Ухвала суду № 7427836, 10.11.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-33450/08 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"10" листопада 2009 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С.,

суддів: Усенка В.Г., Зайцева М.П.,

при секретарі: Іващенко О.І.,

розглянувши апеляційну скаргу позивача –Дочірнього підприємства «Івушка»відкритого акціонерного товариства «ЧеЗаРа»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2008 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Івушка»відкритого акціонерного товариства «ЧеЗаРа»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові, в якому просив винести рішення, яким визнати нечинним податкові повідомлення-рішення № 0001302323/0 від 23.02.2006 року, № 0000822320/0 від 24.02.2006 року, № 0000832320/0 від 24.02.2005 року, № 0000812320/0 від 24.02.2006 року та рішення про застосування фінансових санкцій № 0001302323/0 від 23.02.2006 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2008 року у задоволенні позову - відмовлено.

          На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач формував свої податкові зобов’язання, податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних позивачу його контрагентами –приватним підприємством «Зоря-Сервіс», командитним підприємством «ЮСВ»на виконання договорів купівлі-продажу товарів, що підтверджується актом перевірки та не заперечується позивачем.

За результатами зустрічних перевірок контрагентів позивача, суми, які були включені ДП «Івушка»до складу податкового кредиту у відповідних періодах контрагентами до складу податкових зобов’язань включені не були.

Товар, який позивач придбав у ПП «Зоря-Сервіс», був придбаний останнім у ПП «Будсервіскомплект», яке згідно повідомлень державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва має ознаки фіктивності, а саме –не подає податкової звітності з 2000 року, не знаходиться за місцезнаходженням.

За змістом Закону України «Про податок на додану вартість»право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Приватним підприємством «Зоря-Сервіс»не включено суми ПДВ по господарських операціях з ДП «Івушка»ВАТ «ЧеЗаРа»до розділу декларації «Податкові зобов'язання», а тому і податок з таких операцій відповідно не був сплачений до бюджету, що підтверджується відповідними зустрічними перевірками щодо сплати ПДВ до бюджету, а отже підтверджено факт відсутності надмірної сплати ПДВ до бюджету.

Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що продавці, а саме, приватне підприємство «Зоря-Сервіс», КП «ЮСВ», приватне підприємство «Будсервіскомплект». які зобов'язані були сплатити відповідну суму податку до Державного бюджет}' України у відповідному податковому періоді таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку «податкове зобов'язання»не відображали та, відповідно, податку до бюджету не сплачували.

Отже колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що податковим органом правомірно виключено суми податку на додану вартість з суми податкового кредиту з ПДВ в розмірі 23632,00 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 227442 грн., оскільки факт надмірної сплати податку до Державного бюджету відсутній на всіх ланцюгах господарських взаємозв'язків позивача та його контрагентів.

В результаті проведеної перевірки правильності визначення підприємством суми податку на прибуток податковим органом встановлено порушення позивачем п.3.1 ст.З Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так перевіркою правильності визначення ватового доходу встановлено заниження скоригованого валового доходу за III квартал 2004 року в сумі 281100 грн., за 2004 рік в сумі 1222900 грн., завищення коригованого валового доходу за І квартал 2005 року в сумі 98700 грн., за півріччя 2005 року в сумі 63700 грн., за III квартал 2005 року в сумі 4300 грн.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку -продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

При формуванні валових витрат за період, що перевірявся позивачем в порушення п.5.1 ст.5, п.п5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено скориговані валові витрати за III квартал 2004 року на 250000 грн., за 2004 рік на 1248800 грн., завищено скориговані валові витрати за І квартал 2005 року на 60600 грн., за півріччя 2005 року на 13600 грн., за III квартал 2005 року на 13400 грн.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, перевіркою правильності визначення суми амортизаційних відрахувань встановлено завищення суми амортизаційних відрахувань за період, що перевірявся, а саме за III квартал року на 7400 грн., за 2004 рік на 9700 грн., за І квартал 2005 року на 2300 грн., за півріччя 2005 року на 4600 грн., за III квартал 2005 року на 6900 грн. Як вбачається з матеріалів справи при розрахунку амортизаційних відрахувань за період, що перевірявся ДП «Івушка»ВАТ «ЧеЗаРа»нарахувало амортизацію на основі фонди І групи-будинок магазину за адресою м. Чернігів, вул. Одинцова,17 за III квартал 2004 року на 7400 грн., за 2004 рік на 9700 грн., за І квартал 2005 року на 2300 грн., за півріччя 2005 року на 4600 грн., за III квартал року на 6900 грн.

Згідно п.4.1, п.4.2, п.4.3, п.4.4 Статуту позивача - майно підприємства складається з основних фондів та оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображення у самостійному балансі підприємства згідно із затвердженим розподільним балансом між ВАТ «ЧеЗаРа»та структурними підрозділами відкритого акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів». Джерелами формування майна підприємства є майно, яке передане у повне господарське відання засновником, грошові та матеріальні внески учасників». Підприємство є власником майна, переданого йому засновником та учасниками у власність. Власником майна підприємства є відкрите акціонерне товариство «Чернігівський завод радіоприладів», вказане майно передається підприємству у повне господарське відання з правом користування, розпорядження відповідно до мети своєї діяльності.

Підприємство не може продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, здавати в оренду майно, відчужувати його іншим способом на користь юридичних та фізичних осіб без згоди власника.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що створення ДП «Івушка»відбулося шляхом передачі сукупних валових актів і відповідно суми зобов'язань, але документів, що підтверджують передачу сукупних валових актів, зобов'язань та визнають їх структуру і розмір, позивачем суду не було надано.

Згідно статуту ДП «Івушка»ВАТ «ЧеЗаРа»та інших первинних документів статутний фонд ДП «Івушка»на момент створення підприємства не створювався.

Будівля магазину, згідно свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості належить відкритому акціонерному товариству «Чернігівський завод радіоприладів».

За таких колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач користувався не власним майном у вигляді основних засобів І групи, підприємство не понесло витрат на придбання основних засобів і, як наслідок, є неправомірним зменшення підприємством скоригованого прибутку на суму амортизаційних відрахувань, чим порушено норми п.п. 8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»згідно кого амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень № 0000822320/0 від 24.03.2006 року, № 0000832320/0 від 24.02.2005 року, № 0000812320/0 від 24.02.2006 року задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказаною документальною перевіркою фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання порядку витрачання готівки з виручки також встановлено, що при наявності податкового боргу підприємство здійснювало виплати, що пов'язані з оплатою праці із виручки, одержаної від реалізації продукції, (сума готівки, що була витрачена на виплати, що пов'язані з оплатою праці за наявності податкового боргу склала 20048,95 грн.), що в акті перевірки № 44/23/24554884 від 13.02.2006 року визначено як порушення пп.2.12 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001 року №72,

Відповідно до пп.1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пп.2.12 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001 року № 72, готівкова виручка підприємств (підприємців), крім готівки, одержаної з банку та не використаної за призначенням, може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки № 0001302323/0 від 23.02.2006р. в сумі 20048,95 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов позивача є необґрунтованим та безпідставним, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

          Апеляційну скаргу позивача – Дочірнього підприємства «Івушка» відкритого акціонерного товариства «ЧеЗаРа»- залишити без задоволення.

          Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий –суддя:                               Я.С. Мамчур

Судді:           М.П. Зайцев

                                                                                В.Г. Усенко

Ухвалу складено у повному обсязі 13.11.2009.