Ухвала суду № 7427334, 29.10.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-39098/08 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.

Суддя-доповідач: Умнова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" жовтня 2009 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Умнової О.В.,

суддів: Шостака О.О., Романчук О.М.,

при секретарі: Скопенко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8.10.2008 року по адміністративній справі за позовом ТОВ «Тонар» до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва

- про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.01.2008 року №0000432303/0, яким визначено ТОВ «Тонар» суму податкових зобов»язань (з урахуванням штрафних санкцій) по податку на прибуток на загальну суму 11998420 грн. та податкове повідомлення-рішення від 30.01.2008 року №0000462303/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2007 року на суму 4799280 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 360 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 8.10.2008 року позов ТОВ «Тонар» задоволений у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Вважає, що суд першої інстанції не правильно застосував норми п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та порушив вимоги статей 159,195 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що з 13.12.2007 року по 16.01.2008 року працівниками ДПІ у Солом»янському районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Тонар» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1.10.2004 року по 30.09.2007 року, валютного законодавства за період з 29.06.2004 року по 30.09.2007 року.

Згідно акту ДПІ у Солом»янському районі м. Києва від 22.10.2008 року №906\23-0311/33066278, складеного за результатами проведення вищевказаної перевірки, було встановлено порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищено валові витрати за 2006 рік в сумі 23996160 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за листопад 2006 року в сумі 5999040 грн.; порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - безпідставно завищено податковий кредит з ПДВ за жовтень 2006 року в сумі 4800000 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на вказану суму.

На підставі даного акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 30.01.2008 року №0000432303/0, яким ТОВ «Тонар» визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 11998420 грн., з яких: 5999040 грн. - сума основного платежу, 5999380 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій. Податковим повідомленням-рішенням від 30.01.2008 року №0000462303/0 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2007 року в розмірі 4799280 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 360 грн.

За результатами оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень, ДПІ у Солом»янстькому районі м. Києва 28.03.2008 року залишила їх без змін, а первинну скаргу ТОВ «Тонар» без задоволення.

Рішенням ДПА у м. Києві від 31.05.2008 року повторна скарга позивача залишена без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін. Збільшено податок на прибуток на 960 грн. та штрафні санкції на 960 грн., визначені у податковому повідомленні-рішенні від 30.01.2008 року №0000432303/0 та збільшено на 2794,93 грн. штрафної санкції, визначеної у податковому повідомленні-рішенні від 30.01.2008 року №0000462303/0. Донараховано податок на додану вартість за жовтень 2006 року в сумі 720 грн. та штрафну санкцію у розмірі 360 грн. за заниження зазначеної суми податку до сплати.

Позивач, не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ТОВ «Тонар» виходив з того, що оспорювані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем без врахування фактичних обставин справи та внаслідок неправильного застосування норм чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інстанції з наступних підстав.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджується актом перевірки, що 1.10.2006 року між ПП «Топ Проперті» (продавець) та ТОВ «Тонар» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №1/10 на умовах товарного кредиту, згідно якого продавець зобов'язується передати покупцю товар відповідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар (п.п.1.1. Договору). Сторони проводять взаєморозрахунки, які складаються із цін товару, а також процентів за право користування товарним кредитом (п.п.2.1 Договору). Ціни поставлених товарів зміні не підлягають. Ціни по кожній позиції номенклатури товарів визначені в специфікації, являються невід'ємною частиною Договору. Загальна вартість товару, поставлених згідно з договором без врахування процентів по товарному кредиту, складає 38400000 грн., в тому числі ПДВ 6400000 грн. (п.п.2.2 Договору).

Покупець зобов»язується провести розрахунки з продавцем за поставлений товар на умовах, які передбачають відстрочку кінцевого розрахунку на протязі відповідного періоду та під процент. При відстрочці розрахунку по договору з Покупця стягуються проценти за користування товарним кредитом в розмірі 3% від загальної вартості отриманого товару (без ПДВ) за кожний календарний день відстрочки, включаючи день, вказаний в п.п.2.3 Договору. Розрахунок процентів пред»являється Покупцю в останній робочий день кожного місяця або в день розрахунку за поставлений товар, і оформляється актом. Оплата процентів по товарному кредиту може бути проведена в грошовій або вексельній формі по домовленості сторін (п.п.2.4. Договору).

На виконання умов Договору ПП «Топ Проперті» виписано податкову накладну від 1.10.06р. №1 на суму 38400000 грн. (в т.ч. ПДВ - 6400000 грн.), згідно якої ТОВ «Топ Проперті» продає ТОВ «Тонар» кабель силовий ААШВ 3X240 (ож)-ІО у кількості 189,67 км за ціною 84357 грн. без ПДВ та кабель силовий АСБ 3x240 (ож) - 10 у кількості 173.838 км за ціною 92039,76 грн. без ПДВ. Відвантаження товару оформлено видатковою накладною від 1.10.2006 року №0000001 та актом прийому - передачі товару від 1.10.2006 року №1.

ПП «Топ Проперті» нарахувало 3% за 25 днів несвоєчасної сплати за поставку товару згідно Договору на загальну суму контракту (32000000 грн.), а саме 24000000 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковою накладною від 26.10.2006 року №3 на суму 28800000 грн., в т.ч. ПДВ - 4800000 грн.

Вказану податкову накладну включено ТОВ «Тонар» до податкового кредиту за жовтень 2006 року та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень 2006 року. Грошові кошти ТОВ «Тонар» перераховано на розрахунковий рахунок ПП «Топ Проперті» на загальну суму 28800000 грн., в т.ч. ПДВ 4800000 грн.

Висновки акту перевірки податкового органу обґрунтовуються тим, що від здійснення операцій з придбання товару по договору купівлі-продажу від 1.10.2006 року №1/10 на умовах товарного кредиту, ТОВ «Тонар» отримано збитки у розмірі 23996160 грн., внаслідок чого, в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на зазначену суму завищені валові витрати. Крім того, відповідач прийшов до висновку щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту за жовтень 2006 року ПДВ в сумі 4800000 грн.(ПДВ з процентів за 25 днів несвоєчасної сплати за поставку товару згідно договору купівлі-продажу від 1.10.2006 року №1/10 на умовах товарного кредиту).

Апелянт, в обґрунтування правомірності винесених ним рішень, посилається на те, що витрати, понесені з виплатою послуг по товарному кредиту, вважаються не використаними позивачем у власній господарській діяльності, тому до складу валових витрат не відносяться.

Колегія суддів не приймає до уваги вищевказані доводи відповідача і вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції.

Підпунктом 1.11.2. п.1.11 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та т:д процент. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку (пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.1.32 даного Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 1 ст.42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Позивач, реалізував товар, придбаний згідно договору купівлі-продажу, укладеного з ПП «Топ Проперті» та отримав прибуток, що підтверджується зібраними по справі доказами і не заперечувалось відповідачем. Укладаючи договори на умовах товарного кредиту, позивач, мав на меті отримання прибутку з урахуванням того, що товар за вказаним контрактом повинен бути реалізованим по ціні, більшій, ніж закупівельна.

Суд першої інстанції дав належну оцінку даним обставинам та обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що вищевказаний договір купівлі-продажу товару є збитковою операцією в силу сплати відсотків по товарному кредиту, а наявність збитків у господарській діяльності СПД суперечить законодавству, є незаконним і тому така діяльність не може бути визнана господарською. Зазначені доводи не відповідають нормам чинного законодавства та спростовуються наявними у справі доказами.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що витрати по товарному кредиту належать до складу валових витрат, тому висновки акту перевірки щодо завищення валових витрат в сумі 23996160 грн. та заниження податку на прибуток за листопад 2006 року в сумі 5999040 грн. є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території У країни. Поняття поставки товарів передбачено п.1.4 ст.1 цього Закону. До них Закон відносить операції, що здійснюються відповідно до угод купівлі-продажу, які передбачають передачу права власності на товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Згідно п.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. До складу договірної і контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається і сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв»язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на податковий кредит у покупця виникає на підставі податкової накладної.

В даному випадку компенсація за отримані товари та витрати по товарному кредиту були визначені у грошовому еквіваленті, узгоджені сторонами договору та закріплені договором купівлі-продажу від 1.10.2006 року №1/10.

Таким чином, позиція відповідача, викладена в акті перевірки в обґрунтування встановлених порушень не узгоджується з вищевказаними нормами податкового законодавства, згідно яких платіж за використання товарів (робі, послуг), отриманих на умовах товарного кредиту оподатковується податком на додану вартість у встановленому Законом порядку.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених ТОВ «Тонар» вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об»єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Солом»янському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8.10.2008 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст судового рішення виготовлений 3.11.2009 року.

Головуючий суддя:

Судді: