Постанова № 7427799, 12.11.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 22-а-35774/08 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В. Суддя-доповідач: Данилова М. В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2009 р.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М.В.,

суддів: Бєлової Л.В. та Бистрик Г.М.,

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2008 року у справі за позовом підприємства з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2008 року підприємство з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна» (підприємство, «Білла-Україна») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя (ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Зазначали, що штрафні санкції по сплаті комунального податку до їх філії є неправомірними, оскільки остання не є юридичною особою, а комунальний податок сплачується підприємством до бюджету місцевої громади за місцем своєї реєстрації.

Посилаючись на порушення відповідачем положень Конституції України, Законів України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», - просили скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006231501/0 від 27 травня 2008 року про застосування штрафних санкцій на суму 6120,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2008 року позов задоволено.

У апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 травня 2008 року ДПІ проведено невиїзну документальну перевірку з питання ненадання податкової звітності «Шостою філією підприємства з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна» за період з травня 2005 року по квітень 2008 року. Дана філія знаходиться у місті Запоріжжі, не має права юридичної особи, зареєстрована Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією й взята на облік в ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя 15 січня 2001 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 471/15/26074272, яким встановлено порушення філією вимог Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори» та Положення «Про комунальний податок», затверджене рішенням Запорізької міської ради від 30 листопада 2005 року № 6; не подавалась податкова звітність до податкового органу згідно діючого законодавства за періоди з травня по грудень 2005 року, з січня по грудень 2006 року, з січня по грудень 2007 року та із січня по квітень 2008 року.

На підставі акту перевірки, апелянтом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006231501/0 від 27 травня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на 6120,00 грн. за неподання 36 розрахунків суми комунального податку.

Апеляційний суд не погоджується із наявністю підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про систему оподаткування» під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

За визначенням пункту 1.1. статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платники податків – це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Згідно статті 4 Закону України «Про систему оподаткування» платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

За правилами статті 15 цього ж Закону до місцевих податків належать: податок з реклами; комунальний податок. Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2 - 4, 13 та 14 частини другої цієї статті, є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів.

Як передбачено статтею 15 Декрету «Про місцеві податки і збори» комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. А стаття 19 цього Декрету визначає, що місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

За приписами частини першої статті 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування відповідно до закону можуть встановлювати місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

За змістом підпункту 2.1 пункту 2 Положення «Про комунальний податок», затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 30 листопада 2005 року № 6, платниками комунального податку є розташовані на території міста підприємства всіх форм власності (юридичні особи), бюджетні установи, організації, які отримують дохід від господарської та комерційної діяльності та від надання платних послуг, філії (окремі та інші відокремлені підрозділи), котрі не мають окремого балансу та розрахункового рахунку в установах банку, виходячи із чисельності працівників у складі підприємств, що є юридичними особами.

Підпункт 2.5 пункту 2 цього Положення визначає, що комунальний податок перераховується до бюджету міста за місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби). Базовим періодом є календарний місяць.

Відповідно підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Підпункт 4.2.2. пункту 4.2. цієї ж статті встановлює, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Підпункт 17.1.1. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року N 80, узяття на облік як платників податків - юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб здійснюється за їх місцезнаходженням відповідними органами державної податкової служби після внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру або, у випадках, передбачених законодавством, після присвоєння ідентифікаційних кодів за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України.

За змістом підпункту 15.1.2. пункту 15.1. статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли: а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано; б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання. Пункт 17.3. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. Тому колегія суддів твердження апелянта про безпідставність посилання суду першої інстанції на пропущення строку, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України, вважає правильним.

Таким чином, доводи ДПІ є обґрунтованими та підтвердженими під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, тому приймаються до уваги, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва – скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладено, керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2008 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні вимог підприємству з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна» відмовити.

Повний текст постанови виготовлено 16 листопада 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: