Постанова № 7428348, 25.12.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.09                                                                                           Справа № 9/141-50

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого – судді                                                  Давид Л.Л.

Суддів                                                                      Мурської Х.В.

          Якімець Г.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіта», за вих. №41 від 16.10.2009 р.

на рішення Господарського суду Волинської області від 01.10.2009 р.

у справі № 9/141-50 (суддя –Соломка Л.І.)

за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк»в особі Волинської філії ВАТ «Кредобанк», м. Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіта», м. Луцьк

про стягнення 5147239,05 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кметь О.М. –начальник ВПЗ Департаменту реструктуризації та стягнення банку (довіреність за №3231 від 12.06.2009 р.);

від відповідача: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 01.10.2009 р. у справі №9/141-50 задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства «Кредобанк»в особі Волинської філії ВАТ «Кредобанк», м. Луцьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіта», м. Луцьк про стягнення 5147239,05 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агровіта” (юридична адреса: 43025 Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова,11, фактична адреса: 43000 м. Луцьк, вул. І.Франка,53, п/р 26003011190 у ВФ ВАТ “КРЕДОБАНК”, МФО 303224, код ЄДРПОУ 31300467) на користь Відкритого акціонерного товариства „Кредобанк” в особі Волинської філії ВАТ “Кредобанк” (43025 м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 28-а, рахунок 351900340 у ВФ ВАТ “Кредобанк”, МФО 303224, код 20120226) 5150300 грн. заборгованості за кредитним договором, в тому числі: 4 120 000, 00 грн. –сукупної заборгованості по кредиту, 945219,20 грн. –простроченої заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами, 83794,24 грн. –пені за простроченими відсотками з 01.11.2008 р. по 04.08.2009 р., 1200 грн. простроченої комісії за управління кредитом; 86,99 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом за період з 01.11.2008 р. по 04.08.2009 р. та 25 500,00 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що сторонами укладено кредитний договір, умови якого Відповідачем виконувались несвоєчасно, відповідно до чого Позивач у відповідності до п. 5.9. Договору звернувся до Відповідача з вимогою про дострокове погашення всієї суми кредиту, відсотків, пені та комісії, яку Відповідач в добровільному порядку не погасив, відповідно до цього позовні вимоги позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення. Щодо клопотаннь Відповідача про розстрочення виконання рішення суду рівними частинами на період з 01.10.2009 р. по 28.02.2010 р. та зменшення суми розміру пені на 50%, то місцевий господарський суд прийшов до висновку, що такі є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Відповідач –ТзОВ «Агровіта»подав апеляційну скаргу, за вих.. №41 від 16.10.2009 р., в якій вказує, що місцевий господарський суд неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення на п»ять місяців не дослідивши фінансового стану підприємства, вважаючи недостатнім доказом вимогу Пенсійного фонду про прострочення обов»язкових платежів, не витребувавши при цьому додаткових доказів та не з»ясував питання щодо нанесення збитків Позивачу. Крім цього, Скаржник вказує, що підприємство не виконало зобов»язання перед Позивачем не з умислу або не обережності, а відтак відсутня вина, а тому вважає можливим зменшення пені на 50% та розстрочки виконання рішення на п»ять місяців.

Дані обставини, на думку Скаржника, є безумовною підставою для зміни рішення місцевого господарського суду в частині зменшення розміру пені на 50% та розстрочки виконання рішення суду на п»ять місяців рівними частинами.

Позивач –Акціонерне товариство «Кредобанк»в особі Волинської філії ВАТ «Кредобанк» у відзиві, б/н від 26.11.2009 р. та за вих. №27/2-09 від 01.12.2009 р. заперечив доводи апеляційної скарги, посилаючись при цьому на те, що місцевий господарський суд володів достатніми доказами щодо сум заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами в тому числі пені, яка була розрахована Позивачем на підставі п. 7.1. кредитного договору №42/08 від 18.06.2008 р. Крім того, зазначає, що доводи, заявлені Скаржником в своїй апеляційній скарзі були повністю та всебічно досліджені місцевим господарським судом під час розгляду справи по суті, що відображено в мотивувальній частині рішення від 01.10.2009 р. в саме: щодо клопотання про зменшення розміру пені за кредитним договором та про розстрочення виконання такого рішення суду на період з 01.10.2009 р. по 28.02.2010 р. Дані клопотання мотивовані важким фінансовим становищем Відповідача, яке було спричинене світовою фінансовою кризою, однак не подано суду жодних доказів причинно-наслідкового зв»язку між світовою фінансовою кризою та важким фінансовим становищем підприємства. Відповідно до цього, рішення місцевого господарського суду вважає обґрунтованим та законним, відповідно до цього просить останнє залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, як безпідставну і не обґрунтовану.

Відповідач (Скаржник) участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 03.12.2009 р., що підтверджується штампом на оригіналі останньої. Ухвалою суду від 03.12.2009 р. участь представників сторін визначено на власний розсуд та попереджено сторони, що у разі відсутності їх уповноважених представників, справа буде розглянута по суті за наявними у ній матеріалами.

25.12.2009 р. клопотань про відкладення та додаткових доказів по справі не поступало.

Враховуючи наведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Представник Відповідача в судовому засіданні 25.12.2009 р. заперечив доводи апеляційної скарги, з мотивів наведених у відзиві, б/н від 26.11.2009 р. та за вих.. №27/2-09 від 01.12.2009 р.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивами на неї, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши представника Позивача, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Волинської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

18.06.2008 р. Відкритим акціонерним товариством “Кредобанк” в особі Волинської філії ВАТ “Кредобанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агровіта” укладений кредитний договір №42/08 зі змінами та доповненнями згідно укладеної додаткової угоди №1 від 27.07.2009 р. (а.с.8-11).

Згідно з п.п.2.1.1, 2.1.2 Договору Позивач зобов’язався надати Відповідачу кредит в сумі 4120 000, 00 грн. для оплати по договорах про уступку права вимоги боргу банком по ТзОВ “Волинь-борошно” згідно кредитного договору №78/04 від 31.03.2004 р., підприємця Войнаровського А.В. згідно кредитного договору №277/03 від 05.12.2003 р., поповнення обігових коштів, в тому числі: закупівля зерна пшениці на строк до 17.06.2011 р., а Відповідач – забезпечити повернення одержаного кредиту згідно встановленого п. 2.2. кредитного договору порядку зі сплатою за користування кредитом процентів не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти (п.4.3.).

Пунктом 2.6, 2.7 кредитного договору передбачено, що для обліку виданих кредитних коштів банк відкриває позичковий рахунок №2063701000857, датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку.

На виконання умов договору Позивачем відкрито боржнику позичковий рахунок для обліку кредитних коштів і згідно меморіальних ордерів №60323 від 18.06.2008 р., №603167, №603023, №602245, №602233 від 19.06.2008 р., №667973 від 03.07.2008 р. (а.с.12-15) позивачем на виконання умов договору перераховано відповідачу 4120 000, 00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов‘язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов‘язку в натурі.

У відповідності до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до п. 4.2. та 4.3. кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але, умовно, 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1. цього Договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному у п.2.2. цього договору нарахування комісій відбувається згідно строків, передбачених обліковою політикою банку до терміну вказаному у п.2.2. цього Договору. Позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до п.4.2. цього Договору, у валюті кредиту щомісячно, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи встановлено, що Відповідач свої зобов»язання за кредитним договором №42/08 від 18.06.2008 р. не виконав, оскільки станом на 29.09.2009 р. заборгованість перед Позивачем по кредиту становить 4120000 грн., 945219,20 грн. простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами (а.с.36-38), що і не заперечується Відповідачем .

Згідно п.5.9. кредитного договору банк у випадку наявності обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит не буде повернуто у строки, визначені цим договором або несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту (частини кредиту) вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів, про що письмово повідомляє Позичальника.

04.06.2009 р. позивач надіслав відповідачу претензію за №02/1848 з вимогою достроково здійснити погашення всієї суми кредиту, відсотків, пені та комісії, яка залишена без реагування (а.с.17-18).

У відповідності до п. 7.1. кредитного договору встановлено, що у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов’язань (повернення кредиту або його частини, оплати процентів, комісій) боржник сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки за весь час прострочки.

З розрахунку Відповідача вбачається, що за неналежне виконання договірних зобов»язань Відповідачу нарахована пеня за простроченими відсотками в розмірі 83794,24 грн. за період з 01.11.2009 р. по 04.08.2009 р. (а.с.5).

Також у відповідності до вимог п. 4.1.3. Договору за надання кредиту Позичальник сплачує Банку комісію, встановлені тарифами Банку –за управління кредитом –300 грн., яка сплачується щомісячно протягом дії кредиту. Відтак станом на 29.09.2009 р. прострочена заборгованість Відповідача по комісії за управління кредитом становить 1200 грн. та 86,99 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом з 01.11.2008 р. по 04.08.2009 р. (а.с.5).

Враховуючи норми чинного законодавства та положення кредитного договору №42/08 від 18.06.2008 р. місцевим господарським судом вірно визначено підставність позовних вимог та стягнуто на користь Позивача - 4120000,00 грн. –сукупної заборгованості по кредиту, 945219,20 грн. –простроченої заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами, 83794,24 грн. –пені за простроченими відсотками з 01.11.2008 р. по 04.08.2009 р., 1200 грн. простроченої комісії за управління кредитом; 86,99 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом за період з 01.11.2008 р. по 04.08.2009 р.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач не заперечує суму позову, однак, як вбачається з клопотання, б/н від (а.с.39) вказує в ньому, на те, що невиконання договірних зобов»язань сталося не в наслідок небажання Відповідача їх виконувати, а з причин погіршення фінансового стану підприємства через неспроможність його дебіторів і неможливість отримання кредитів в банках. Ці явища є наслідком кризи в економіці України і знаходяться поза межами впливу Відповідача. В обґрунтування своїх вимог Відповідач посилається на положення ст. 233 Господарського кодексу України, згідно яких у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. Відповідно до цього, Скаржник, вказує як і в клопотанні так і в апеляційній скарзі на те, що оскільки Відповідач не виконав зобов»язання перед Позивачем не з умислу або необережності, то в даному випадку відсутня його вина, а тому керуючись п.п. 3 та 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України просить зменшити розмір пені на 50% та розстрочити виконання рішення суду рівними частинами на період з 01.10.2009 р. по 28.02.2010 р.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає висновок місцевого господарського суду щодо відмови в зменшенні пені та розстрочені виконання рішення строком на п»ять місяців вірним та таким, що ґрунтується на матеріалах та обставинах справи, виходячи з наступного.

Щодо зменшення розміру пені судова колегія прийшла до висновку, що Відповідачем не доведено правових підстав для такого зменшення. При зменшенні стягнення розміру санкцій, повинно бути враховано ступінь виконання зобов»язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов»язані; не лише майнові, але й інші інтереси сторін. Відповідачем документально не підтверджено, що невиконання договірних зобов»язань сталося не в наслідок небажання Відповідача їх виконувати, а з причин погіршення фінансового стану підприємства через неплатоспроможність його дебіторів і неможливості отримання кредитів в банках.

Щодо розстрочки виконання рішення то місцевим господарським судом вірно враховано, що станом на день розгляду Відповідачем не погашено основну суму кредиту по строках сплати, та відсотки за користування кредитом, а в підтвердження свого важкого матеріального становища Позивачем подано суду лише вимогу управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку про сплату 7993,52 грн., яку, як вказує Відповідач, не має змоги сплатити не є належним доказом тяжкого фінансового стану підприємства.

У відповідності до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого Скаржником не зроблено.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відповідність рішення Господарського суду Волинської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду Волинської області від 01.10.2009 р. у справі №9/141-50 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіта», за вих. №41 від 16.10.2009 р. - без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3.          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Справу № 9/141-50 повернути Господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя                                                                      Давид Л.Л.

Суддя                                                                                          Мурська Х.В.

Суддя                                                                                          Якімець Г.Г.