Постанова № 7427566, 01.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2009                                                                                           № 49/199

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

Від позивача: Лукін І.В.- за дов.

Від відповідача: Васіцька І.В.- за дов.

Від третьої особи- Товариства з обмеженою відповідальністю « ФК Факторинг» - представник не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Стахановський завод технічного вуглецю"

на рішення Господарського суду м.Києва від 29.07.2009

у справі № 49/199 (суддя

за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Стахановський завод технічного вуглецю"

до                                                   ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача           Товариство з обмеженою відповідальністю „ФК Факторинг”

про                                                   стягнення 173260,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

                              УСТАНОВИВ:

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2009р. відмовлено повністю у позові ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» до ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» про стягнення 173260,92 грн., з яких: 139913,00 грн.- основний борг, 18470,05 грн.-пеня, 13359,79 грн.- інфляційні, 1518,08 грн.- 3% річних.

          Позивач, не погодившись з рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача 173260,92 грн.          , у тому числі: 139913,00 грн.- основного боргу, 18470,05 грн.- пені, 13359,79 грн.- інфляційних втрат, 1518,08 грн.- 3% річних з підстав не дотримання норм матеріального і процесуального права та невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, фактичним обставинам справи.

          Зокрема, позивач ( скаржник) звертає увагу на те, що не відповідає матеріалам справи висновок суду про те, що згідно Генерального договору факторингу № 63-08 Ф від 18.02.2008., Додаткових угод №1 від 19.08.08. та №2 від 03.10.08. всі грошові вимоги до відповідача, що виникають згідно з Договором поставки № 30/284 від 10.07.08., були відступлені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг».

Але суд не звернув увагу на те, що розділ 3 чітко оговорює порядок та умови здійснення факторингових операцій, зокрема, пунктом 3.1 передбачено, що Клієнт відступає Факторові майбутні грошові вимоги до Боржників за грошовими зобов»язаннями, які виникли згідно з Основним Договором за узгодженими Фактором накладними та рахунками – фактурами, номери та дати яких вказуються в Додаткових угодах до цього Договору, укладених між сторонами, які є його невід»ємною частиною тощо.

          Суд першої інстанції не взяв до уваги, що Додаткова угода №1 від 19.08.08. підписувалась саме для Першого відвантаження продукції, а Додаткова угода №2 від 03.10.08. саме для Другого відвантаження та не врахував, що Фактор не надавав фінансування Позивачеві та третє відвантаження продукції Відповідачеві, у зв»язку з чим по даному відвантаженню не проводилася переуступка грошових коштів і відповідач не надавав дозволу Позивачу на відступ права грошової вимоги Факторові по останньому відвантаженню, як того вимагає п.7.3 Договору поставки № 30/284 від 10.07.08. та п.4 Додаткової угоди №1 від 06.08.08. до цього Договору.

          Відповідач повинен був здійснити розрахунок з Позивачем за умовами Основного Договору поставки № 30/284 від 10.07.08.

          Позивач також зазначає, що відповідач має залишок боргу перед позивачем за друге відвантаження в сумі 12234,0 грн., доказів оплати якої Фактору або Позивачу, відповідачем не надано.

          Крім того, позивач вказує на те, що судом не взято до уваги, що Відповідач листом № 251 від 06.03.09. на адресу позивача зобов»язується погасити суму своєї заборгованості, а також визнає свій борг саме позивачу, підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків від 01.06.09.

          Доказів того, що Відповідач сплатив 127080,00 грн.- боргу по третьому відвантаженню Фактору або Позивачу, суду не надано.

          На момент подання позову борг Відповідача за одержану продукцію склав 139913,00 грн., а з урахуванням штрафних санкцій становить 173260,92 грн.

          Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що рішення є правомірним, тому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення з тих підстав, що всі платежі основного боргу з 29.08.2009р. підлягають сплаті Факторові ( тобто, ТТОВ «ФК Факторинг») за вказаними в повідомленні реквізитами.

          Відповідач підтримує позицію суду першої інстанції, що позивач не є належним позивачем зі спору про стягнення із відповідача заборгованості за Договором поставки.

          Третя особа- ТОВ «ФК Факторинг» у своїх письмових поясненнях на адресу Київського апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що за Генеральним договором факторингу, момент відступлення права грошової вимоги пов»язується із моментом передання документів, які засвідчують право Клієнта відступити право грошової вимоги за Основним договором, дійсність цієї грошової вимоги та інформацію, яка є важливою для здійснення даного права ( п.3.4), який, у свою чергу, пов»язаний із моментом укладення Додаткових угод до Генерального договору факторингу ( п.3.5).

          Виконання грошової вимоги боржником на користь Фактора відбувається на підставі Повідомлення про відступлення права грошової вимоги Факторові до кожної конкретної Додаткової угоди, укладеної Клієнтом та Фактором.

          Третя особа також стверджує, що Позивач має право вимагати від Відповідача здійснення оплати за Договором поставки №30/284 від 10.7.2008. у повному розмірі залишкової заборгованості.

          01.12.09. в судове засідання на з»явився повноважний представник третьої особи- ТОВ «ФК Факторинг», який був присутній у судовому засіданні 11.11.09. та надавав суду пояснення по справі № 49/199 за апеляційною скаргою ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.09.

          Розглянувши у судових засіданнях 20.10.09, 11.11.09. та 01.12.09. апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи- ТОВ «ФК Факторинг», колегія суддів установила наступне:

          Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» про стягнення 173260,92 грн.( у тому числі: основний борг, пеня, інфляційні та 3% річних) за Договором поставки № 30/284 від 10.07.2008р.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на виконання своїх договірних зобов»язань поставив відповідачу продукцію на загальну суму 378462,00 грн., проте відповідач не у повному обсязі виконав зобов»язання по оплаті поставленої продукції, сплативши лише 238549,00 грн.

          Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 139913,00 грн.

          Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач не є особою, яка має право вимагати оплати за Договором поставки № 30/284 від 10.07.2008р., оскільки позивач передав таке право ТОВ «ФК Факторинг».

          Судова колегія не погоджується з правовою позицією суду першої інстанції і вважає її помилковою стосовно того, що позивач не є особою, яка має право вимагати сплати за Договором поставки № 30/284 від 10.07.2008р., з огляду на наступне:

          Як вбачається з матеріалів справи, за умовами Договору ( надалі –Договір) поставки №30/284 від 10.07.2008р., який укладений між Позивачем ( постачальник) та відповідачем ( покупець), Позивач взяв на себе зобов»язання продати, а відповідач купити технічний вуглець ( надалі –Продукція) виробництва позивача в асортименті, кількості та по цінах згідно специфікаціям, які є невід»ємною частиною Договору ( п.1.1 Договору).

Згідно п.7.1 Договір діє до 31.12.2008р.

          Наявні у справі докази свідчать про те, що позивач виконав свої зобов»язання у серпні, вересні, жовтні 2008р. , відвантажив відповідачу Продукцію в загальній кількості 55,6 тн. на загальну суму 378462,00 грн., що підтверджується належними доказами, а саме, рахунками, видатковими накладними на відпуск готової продукції, довіреностями.

          Додатковою угодою №1 від 06.08.08.. було змінено п.3.1 Договору та передбачено, що відповідач розраховується за одержану Продукцію протягом 30-ти календарних днів з моменту її поставки.

          Однак відповідач свої грошові зобов»язання в частині розрахунків за одержану Продукцію не виконав у повному обсязі, частково сплативши позивачу лише 238549,00 грн. і, отже, на момент подання позову борг відповідача перед позивачем становив 139913,00 грн. ( 378462,00 – 238549,00= 139913,00грн.).

          Положенням п.7.3 Договору визначено, що жодна із сторін на вправі передавати свої права та зобов»язання без письмової згоди іншої сторони.

          06.08.08. між сторонами Договору було підписано Додаткову угоду №1 до Договору поставки № 30/284 від 10.07.08., пунктом 4 якої визначено, що постачальник просить надати згоду, а покупець надає згоду відступити право грошових вимог за Договором Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг» для проведення факторингових операцій на підставі Генерального договору факторингу № 63-08 Ф від 18.02.2008р.

          Наявну у справі документи і матеріали свідчать про те, що висновок суду першої інстанції про відмову позивачу у позові не відповідає викладеним у рішенні обставинам справи, що є підставою для скасування рішення відповідно до п.3 ст.104 ГПК України з таких підстав:

          Не відповідає матеріалам справи висновок суду першої інстанції про те, що згідно Генерального договору факторингу № 63-08 Ф від 18.02.2008р. та Додаткових угод №1 від 19.08.08 та №2- від 03.10.08. всі грошові вимоги до відповідача, що виникають за Договором поставки №30/284 від 10.07..2008р. були відступлені позивачем ТОВ «ФК «Факторинг» (надалі – Фактор), з огляду на те, що:

          Розділ 3 чітко оговорює порядок та умови здійснення факторингових операцій, зокрема, п.3.1 передбачено, що Клієнт відступає Факторові майбутні грошові вимоги до Боржників за грошовими зобов»язаннями, які виникли згідно з Основним Договором за узгодженими Фактором накладними та рахунками-фактурами, номери та дати яких вказуються в Додаткових угодах до цього Договору, укладених між сторонами, які є його невід»ємною частиною тощо.

           Додаткова угода №1 від 19.08.08. свідчить про те, що вона підписувалась саме для Першого відвантаження продукції, а Додаткова угода №2 від 03.10.08. саме для Другого відвантаження, однак суд не врахував, що Фактор не надавав фінансування позивачу на третє відвантаження Продукції відповідачеві.

          У зв»язку з цим, по даному відвантаженню не проводилася переуступка грошових коштів і відповідач не надавав дозволу позивачу на відступ права грошової вимоги Факторові по останньому відвантаженню, як того вимагає п.7.3 Договору поставки №30/284 від 10.07.2008р. та п.4 Додаткової угоди №1 від 06.08..08. до цього Договору, тому Відповідач повинен був здійснити розрахунок з позивачем згідно з умовами Основного Договору поставки №30/284 від 10.07.08.

          Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов»язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Отже, виходячи зі змісту цієї цивільно-правової норми ,основною умовою, за якої виникає обов»язок боржника здійснити платіж факторові, є одержання останнім повідомлення із зазначенням в ньому грошової вимоги та відомостей про фактора.

          Пунктом 4 Додаткової угодо №1 від 06.08.08. до Договору поставки №30/284 від 10.07.08. визначено, що постачальник просить згоди, а покупець дозволяє відступити право грошових вимог за Договором Фактору для факторингових операцій на підставі Генерального договору факторингу № 63-08 Ф від 18.02.08.

           Саме в Додаткових угодах до Генерального договору факторингу визначаються суми фінансування на кожне відвантаження. Крім того, у цих Додаткових угодах і відповідних Повідомленнях про відступлення права грошової вимоги факторові, вказуються номер і дата накладної, номер і дата рахунку-фактури, довіреність, сума оплати за продукцію, строк платежу.

          Відповідач у відзиві на позов підтверджує, що ним одержано і підтверджено Генеральне повідомлення ( загальне) від 15.08.08 про відступлення права грошової вимоги Факторові за Договором поставки №30/284 від 10.07.08. і два Повідомлення безпосередньо на відступ права цієї вимоги за перше і друге відвантаження.

          Таким чином, суд першої інстанції не дослідив матеріали справи, що за Договором відбулося три відвантаження , з котрих тільки щодо перших двох мало місце фінансування Фактором Позивача і відповідний відступ права грошових вимог.

          До третього відвантаження Фактор не має відношення, що він підтверджує в доданій до матеріалів справи Довідці № 704 від 10.07.2009р., якою він стверджує, що відповідач є боржником перед Фактором щодо виконання грошового зобов»язання саме тільки по перших двох відвантаженнях і, відповідно, відступлення права грошової вимоги Клієнтом - позивачем Фактору не мало місця, оскільки Фактор по третьому відвантаженню Клієнта-позивача не фінансував і повідомлення про відступлення права грошової вимоги відповідачу ані Фактор, ані Позивач не направляли.

          Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги пояснень Позивача та його Заперечень № 301/16-02 від 09.06.2009р. на відзив відповідача на позовну заяву про три відвантаження продукції і два відступлення права грошової вимоги.

          Зокрема, Позивач звертає увагу на те, що по першому відвантаженню ніхто нікому не винен.

          Після другого відвантаження борг відповідача перед позивачем за друге відвантаження складає 12234,00 грн. ( 25278,00 грн.( різниця між сумою відвантаженої відповідачу Продукції і сумою авансування позивача фактором ) – 13044,00 грн. (безпосередня оплата відповідачем позивачу решти частково плат. доруч. №1108 від 11.09.2008р., від належних 25278,00 грн.) = 12234,00 грн.).

          Доказів того, що відповідач оплатив 12234,00 грн. - боргу Фактору або Позивачу суду не було надано.

          На стадії апеляційного розгляду третя особа -ТОВ «ФК Факторинг» надала суду Повідомлення про зворотнє відступлення права грошової вимоги у сумі 12234,00 грн. від 17.11.200р. з доказами про відправлення зазначеного повідомлення відповідачу від 27.11.2009р., в якому зазначено, що сума боргу боржника 12234,00 грн. підлягає сплаті боржником ( відповідачем) Клієнтові ( позивачу), що не буде порушенням ч.1 ст.1082 ЦК України.

          По третьому відвантаженню продукції позивачем відповідачу за накладною №1568 від 08.10.08 на 19 тн. технічного вуглецю П 803 пил., що одержано по довіреності №234938 від 18.08.08. на суму 127680,00 грн. з ПДВ згідно рахунку №779 від 08.10.08. – відступлення права грошових вимог позивачем Фактору не здійснювалося.

          Доказів того, що відповідач сплатив 127680,00 грн.- боргу по третьому відвантаженню Фактору або Позивачу, суду не надано, не зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься двохсторонній Акт звірки взаємних розрахунків від 01.06.2009р., який підписаний гол.бухгалтерами сторін і підтверджує безспірний борг відповідача перед позивачем ( без штрафних санкцій) за Договором поставки №30/284 від 10.07.2008.

          Відповідно до ст..526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином

відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, але відповідач свої зобов»язання за Договором поставки в частині розрахунків за одержану продукцію, не виконав.

          Таким чином, борг за одержану відповідачем продукцію на момент подання позову складає 139913,00 грн. з розрахунку: 127680,00 грн.- борг по останньому (третьому) відвантаженню + 12234,00 грн. - борг по другому відвантаженню

          Згідно ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов»язання забезпечується , якщо це встановлено договором або законом.

          Зазначена стаття узгоджується з п.6.11 Договору, згідно з яким у випадку несвоєчасної оплати одержаної Продукції, покупець ( відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно сплаченої ( неоплаченої) продукції за кожен день прострочення.

          Згідно наданого позивачем вірно зробленого розрахунку, пеня підлягає стягненню з відповідача у сумі 18470,05 грн. станом на 18.03.2009р. (1871,65 грн. по рахунку № 721+ 16598,40 грн. – по рахунку № 779).

          Крім того, згідно зі ст..625 ЦК України з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції, які за розрахунком позивача складають 13359,79 грн., та 1518,08 грн.- 3% річних згідно доданого позивачем розрахунку позовних вимог.

          Згідно ч.3 ст.1082 ЦК України лише виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов»язку перед клієнтом.

           Отже, суд першої інстанції безпідставно звільнив відповідача від виконання його зобов»язань перед позивачем, не маючи доказів виконання відповідачем ( боржником) грошової вимоги Фактору по третьому відвантаженню продукції.

          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

          Позовні вимоги є правомірними, документально доведеними і такими, що підлягають задоволенню, у зв»язку з чим рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

          Відповідно до ст..49 ГПК України сплачені позивачем судові витрати за подання позову та за подання апеляційної скарги при задоволенні позову та апеляційної скарги повністю покладаються на відповідача.

          Керуючись ст..ст.49,99, 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства « Стахановський завод технічного вуглецю» задовольнити.

          2.Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2009. у справі № 49/199 скасувати.

          Позов задовольнити.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» ( 03022, м.Київ, вул..Амурська,6; Код ЄДРПОУ 00149593 ) на користь Відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» ( 94000, м.Стаханов Луганської обл.., вул..Чайковського,21; Код ЄДРПОУ 05389959) 139913,00 грн.- основного боргу, 18470,05 грн.- пені, 13359,79 грн.- інфляційних, 1 518,08 грн.- 3% річних, 1732,60 грн.- держмита за подання позову, 118,00 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 866,30 грн.- держмита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

          Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

          3.Матеріали справи № 49/199 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді