Постанова № 7427564, 08.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2009                                                                                           № 13/51

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

Від позивача: Самолюк М.В. (дов. б/н від 03.09.2009);

Від відповідача: Огороднік В.А. (дов. б/н від 11.05.2009);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Сільпо-48"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.08.2009

у справі № 13/51 (суддя

за позовом                               ТОВ "Сільпо-48"

до                                                   ТОВ НВП "Горизонт"

про                                                   стягнення заборгованості 28434,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.08.2009 у справі №13/51 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю НВП „Горизонт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільпо - 48” 1000,00 грн. - пені та судові витрати; в решті частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ „Сільпо - 48” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 27.08.2009 у справі №13/51 та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні у сумі 2823,63 грн., 3% річних у сумі 617,94 грн. та пеню у сумі 4943,58 грн. з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі наголошується на тому, що суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідач прострочив виконання лише пункту 5 Календарного плану, однак відповідач з 03.06.2008 по 18.08.2009 офіційно не звертався до позивача з будь-яким актом здачі-приймання робіт щодо виконання ним умов та зобов’язань за Договором, сторонами не було складено жодного акту здачі-приймання робіт в зазначені вище строки. Таким чином, відповідач прострочив виконання зобов’язання за Договором підряду.

Ухвалою від 09.11.2009 розгляд апеляційної скарги було призначено на 08.12.2009 р.

В судове засідання представники сторін з’явилися, представник позивача підтримав апеляційну скаргу, а представник відповідача заперечує проти доводів апеляційної скарги.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:

ТОВ „Сільпо - 48” звернулося до Господарського суду м.Києва про стягнення з ТОВ НВП „Горизонт” 28434,15 грн. – заборгованості (20049,00 грн. – заборгованості як сума неповернутого авансового платежу, 2823,63 грн. – інфляційних, 617,94 грн. – 3% річних, 4943,58 грн. - пені).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач порушив умови Договору підряду №04/04 від 03.04.2008, у зв’язку з чим з нього підлягає стягненню аванс, сплачений позивачем в розмірі 20049,00грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних та пені.

Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Між ТОВ „Сільпо - 48” та ТОВ НВП „Горизонт” було укладено Договір підряду №04/04 від 03.04.2008 (далі - Договір).

Відповідно до п.1 Договору позивач (замовник) замовив і зобов’язався прийняти та оплатити, а відповідач (виконавець) розробити і впровадити автоматизовану систему комерційного обліку електроенергії (далі - АСКОЕ) згідно з Календарним планом (Додаток №1 до Договору), який складається із п’яти основних етапів його, виконання, а саме: 1 – й етап: придбання обладнання і програмного забезпечення термін виконання робіт – 0,5 місяця (до 03.05.2008) повинен був придбати обладнання і програмне забезпечення; 2-й етап: протягом 1 місяця (до 04.05.2008) розробити, узгодити та затвердити проекту документацію /технічне завдання та техноробочий проект/ на АСКОЕ; 3-й етап: протягом 1 місяця після придбання обладнання і програмного забезпечення (до 03.06.2008) виконати монтажні і пуско-налагоджувальні роботи та здати систему в дослідну експлуатацію; 4-й етап: протягом місяця (до 03.07.2008) провести дослідну експлуатацію, підготувати експлуатаційну документацію, здійснити метрологічну атестацію системи та здати систему в промислову експлуатацію; 5-й етап: протягом року (до 03.07.2009) здійснювати авторський супровід за рахунок виконавця.

Загальна вартість робіт за цим Договором становить 37896,00грн. Сторонами було також погоджено порядок оплати з внесенням авансового платежу у розмірі 20049,00грн. на придбання обладнання і програмного забезпечення (п.п.2.1, 2.3 Договору).

Встановлюючи порядок здачі-прийняття робіт, контрагенти визначили, що відповідач по закінченні кожного етапу робіт представляє позивачу акт здачі-приймання робіт та комплект технічної документації, і у разі прийняття робіт позивач протягом 10-ти календарних днів перераховує на розрахунковий рахунок відповідача кошти та направляє підписаний акт , а у разі не прийняття робіт –надсилає мотивовану відмову і тоді сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань, термінами їх виконання (п.3.1-3.4 Договору).

Відповідно до п.3.5 Договору за відсутності акту і мотивованої відмови від приймання робіт, зобов’язання відповідача вважаються виконаними.

Адекватний розмір відповідальності позивача визначений п.4.2. за порушення строку оплати.

Позивачем був сплачений авансовий платіж за виконання робіт 1 етапу, у сумі 20049,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №21495 від 17.04.2008, строк виконання якого – до 03.05.2008р.

Як вбачається з п. 4.5 Договору та п. 5 Календарного плану за рахунок Виконавця здійснюється авторський супровід з 12 - місячною гарантією відповідача, після введення в експлуатацію АСКОЕ, безперебійної роботи системи з матеріальною відповідальністю перед позивачем.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов’язки.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Нормами ст.. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов’язань.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.. 525 ЦК України).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За своєю правовою природою вищевказаний Договір є договором підряду.

Згідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до положень ч.1 та ч.3 ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідач на підтвердження виконання своїх зобов’язань за Договором надав суду двосторонні Акти №№2,3,4 від 18.08.2009р. про передачу елементів АСКОЕ, введення в дослідну та промислову експлуатацію, відповідно до умов Договору, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача та відповідача, елементи АСКОЕ та програмне забезпечення придбане і встановлене, технічне завдання та техноробочий проект розроблені і узгоджені, виконані монтажні і пуско-налагоджувальні роботи, здійснено метрологічну атестацію системи саме 18.08.2009р., і, отже, в частині стягнення (повернення) авансового платежу в сумі 20049,00 грн. спір врегульовано самими сторонами після звернення позивача з позовом до суду шляхом передачі відповідачем та прийняття позивачем виконаних робіт, і отже в зазначеній частині вимог провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору, а сплачене позивачем державне мито, у даному випадку, відповідно до ст.. 49 ГПК України, покладається на відповідача (див. п.3.1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 №02-5/612 „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” зі змінами та доповненнями президії Вищого господарського суду України).

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відмови у частині стягнення з відповідача 20049,00 грн. попередньої оплати, оскільки на момент звернення позивача з позовом спір ще не був врегульований сторонами, і позовні вимоги позивача були правомірними, тому у цій частині вимог рішення підлягає скасуванню, відповідно до ч.3 ст. 103 ГПК України, з припиненням у даній частині провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Позивач посилаючись, на ст. 625 ЦК України, просив суд першої інстанції та апеляційної інстанції стягнути на його користь інфляційні сумі 2823,63 грн. та 3% річних в сумі 617,94 грн. 1656,83 грн. , однак дані позовні вимоги є необґрунтовані з огляду на наступне:

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п 2 ст. 625 ЦК України).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено Договір підряду, відповідно до умов якого одна сторона замовила і зобов’язалася прийняти та оплатити, а інша - розробити і впровадити автоматизовану систему комерційного обліку електроенергії. Після не вчасного виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором позивач звернувся до суду з вимогою щодо повернення попередньої оплати.

В свою чергу, обов’язок повернути суми попередньої оплати, коли зобов’язання щодо виконання робіт підрядником, не виконано, не можна вважати грошовим зобов’язанням підрядника, а тому немає правових підстав для застосування до нього санкцій, встановлених ст.. 625 ЦК України.

Стосовно стягнення пені у сумі 4943,58 грн., то судова колегія зазначає, що згідно до п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГПК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сумі або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушенні боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

За порушення термінів здачі робіт відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної ставки НБУ від вартості одержаного платежу за кожний день прострочення (п.4.1 Договору).

Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з тим, що суд першої інстанції правомірно скористався наданим йому правом, відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України та зменшив суму пені, що підлягає до стягнення з відповідача, до суми 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Стосовно інфляційних та 3% річних, то для даних договірних відносин правових підстав для їх стягнення не має, а зменшення суми пені є правом суду.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду м. Києва від 27.08.2009 у справі №13/51 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні стягнення з відповідача 20049,00 грн. основного боргу з припиненням провадження у справі у даній частині, в решті частини рішення є обґрунтоване, тому колегія суддів залишає без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено платіжним дорученням №1374 від 02.06.2009 державне мито у сумі 284,34 грн. та платіжним дорученням №1375 від 02.06.2009 - витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн. Однак, судом першої інстанції помилково у резолютивній частині рішення було зазначено до стягнення державне мито у сумі 494,36 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 54,33 грн.

Відповідно до ст..49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, а в частині стягнення пені судові витрати у повному обсязі покладаються на відповідача через його неправильні дії. В зв’язку з чим підлягає до стягнення з відповідача державне мито у сумі 249,92 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 274,67 грн.

          Керуючись п.1-1 ст. 80, ст.ст. 99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільпо - 48” на рішення Господарського суду м. Києва від 27.08.2009 у справі №13/51 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 27.08.2009 у справі №13/51 скасувати в частині відмови у стягненні 20049,00 грн. основного боргу та припинити провадження у справі у цій частині вимог на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, в решті частини рішення залишити без змін.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду м. Києва від 27.08.2009 у справі №13/51 викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НВП “Горизонт” (03039, м. Київ, вул. Голосіївська,7 корп.,1-А, р/р26007300322401 в ВАТ “СВЕД БАНК”, м.Київ МФО 300164, ЄДРПОУ 32156365), а у випадку відсутності чи недостатності грошових сум з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільпо-48” (43026, м. Тернопіль, вул. Симона Петлюри, 2, п/р 26001104454 в Львівській філії АБ “Експрес банк”, МФО 325956, код ЄДРПОУ 33198584) пеню в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп., державне мито в сумі 249 (двісті сорок дев’ять) грн. 92 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 67 коп.

Видати наказ.

В частині стягнення 20049,00 грн. - основного боргу провадження по справі припинити.

          4. Матеріали справи № 13/51 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді