Постанова № 7427710, 12.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2010                                                                                           № 1/408

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явились, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином;

від відповідача - Бублик А.В.- пред. за дов. № 06-5/8 від 04.01.2010 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" в особі Автобусного парку № 6

на рішення Господарського суду м.Києва від 05.10.2009

у справі № 1/408 (суддя

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто –Альянс К"

до                                                   Комунального підприємства "Київпастранс"

про                                                   стягнення 34593,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто –Альянс К" до Автобусного парку № 6 Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення з останнього 34593,64 грн.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції до прийняття рішення по даній справі позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 193580,60 грн. основний борг, 16088,22 грн. Інфляційні витрати за весь час прострочення, 30049,63 грн. пені та 3887,04 грн. 3 % річних від простроченої суми. Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати : державне мито в розмірі 2436,05 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3900,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2009 року у відповідності до статті 24 Господарського процесуального кодексу України було здійснено заміну неналежного відповідача - Автобусний парк № 6 Комунальне підприємство "Київпастранс" на належного відповідача - Комунальне підприємство "Київпастранс" в особі Автобусного парку № 6.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2009 р. у справі № 1/408 позов задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" в особі Автобусного парку № 6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто –Альянс К" 193580,60 грн. – основного боргу, 16088,22 грн. – інфляційних втрат, 30049,63 грн. – пені, 3887,04 грн. – 3% річних, 3900,00 грн. – адвокатських послуг; 2436,05 грн. – державного мита, 236,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2009 р. у справі № 1/408 скасувати та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні даного спору місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права, зокрема, відповідач вважає, що суд першої інстанції в порушення статті 44 Господарського процесуального кодексу України безпідставно стягнув з відповідача 3900,00 грн. адвокатських витрат, не прийнявши до уваги те, що договір про надання правової допомоги від 17.07.2009 року, укладений позивачем та Макаренко А.М., як суб’єктом підприємницької діяльності, а не як адвокатом, останній не приймав участь в судових засіданнях, документи, які підтверджують факт оплати адвокатських послуг в матеріалах справи відсутні. Крім того, відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання про відмову в задоволенні позовних вимог в частині нарахування пені за період, який перевищує строк, встановлений ст. 232 ГК України та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, які були заявлені та подані в письмовому вигляді суду першої інстанції в судовому засіданні 05.10.2009 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2009 р. апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" в особі Автобусного парку № 6 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.01.2010 р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник позивача через канцелярію суду подав відзив на апеляційну скаргу, в судовому засіданні апеляційної інстанції просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 05.10.2009 р. у справі № 1/408 як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 12.01.2010 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Альянс К" (надалі - постачальник) та Комунальним підприємством "Київпастранс" в особі Автобусного парку № 6 (надалі - покупець) виникли внаслідок укладеного договору поставки № 6 від 15.02.2006 р. (далі-договір), відповідно до якого сторони погодили, що постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Виходячи з того, що сторони договору є господарюючими суб'єктами, та враховуючи поняття договору поставки, що міститься в ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне положення визначено й у статті 712 Цивільного кодексу України.

Колегією суддів встановлено, що причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у відповідності до договору поставки № 6 від 15.02.2006 р. в розмірі 193580,60 грн., а також нарахованої позивачем пені в розмірі 30049,63 грн., 16088,22 грн. інфляційних витрат за весь час прострочення та 3887,04 грн. – 3 % річних від простроченої суми.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дані статті кореспондуються з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до п.п. 4.1, 6.1 договору сторони визначили, що товар постачається згідно заявок покупця та повинен бути поставлений покупцю протягом 3-х днів після узгоджена постачальником заявки покупця. Приймання-передача товару здійснюється на складі постачальника та оформлюється накладною.

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору позивачем за заявкою відповідача була здійснена поставка товару

Матеріалами справи підтверджується факт поставки товару відповідачу за період з 04.09.2008 року по 02.09.2009 року на суму 193441,40 грн. відповідно до видаткових накладних (а.с. 44- 145, т. 1) : № РН-0002078 від 04.09.2008 року на суму 5191,14 грн., № РН-0002119 від 09.09.2008 року на суму 1812,00 грн., № РН-0002152 від 11.09.2008 року на суму 1284,00 грн., № РН-0002162 від 12.09.2008 року на суму 3000,00 грн., № РН-0002165 від 12.09.2008 року на суму 888,00 грн., № РН-0002179 від 15.09.2008 року на суму 4610,00 грн., № РН-0002249 від 22.09.2008 року на суму 2209,98 грн., № РН-0002258 від 22.09.2008 року на суму 2256,00 грн., № РН-0002269 від 23.09.2008 року на суму 3950,40 грн., № РН-0002270 від 23.09.2008 року на суму 2910,00 грн., № РН-0002292 від 25.09.2008 року на суму 352,21 грн., № РН-0002339 від 29.09.2008 року на суму 2664,00 грн., № РН-0002341 від 29.09.2008 року на суму 3901,20 грн., № РН-0002350 від 30.09.2008 року на суму 2943,00 грн., № РН-0002368 від 02.10.2008 року на суму 4362,00 грн., № РН-0002376 від 02.10.2008 року на суму 4077,04 грн., № РН-0002384 від 02.10.2008 року на суму 3000,00 грн., № РН-0002387 від 02.10.2008 року на суму 3000,00 грн., № РН-0002391 від 02.10.2008 року на суму 4176,00 грн., № РН-0002398 від 02.10.2008 року на суму 810,00 грн., № РН-0002438 від 07.10.2008 року на суму 1041,98 грн., № РН-0002475 від 09.10.2008 року на суму 540,00 грн., № РН-0002498 від 13.10.2008 року на суму 1396,80 грн., № РН-0002506 від 13.10.2008 року на суму 1794,00 грн., № РН-0002517 від 15.10.2008 року на суму 540,00 грн., № РН-0002534 від 16.10.2008 року на суму 5190,00 грн., № РН-0002565 від 20.10.2008 року на суму 2220,00 грн., № РН-0002603 від 22.10.2008 року на суму 870,00 грн., № РН-0002619 від 24.10.2008 року на суму 900,00 грн., № РН-0002629 від 24.10.2008 року на суму 3000,00 грн., № РН-0002632 від 24.10.2008 року на суму 3000,00 грн., № РН-0002633 від 24.10.2008 року на суму 3156,00 грн., № РН-0002641 від 27.10.2008 року на суму 4416,00 грн., № РН-0002658 від 28.10.2008 року на суму 2424,00 грн., № РН-0002669 від 30.10.2008 року на суму 316,80 грн., № РН-0002695 від 31.10.2008 року на суму 2880,00 грн., № РН-0002696 від 31.10.2008 року на суму 4020,00 грн., № РН-0002718 від 04.11.2008 року на суму 496,80 грн., № РН-0002742 від 06.11.2008 року на суму 3484,08 грн., № РН-0002798 від 12.11.2008 року на суму 5578,20 грн., № РН-0002828 від 14.11.2008 року на суму 2460,00 грн., № РН-0002831 від 14.11.2008 року на суму 3006,00 грн., № РН-0002859 від 20.11.2008 року на суму 4824,00 грн., № РН-0002864 від 20.11.2008 року на суму 4758,00 грн., № РН-0002873 від 20.11.2008 року на суму 2388,00 грн., № РН-0002916 від 26.11.2008 року на суму 300,00 грн., № РН-0002938 від 28.11.2008 року на суму 3496,80 грн., № РН-0002981 від 03.12.2008 року на суму 1128,00 грн., № РН-0000300 від 17.02.2009 року на суму 1092,00 грн., № РН-0000305 від 18.02.2009 року на суму 1620,00 грн., № РН-0000316 від 19.02.2009 року на суму 732,00 грн., № РН-0000341 від 20.02.2009 року на суму 840,00 грн., № РН-0000354 від 23.02.2009 року на суму 1938,00 грн., № РН-0000366 від 25.02.2009 року на суму 1212,00 грн., № РН-0000375 від 26.02.2009 року на суму 2064,00 грн., № РН-0000401 від 02.03.2009 року на суму 1122,00 грн., № РН-0000416 від 05.03.2009 року на суму 1020,00 грн., № РН-0000423 від 06.03.2009 року на суму 777,60 грн., № РН-0000431 від 06.03.2009 року на суму 282,00 грн., № РН-0000445 від 10.03.2009 року на суму 690,00 грн., № РН-0000465 від 12.03.2009 року на суму 1314,00 грн., № РН-0000543 від 19.03.2009 року на суму 352,80 грн., № РН-0000554 від 20.03.2009 року на суму 384,00 грн., № РН-0000561 від 20.03.2009 року на суму 990,00 грн., № РН-0000594 від 25.03.2009 року на суму 1326,00 грн., № РН-0000610 від 26.03.2009 року на суму 2688,00 грн., № РН-0000705 від 06.04.2009 року на суму 144,00 грн., № РН-0000751 від 10.04.2009 року на суму 780,00 грн., № РН-0000796 від 16.04.2009 року на суму 1944,00 грн., № РН-0000829 від 17.04.2009 року на суму 1470,00 грн., № РН-0000843 від 22.04.2009 року на суму 972,00 грн., № РН-0001189 від 10.06.2009 року на суму 1806,00 грн., № РН-0001243 від 15.06.2009 року на суму 1200,00 грн., № РН-0001274 від 18.06.2009 року на суму 1662,00 грн., № РН-0001309 від 23.06.2009 року на суму 2062,80 грн., № РН-0001316 від 23.06.2009 року на суму 300,00 грн., № РН-0001370 від 02.07.2009 року на суму 4320,00 грн., № РН-0001371 від 02.07.2009 року на суму 1788,00 грн., № РН-0001383 від 02.07.2009 року на суму 2640,00 грн., № РН-0001397 від 02.07.2009 року на суму 714,00 грн., № РН-0001470 від 09.07.2009 року на суму 714,00 грн., № РН-0001484 від 10.07.2009 року на суму 1860,00 грн., № РН-0001512 від 16.07.2009 року на суму 1596,00 грн., № РН-0001523 від 16.07.2009 року на суму 1533,60 грн., № РН-0001530 від 16.07.2009 року на суму 360,00 грн., № РН-0001570 від 20.07.2009 року на суму 540,00 грн., № РН-0001580 від 21.07.2009 року на суму 750,00 грн., № РН-0001725 від 05.08.2009 року на суму 870,00 грн., № РН-0001728 від 06.08.2009 року на суму 96,00 грн., № РН-0001749 від 07.08.2009 року на суму 3093.60 грн., № РН-0001767 від 12.08.2009 року на суму 1572,00 грн., № РН-0001855 від 27.08.2009 року на суму 287,40 грн., № РН-0001856 від 27.08.2009 року на суму 3576,77 грн., № РН-0001858 від 27.08.2009 року на суму 1338,00 грн., № РН-0001862 від 27.08.2009 року на суму 462,00 грн., № РН-0001865 від 27.08.2009 року на суму 220,80 грн., № РН-0001875 від 27.08.2009 року на суму 1326,00 грн., № РН-0001908 від 28.08.2009 року на суму 588,00 грн., № РН-0001914 від 31.08.2009 року на суму 754,80 грн., № РН-0001932 від 02.09.2009 року на суму 876,00 грн., № РН-0001936 від 02.09.2009 року на суму 520,80 грн.

Вищевказані видаткові накладні підписані повноважними особами сторін та скріплені печатками юридичних осіб відповідача та позивача. Відповідач не заперечує та не оспорює факт отримання товару згідно даних накладних.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегією суддів встановлено, що відповідно п.п. 5.1, 5.2 договору сторони визначили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості поставленого товару, зокрема, розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника. Товар відвантажується покупцю після попередньої оплати або на умовах відстрочки кінцевого розрахунку на строк до 5 календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, в порушення вищенаведених норм чинного законодавства, не подано суду апеляційної інстанції будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем, не надано належних доказів, що спростовують факт отримання товару від позивача. В свою чергу, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що підписані сторонами видаткові накладні свідчать про виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто –Альянс К" умов договору щодо поставки та фактичного прийняття цього товару відповідачем, внаслідок чого в останнього виникло зобов'язання з оплати отриманого товару у відповідності до умов договору. Відповідач поставлений товар не оплатив, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість, яка за правильним та обґрунтованим розрахунком позивача становить 193580,60 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те що, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, проте відповідач, в порушення умов договору не провів оплату поставленого товару, тим самим заборгувавши йому 193580,60 грн., а тому місцевий господарський суд правильно постановив рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 193580,60 грн. основного боргу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 16088,22 грн. та 3 % річних в розмірі 3887,04 грн. згідно правильного та обґрунтованого розрахунку позивача за заявлений позивачем період прострочення, оскільки позовні вимоги в цій частині відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а також ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення пені за весь час прострочення зобов'язання щодо оплати за отриманий товар та вважає, що рішення суду в частині стягнення пені підлягає зміні з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду першої інстанції позовні вимоги в частині стягнення пені задоволено повністю та стягнено з відповідача 30049,63 грн. пені, яка нарахована позивачем за період прострочення станом на 09.09.2009 року. Рішення мотивоване тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань з оплати за поставлений товар, а відповідно до п. 7.2 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за поставлений товар відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі 30049,63 грн.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за товар покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми вартості неоплаченого своєчасно товару за кожний день прострочення.

Колегією суддів встановлено, що позивач вірно визначав розмір пені, враховуючи вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 3 якого передбачено, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд дійшов висновків щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення пені без дослідження обставин відповідності наданого позивачем розрахунку пені вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що, оскільки договором поставки № 6 від 15.02.2006 року не встановлений період, за який має зараховуватись пеня, при визначенні її суми слід керуватися приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Апеляційним господарським судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню у даному випадку становить 19350,07 грн., при цьому суму пені судом апеляційної інстанції перераховано від суми заборгованості окремо по кожній видатковій накладній з урахуванням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Колегією суддів встановлено, що позивачем невірно визначено розмір пені та період нарахування пені щодо видаткових накладних з 04.09.2008 року по 26.02.2009 року. За розрахунком суду розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно даних накладних становить 16695,84 грн. (5191.14*182 (10.09.08 -10.03.09)*12 %*2/365 + 1812.00*182(15.09.08 - 15.03.09)*12 %*2/365 + 1284*182(17.09.08 - 17.03.09)*12 %*2/365 + 3000*182(18.09.08 - 18.03.09)*12 %*2/365+ 888*182(18.09.08 - 18.03.09)*12 %*2/365+ 4610*182(21.09.08 - 21.03.09)*12 %*2/365 + 2209.98*182(28.09.08 – 28.03.09)*12 %*2/365 + 2256*182(28.09.08 - 28.03.09)*12 %*2/365 + 3950.40*182(29.09.08 – 29.03.09)*12 %*2/365+ 2910*182(29.09.08 – 29.03.09)*12 %*2/365 + 352.21*182(30.09.08 – 30.03.09)*12 %*2/365 + 2664*182(05.10.08 – 05.04.09)*12 %*2/365 + 3901.20*182(05.10.08 – 05.04.09)*12 %*2/365 + 2943*182(06.10.08 – 06.04.09)*12 %*2/365+ 19425.04*182(08.10.08 - 08.04.09)*12 %*2/365+ 1041.98*182(13.10.08 – 13.04.09)*12 %*2/365 + 540*182(15.10.08 – 15.04.09)*12 %*2/365 + 3190.8*182(19.10.08 – 19.04.09)*12 %*2/365 + 540*182(21.10.08 – 21.04.09)*12 %*2/365 + 5190*182(22.10.08 – 22.04.09)*12 %*2/365 + 2220*182(26.10.08 – 26.0409)*12%*2/365 + 870*182(28.10.08 – 28.04.09)*12 %*2/365 + 10056*182(30.10.08 – 30.04.09)*12 %*2/365 + 4416*182(02.11.08 – 02.05.09)*12 %*2/365 + 2424*182(03.11.08 – 03.05.09)*12 %*2/365 + 316.80*182(05.11.08 – 05.05.09)*12%*2/365 + 6900*182(06.11.08 – 06.05.09)*12 %*2/365 + 496.80*182(10.11.08 – 10.05.09)*12 %*2/365 + 3484*182(12.11.08 – 12.05.09)*12 %*2/365 + 5578.20*182(16.11.08 – 16.05.09)*12 %*2/365+5466*182(20.11.08 – 20.05.09)*12%*2/365 + 11970*182(26.11.08 – 26.05.09)*12 %*2/365 + 300*182(02.12.08 – 02.06.09)*12 %*2/365+3496.80*74 (04.12.08 – 04.06.09)*12 %*2/365 + 1128*69 (09.12.08 – 09.06.09)*12 %*2/365 + 1092*112 (23.02.09 - 14.06.09)*12 %*2/365 + 1092*58 (15.06.09 - 11.08.09*11 %*2/365 + 1092*12 (12.08.09 - 23.08.09)*10,25 %*2/365 + 1620*111 (24.02.09 - 14.06.09)*12 %*2/365 + 1620*58 (15.06.09 - 11.08.09)*11 %*2/365 + 1620*13 (12.08.09 - 24.08.09)*10,25 %*2/365 + 732*110 (25.02.09 - 14.06.09)*12 %*2/365 + 732*58 (15.06.09 - 11.08.09)*11 %*2/365 + 732*14 (12.08.09 - 25.08.09)*10,25 %*2/365+840*109 (26.02.09 - 14.06.09)*12 %*2/365++ 840*58 (15.06.09 - 11.08.09)*11 %*2/365 + 840*15 (12.08.09 - 26.08.09)*10,25 %*2/365 + 1938*106 (01.03.09 - 14.06.09)*12 %*2/365 + 1938*58 (15.06.09 - 11.08.09)*11 %*2/365 + 1938*21 (12.08.09 - 01.09.09)*10,25 %*2/365 + 1212*13 (03.02.09 - 15.02.09)*12 %*2/365 + 1212*119 (16.02.09 - 14.06.09)*12 %*2/365 + 1212*58 (15.06.09 - 11.08.09)*11 %*2/365+1212*23 (12.08.09 - 03.09.09)*10,25 %*2/365 + 2064*12 (04.02.09 - 15.02.09)*12 %*2/365+2064*119 (16.02.09 - 14.06.09)*12 %*2/365 + 2064*58 (15.06.09 - 11.08.09)*11 %*2/365 + 2064*24 (12.08.09 - 04.09.09)*10,25 %*2/365). За прострочення виконання грошового зобов'язання згідно видаткових накладних за період з 02.03.2009 року по 02.09.2009 року позивачем вірно визначений розмір пені станом на 09.09.2009 року в сумі 2654,23 грн., а отже загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 19350,07 грн. В стягненні 10699,56 грн. слід відмовити.

Щодо доводів відповідача стосовно зменшення штрафних санкцій колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Враховуючи положення статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України, відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість, а також приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, значний розмір заборгованості та майнові інтереси, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції правомірно не використав надане йому право та не зменшив розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому, судом апеляційної інстанції прийнято до уваги, що суду першої інстанції відповідачем не були надані жодні докази, які б підтверджували, що відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому становищі.

Колегія суддів вважає за доцільне відзначити, що стаття 83 Господарського процесуального кодексу України передбачає право, але не обов’язок господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір пені, а також розстрочити виконання судового рішення, тому твердження скаржника про порушення судом першої інстанції даної норми необґрунтоване.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення.

Відповідно до пунктом 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення пені.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи в господарському суді першої та апеляційної інстанціях, покладаються на сторони у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому витрати, які пов’язані з оплатою послуг адвоката також підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі пропорційно задоволених позовних вимог з огляду на наступне.

Судові витрати, згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України, складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України).

У статті 12 Закону України "Про адвокатуру" зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою та адвокатом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відзначає, що відповідно до ст. ст. 44, 48 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 2, 12 Закону України "Про адвокатуру" судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають стягненню у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними платіжними документами. В даному випадку вартість адвокатських послуг, що надаються по цій справі, підтверджуються договором № 2009/10 від 28.07.2009 р. (а.с. 40 т. 1), укладеним між позивачем та адвокатом Макаренко А.М., що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності № 04703 від 01.10.2002 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 59/2410 від 05.02.2004 р. (а.с. 172, т. 1), квитанцією № 18 від 28.07.2009 р. про оплату послуг адвоката в сумі 3900,00 грн. (а. с. 41, т. 1).

Дослідивши умови договору № 2009/10 від 28.07.2009 р. щодо підстав оплати послуг адвоката, колегія апеляційного суду встановила наступне. Як випливає із змісту п. п. 1.1 зазначеного договору, клієнт доручив, а виконавець взяв на себе зобов’язання надати правову (юридичну) допомогу у справі про стягнення суми заборгованості з Автобусного парку КП "Киїпастранс". В межах даного договору виконавець зобов’язувався здійснити наступні дії : вивчити та проаналізувати документи і нормативні акти, а також інші документи, які надані клієнтом та стосуються предмету договору, підготувати документи, необхідні для розгляду в суді та пожати їх до Господарського суду міста Києва, здійснити представництво інтересів клієнта під час розгляду справи про стягнення заборгованості в Господарському суді міста Києва. Відповідно до умов договору виконавець починає виконання договору після отримання від клієнта документації та інформації, необхідної для виконання доручення, а також попередньої оплати послуг, згідно виставленого рахунку. Доручення виконується виконавцем особисто або із залученням відповідних спеціалістів за власним розсудом. Колегією суддів встановлено, що адвокатом Макаренко А.М. виконано умови договору в повному обсязі, в свою чергу позивачем за виконання доручення сплачено йому кошти в розмірі 3900,00 грн., при цьому участь в судовому засіданні інших представників позивача не свідчить про те, що адвокатом Макаренко А.М. не були надані адвокатські послуги, пов’язані з розглядом даної справи та які встановлені договором.

Гонорарні відносини між адвокатом і клієнтом врегульовуються Законом України "Про адвокатуру" та Правилами адвокатської етики, схваленими Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури 01.10.1999 р. (протокол № 6/VI). Зокрема, ст. 33 Правил передбачає: гонорар є єдиною допустимою формою одержання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають у себе: обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності й новизни правових питань, що стосуються доручення: необхідність досвіду для його успішного завершення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить виконання їх у звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; особливості і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

З урахуванням вищенаведених вимог, перевіривши співрозмірність наданих послуг і перерахування відповідачем на користь адвоката 3900,000 грн., враховуючи, що ці витрати обґрунтовані результатом розгляду справи, колегія апеляційного суду вважає вартість наданих послуг співрозмірною сумі, перерахованій адвокату.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 44, 49, 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" в особі Автобусного парку № 6 задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2009 року у справі № 1/408 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції :

"Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто –Альянс К" задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, Набережне шосе, 3, код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто –Альянс К" (04086, м. Київ, вул. Ольжича 8, кв. 45, код ЄДРПОУ 34485587) 193580 (сто дев’яносто три тисячі п’ятсот вісімдесят) грн. 60 коп. – основного боргу, 16088 (шістнадцять тисяч вісімдесят вісім) грн. 22 коп. – інфляційних втрат, 19350 (дев’ятнадцять тисяч триста п’ятдесят) грн. 07 коп. – пені, 3887 (три тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 04 коп. – 3% річних, 2329 (дві тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 06 коп. – державного мита, 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 64 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3728,71 грн. – витрат, пов’язаних з адвокатськими послугами.

В іншій частині позову відмовити."

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто –Альянс К" (04086, м. Київ, вул. Ольжича 8, кв. 45, код ЄДРПОУ 34485587) на користь Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, Набережне шосе, 3, код 31725604) 53,50 грн. державного мита державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.          На підставі даної постанови повернути Комунальному підприємству "Київпастранс" в особі Автобусного парку № 6 (04070, м. Київ, Набережне шосе, 3, код 31725604) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 32,86 грн., сплачене за розгляд апеляційної скарги згідно платіжного доручення № 2110 від 16.11.2009 року (оригінал платіжного доручення № 2110 від 16.11.2009 року залишити в матеріалах справи господарського суду міста Києва № 1/408.).

5.          Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання зазначеної постанови суду.

6.          Матеріали справи № 1/408 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

15.01.10 (відправлено)