Постанова № 7427464, 29.10.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 6/652(2-а-7501/08) Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2009 р.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Малиніна В.В., Мамчура Я.С.,

при секретарі           Коваленко О.І.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою представника закритого акціонерного товариства «Піллар» – Моги Миколи Вікторовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2009 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Піллар» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва, третя особа – Головне управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобов’язання виконати певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

10.07.2008 ЗАТ «Піллар» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва № 0004492303 від 28.12.2007 та зобов’язати ДПІ у Деснянському районі м. Києва у п’ятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили надати висновок до відповідного органу Державного казначейства про суму відшкодування ПДВ, яка належить ЗАТ «Піллар».

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2009 в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням представник ЗАТ «Піллар» – Мога М.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову суду якою:

-          задовольнити позовні вимоги ЗАТ «Піллар»;

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 28.12.2007 року № 0004492303/0;

- зобов'язати ДПІ у Деснянському районі м. Києва поновити в картці особового рахунку ЗАТ «Піллар"», яке обліковується в ДПІ у Деснянському районі м. Києва, суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з ПДВ за серпень 2007 року в розмірі 167953 грн., підтвердивши цим право ЗАТ «Піллар» на відшкодування з бюджету суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 167953 за серпень 2007 року;

- зобов'язати ДПІ у Деснянському районі м. Києва надати Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві висновок про відшкодування ЗАТ «Піллар» з бюджету суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 167953 за серпень 2007 року, яка може бути відшкодована з бюджету шляхом перерахування на рахунок в банківській установі.

Заслухавши в засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно до ч. 3 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції, а тому вимоги апеляційної скарги підлягають лише частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору с сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним – індивідуального акта.

Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є індивідуальний акт, наслідком задоволення позовних вимог за правилами КАС України може бути лише визнання такого акту протиправним.

Судом першої інстанції було встановлено, що за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки ЗАТ «Піллар» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в установі банку за серпень 2007 року та вересень 2007 року, ДПІ у Деснянському районі м. Києва складено акт від 21.12.2007 № 6638/23-4/16299604 (а. с. 131-154). Відповідно до його висновків в порушення п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 5.12.2 р. 5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» товариством невірно проведено розрахунок суми податкового кредиту липня 2007 року, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у липні 2007 року постачальникам таких товарів (послуг), що призвело до завищення даного показника на 167953 грн., в зв’язку з чим зменшено суму відшкодування ПДВ за серпень 2007 року на 167953 грн. На підставі зазначеного було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва № 0004492303 від 28.12.2007 (а. с. 31, 157).

При цьому, відповідно відповідно до податкової декларації позивача за серпень 2007 року (рядок 9) податкові зобов'язання позивача у серпні 2007 року складали 665736 грн., податковий кредит позивача за серпень 2007 року складав 3440604 грн. (рядок 17 декларації), що підтверджується рішенням суду першої інстанції.

Різниця між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з урахуванням коригування платежів по вексельній формі відстрочення сплати ПДВ при імпорті товарів (511188,00 грн. до зменшення суми податку на додану вартість (рядок 19.1. декларації); 511 188 грн. до збільшення суми ПДВ (рядок 19.2. декларації)) становить 2774868 грн. (рядок 21 декларації). Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками серпня 2007 року складає 2905162 грн. (рядок 24 декларації).

Бюджетне відшкодування визначається як сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду).

Як вбачається з податкових декларацій позивача з ПДВ за липень та серпень 2007 року суми, розраховані згідно п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 вищезазначеного Закону мали від'ємні значення та правомірно зараховувались позивачем до складу податкового кредиту наступних звітних періодів.

Згідно п.п. 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

При цьому, позивачем разом з декларацією за серпень 2007 року, відповідно до зазначених вище вимог, було подано Розрахунок суми бюджетного відшкодування (вх. № 56962 від 20.09.2007) та Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (вх. № 57025 від 20.09.2007), в яких, зокрема, було визначено суму податкового кредиту попереднього звітного періоду фактично сплачену позивачем у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг) в розмірі 2536983 грн. та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 2536983 грн.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 Закону, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Позивачем протягом липня 2007 року сплачено всього ПДВ в ціні придбаних товарів, робіт (послуг) 2536983 грн., що відповідачем не заперечується.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги заповнення «Розрахунку суми бюджетного відшкодування» з зазначенням в рядку 3 суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, що фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), передбачені «Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 суперечать вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», яким встановлений інший порядок бюджетного відшкодування, і яким передбачено, що сума бюджетного відшкодування повинна дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) та не вимагає, щоб податковий кредит формувався і сплачувався в одному податковому періоді для визначення суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи, що Закон України «Про податок на додану вартість» має вищу юридичну силу ніж наказ ДПА України від 30.05.1997 року № 166, то суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про правомірність зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 167953 грн.

До того ж, відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва № 0004492303 від 28.12.2007.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

- направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

В свою чергу, ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (згідно до ч. 2 ст. 112 Закону № 509-XII).

При цьому, із матеріалів справи вбачається, що відповідальні особи за фінансово-господарську діяльність ЗАТ «Піллар» відмовились від підписання акту перевірки (а. с. 155), що є доказом непопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

Підставою для недопущення здійснення перевірки є те, що направлення на її проведення № 8049/23-4 було вручено не платнику податків, як цього вимагає ч. 2 ст. 112 Закону № 509-XII, а головному бухгалтеру ЗАТ «Піллар» (а. с. 129-130), а наказ на проведення перевірки взагалі не надавався будь-кому із керівників ЗАТ «Піллар» під розписку, що вбачається із наявної у матеріалах справи копії наказу від 03.12.2007 № 913 (а. с. 128) за відсутності відповідної розписки.

Отже, відповідно до вимог ч. 3 ст. 70 КАС України колегія суддів взагалі не бере до увагу докази надані відповідачем в обґрунтування правомірності своїх дій, оскільки такі докази одержані з порушенням закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника закритого акціонерного товариства «Піллар» – Моги Миколи Вікторовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2009 – задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2009 – скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва № 0004492303 від 28.12.2007.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Деснянському районі м. Києва у п’ятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили надати висновок до відповідного органу Державного казначейства про суму відшкодування податку на додану вартість, яка належить закритому акціонерному товариству «Піллар».

Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Піллар» 5,10 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий :

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 03.11.2009.