Ухвала суду № 7427681, 10.11.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-32938/08 Головуючий у 1-й інстанції: Маляренко А.В.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" листопада 2009 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Умнової О.В.,

при секретарі: Лелюх М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Кагарлицької державної податкової інспекції в Київській області на постанову Господарського суду Київської області від 19.08.2008 року по справі за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» до Кагарлицької державної податкової інспекції в Київській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Дніпро» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, виданого Кагарлицької ОДПІ в Київській області.

Постановою Господарського суду Київської області від 19.08.2008 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2007 року, за результатами якої складено акт від 19.02.2008 року № 78/15-00/03754863. На підставі акту перевірки Кагарлицька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 00001171500/0 від 20.02.2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 27021 гривню.

За результатами адміністративного оскарження зазначене рішення залишено без змін, а скарга – без задоволення.

Актом перевірки встановлено, що позивачем порушено п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 27021 гривні, задеклароване підприємством у податковій декларації за грудень 2007 року, не підтверджене, у зв’язку з чим зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на зазначену суму.

На думку позивача, дане податкове повідомлення-рішення суперечить чинному податковому законодавству України, порушує права та законні інтереси позивача в зв’язку з чим має бути визнане недійсним та скасоване.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновки акту перевірки зроблені без дослідження суттєвих обставин, тобто податковим органом порушені норми Закону України «Про податок на додану вартість».

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Згідно з даними податкової декларації позивача з ПДВ за листопад 2007 року податкові зобов’язання складають 5780 гривень, податковий кредит за вказаний період становить 44331 гривню.

Від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного періоду складає 38551 гривню, яке було зараховане позивачем до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. При цьому, фактично за листопад 2007 року позивачем було оплачено товар (роботи, послуги) на суму 27020 гривень 81 копійки. Відповідно до податкової декларації з ПДВ за грудень 2007 року позивачем заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ у розмірі 27021 гривню. Посилаючись на п.п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідач не підтвердив суму заявленого бюджетного відшкодування.

Зазначеною нормою встановлено, що до 01.01.2008 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м’ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовуються на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Для суб’єктів господарювання сільськогосподарської галузі встановлено декілька спеціальних режимів оподаткування, нарахування, сплати та використання сум податку на додану вартість, нарахованих до сплати за окремими видами діяльності, які передбачено п. 11.21 та 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до п. 11.21 порядок використання такого спеціального режиму затверджено Постановою КМУ від 12.05.1999 року № 805 «Про затвердження Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі». Вказаним порядком передбачено обов’язковість ведення окремого обліку за операціями, що підпадають під дію спеціального режиму, встановленого зазначеним пунктом Закону України «Про податок на додану вартість», та щодо іншої діяльності, операції за якою оподатковуються у загальновстановленому порядку. За результатами такого окремого обліку складаються та подаються до податкового органу відповідні окремі декларації щодо спеціальної діяльності, за якими не здійснюються розрахунки з бюджетом, та щодо іншої діяльності, за якою такі розрахунки проводяться.

У разі здійснення сільськогосподарським товаровиробником операцій, на які поширено та не поширено норми спеціальних режимів, суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та інших товарів (робіт, послуг), що одночасно використовуються у таких операціях, підлягають розподілу відповідно до питомої ваги їх використання у таких операціях з метою включення до податкового кредиту окремих декларацій, за якими суми податку на додану вартість нараховані до сплати, залишаються у власному розпорядженні для цільового використання, та такої декларації, яка подається щодо іншої діяльності, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Відповідно до п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовлені або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що податковий кредит загальної декларації підлягає розподілу між цією та окремою деклараціями відповідно до частки використання придбаних ресурсів в операціях, що включаються до кожної з таких декларацій.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації з відміткою податкового органу про її прийняття.

Апеляційна інстанція приходить до висновку, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить жодних обмежень щодо визначення окремого порядку відображення в податкових деклараціях з ПДВ сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню сільськогосподарським товаровиробникам.

Враховуючи викладене та з урахуванням ч. 2 ст. 71 КАС України, яка покладає обов’язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності на суб’єкт владних повноважень у випадку, якщо останній заперечує проти адміністративного позову, апеляційна інстанція відмовляє в задоволені апеляційної скарги, оскільки жодним доводом апелянта не були спростовані висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, обставини справи з’ясовані повно та об’єктивно, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

В задоволенні апеляційної скарги Кагарлицької державної податкової інспекції в Київській області на постанову Господарського суду Київської області від 19.08.2008 року по справі за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» до Кагарлицької державної податкової інспекції в Київській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити.

Постанову Господарського суду Київської області від 19.08.2008 року по справі за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» до Кагарлицької державної податкової інспекції в Київській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:          

Повний текст ухвали виготовлений 13 листопада 2009 року