Постанова № 7427510, 05.11.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 22-а-32969/08 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.А. Суддя-доповідач: Горбань Т. І.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2009 р.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіГорбань Т.І.

Суддів:Василенка Я.М.

Зайцева М.П.

при секретарі Авдошині М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2008 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Приватного підприємства «Водолій 2000»про звернення стягнення на активи,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Водолій 2000», в якому просив стягнути з ПП «Водолій-2000»штрафні санкції у сумі 44 591,32 грн. шляхом перерахування грошових коштів по штрафних санкціях за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на бюджетний рахунок № 31112104700007 (одержувач- ВДК у Печерському р-ні м. Києва, код 26077922 в УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 21080900).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2008 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Так, судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство "Водолій-2000" зареєстроване Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києві 26.05.2000 року, код ЄДРПОУ 30965205.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено перевірку щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги).

У результаті перевірки було виявлено порушення норм законодавства з питань ведення відповідачем касових операцій, а саме п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, внаслідок перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 22 295,66 грн., про що складено акт від 19.09.2007 року № 265511872307.

На підставі акта перевірки позивачем було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.09.2007 року № 11622307, яким визначена сума штрафних (фінансових) санкцій в подвійному розмірі перевищеного ліміту залишку готівки в касі 44 591,32 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1-ої інстанції виходив з наступного.

Згідно Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" ліміт залишку готівки в касі - це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час. Виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою у національній валюті, установлюється ліміт готівки в касі та строки здавання готівкової виручки. Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку в межах, що не перевищують установлений ліміт каси або понад ліміту протягом трьох днів для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів. Готівкова виручка, що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Ліміт залишку готівки в касі встановлюється підприємством з урахуванням специфіки роботи, віддаленістю банк тощо за домовленістю з банком. За перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій" передбачена відповідальність та застосування до порушника штрафних (фінансових) санкцій, які є адміністративно-господарськими та стягуються відповідно до вимог ст. ст. 238-250 Господарського кодексу України.

Відповідачем, згідно розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі від 01.04.2005 року було встановлено ліміт залишку готівки в касі в розмірі 10950,00 грн. А перевіркою, проведеною позивачем, було встановлено факт перевищення встановленого зазначеним розрахунком ліміту залишку готівки в касі, тому суд 1-ої інстанції вважає позицію позивача щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій за перевищення ліміту залишку готівки в касі обґрунтованою. Але, в той же час суд 1-ої інстанції зазначив, що глава 3 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004 року № 637 регулює питання порядку оформлення касових операцій, а п. 3.5. зазначеного Положення регулюється порядок видачі готівки окремим фізичним особам, як працівникам підприємства, так і іншим фізичним особам (одній або кільком) - держателям платіжних карток, у звязку з чим дійшов висновку, що не відноситься до предмету спору та суперечить винесеному рішенню позивачем.

Таким чином, суд 1-ої інстанції прийшов до висновку про те, що прийняте позивачем рішення, на підставі якого були нараховані штрафні (фінансові) санкції, є помилковим та таким, що не відноситься до предмету спору, оскільки направлене на стягнення штрафних (фінансових) санкцій за перевищення ліміту залишку готівки в касі. За таких обставин суд 1-ої інстанції вважає, що позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Водолій-2000" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 44591,32 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Водолій 2000», в якому просив стягнути з ПП «Водолій-2000»штрафні санкції у сумі 44 591,32 грн., які є узгодженим податковим боргом.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, а саме у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Згідно пункту 5.4 статті 5 вказаного вище Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253 (з наступними змінами та доповненнями), рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №11622307 від 25.09.2007р. було направлено відповідачу за юридичною адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 21 к.1, яке згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 2867670 отримано ОСОБА_1. 04.10.2007.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.09.2007 року № 11622307, яким визначена сума штрафних (фінансових) санкцій в подвійному розмірі перевищеного ліміту залишку готівки в касі -44 591,32 грн., узгоджене відповідно до пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2008 року слід скасувати, прийняти нову постанову, у звязку з порушенням судом 1-ої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2008 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Приватного підприємства «Водолій 2000»про звернення стягнення на активи задовольнити.

Стягнути з ПП «Водолій-2000»ЄДРПОУ 30965205, (юридична адреса: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 21 рахунків: р/р № 26006300299201/643 в ВАТ "СВЕДБАНК" Київ, МФО 300164; р/р № 26002301002234/980 в ВАТ ВТБ БАНК Київ, МФО 321767; р/р № 26002301002234/978 в ВАТ ВТБ БАНК Київ, МФО 321767; р/р № 26002301002234/840 в ВАТ ВТБ БАНК Київ, МФО 32176) на бюджетний рахунок № 31112104700007 (одержувач: ВДК у Печерському районі м. Києва, код 26077922 в УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 21080900).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

судді:

Повний текст постанови виготовлено 10.11.09 р.