.03.2017, з дня отримання вимоги державного виконавця від 14.03.2017 ВП №25886852/16, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначена вимога не містила жодних реквізитів оскаржуваного акту від 17.01.2017, не було вказано повної суті такого акту, не було зазначено якою посадовою особою її було складено, в якому виконавчому провадженні, що унеможливлює встановлення порушення прав позивача.

Посилання представника третіх осіб на ту обставину, що матеріали справи (виконавчого провадження) місять відмітку адвоката ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які представляли інтереси всіх позивачів, датовану 04 квітня 2017 року про «ознайомилась з матеріалами справи», колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки матеріали виконавчого провадження не містять опису, відповідно до якого можливо встановити, з чим саме мали змогу ознайомитись представники.

Крім того колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що представником відповідача, а саме Шкред І.Ю. не заперечувався той фат, що у відповідача відсутній належні докази повідомлення чи направлення позивачам, як учасникам виконавчого провадження копії оскаржуваного акту державного виконавця 17.01.2017.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нової ухвали про направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

За змістом частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з винесенням нової ухвали про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 34, 243, 310, 312, 320, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю БІ СІ СЕРВІС-ІНТЕРНЕШНЛ», Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» та ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року - скасувати.

Справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький