Ухвала суду № 7427229, 03.11.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-33695/08 Головуючий у 1-й інстанції: Ковзель П.О.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"03" листопада 2009 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:          Мамчура Я.С,

суддів:          Усенка В.Г., Зайцева МЛІ.,

при секретарі:          Іващенко О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.К.-Україна»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, за участю прокуратури Дніпровського району м. Києва про зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, за участю прокуратури Дніпровського району м. Києва про зобов’язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2008 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва проведено виїзну позапланову перевірку TOB «В.І.К.-Україна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2007 року, за результатами якої складено Акт №243/23-717-32770912 від 16.01.2008 (далі - Акт), у якому в якості висновку зазначено: перевіркою встановлено, що відповідно до вимог п.1.8. ст.1, п.п.7.2.3., п.п.7.2.4., п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.7.1., п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) TOB «В.І.К.-Україна»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень місяць 2007 року в розмірі 9 398 749,00 грн.

Так, перевіркою встановлено, що згідно декларації з ПДВ за березень 2007 року вх. № 29593 від 19.04.2007 (уточнюючий розрахунок №136773 від 07.12.2007) позивачем було заявлено бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 9 398 749,00 грн.

Відповідно до даних декларації: залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 9 398 749,00 грн.; сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 податкових декларацій попереднього податкового періоду) складає 18 826 375,00 грн.; сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), складає 18 826 375,00 грн.

Право на бюджетне відшкодування у березні 2007 року виникло у позивача в результаті від'ємного значення по декларації з ПДВ за лютий 2007 року (вхідний №11875 від 19.03.2007 року), згідно з якою від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає 9 409 584,00 грн.

Основним постачальником TOB „B.I.K. - Україна" є TOB «Мегатекс М», яке продало позивачу заспокоювачі вібропроцесів в агрегатах обертання «Успокоитель»в кількості 59 штук на загальну суму 56 475 036,00 грн., в тому числі ПДВ - 9 412 506,00 грн. відповідно договору купівлі-продажу (на умовах товарного кредиту) №09/01/07/2 від 09.01.2007, згідно податкової накладної № 2 від 09.01.2007.

Згідно податкової накладної №12 від 28.02.2007 TOB «Мегатекс М» надало позивачу послуги з відстрочки розрахунку за товар (відсотки товарного кредиту) на загальну суму 56 475 036,00 грн., в тому числі ПДВ - 9 412 506,00 грн. Відповідно договору купівлі-продажу (на умовах товарного кредиту) № 09/01/07/2 від 09.01.2007, товарний кредит надається на строк п'ятдесят календарних днів з моменту постачання товару продавцем, не включаючи день поставки. За відстрочку розрахунку покупцю (позивачу) нараховуються відсотки за право користування товарним кредитом у розмірі 2% від вартості отриманого товару (з урахуванням ПДВ) за кожен день користування товарним кредитом.

Так, на підставі акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022330/0 від 21.01.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2007 року у розмірі 9 398 749,00 грн.

Пунктом 1.8. статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

На підставі підпункту 7.7.3. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1. має від'ємне значення.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

бо дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як було встановлено судом першої інстанції, TOB "B.I.K. - Україна" було укладено з TOB "Мегатекс М" (код ЄДРПОУ 34606797) договір купівлі-продажу № 09/01/07/2 від 09.01.2007 (на умовах товарного кредиту) на придбання товару "Заспокоювач вібропроцесів в агрегатах обертання "Успокоітель".

Передача товарів за вказаним договором була здійснена за Актом прийому-передачі № 1 від 09.01.2007 та накладною № 2 від 09.01.2007, податковою накладною № 2 від 09.01.2007 на загальну суму 56 475 036,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 9 412 506,00 грн.

За придбаний товар TOB «В.І.К.-Укра'іна»повністю розрахувалось з TOB «Мегатекс М», розрахунки між підприємствами здійснювались в безготівковій формі. Так, в рахунок оплати за товар TOB "Мегатекс М" було отримано від TOB "B.I.K. - Україна" кошти платіжними дорученнями: № 6 від 28.02.2007 на загальну суму 1 500,00 грн. в т.ч. ПДВ 250,00 грн.; № 5 від 28.02.2007 на загальну суму 16 454 504,00 грн. в т.ч. ПДВ 2 742 417,33 грн.; № 2 від 28.02.2007 на загальну суму 16 475 036,00 грн. в т.ч. ПДВ 2 745 839,33 грн.; № 4 від 28.02.2007 на загальну суму 16 495 568,00 грн. в т.ч. ПДВ 2 747 261,33 грн.; № 3 від 28.02.2007 на загальну суму 23 524 964,00 грн. в т.ч. ПДВ 3 920 827,33 грн.; № 1 від 28.02.2007 на загальну суму 40 000 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6 666 666.67 грн.

Придбаний товар TOB "В.І.К.-Україна" передало на відповідальне зберігання TOB "Мегатекс М", що підтверджується договором зберігання № 09/01/07/2-02 від 09.01.2007.

Згідно Акту № 28/02-2 від 28.02.2007 на виконання умов договору № 09/01/07/2 від 09.01.2007 позивачу були нараховані відсотки за користування товарним кредитом та виписано відповідну податкову накладну №12 від 28.02.2007 на загальну суму 56 475 036,00 грн. , в т.ч. податок на додану вартість - 9 412 506,00 грн.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що з аналізу наявних в матеріалах справи доказів видно, що TOB "В.І.К.-Україна" та TOB "Мегатекс М" свої обов'язки за договорами купівлі-продажу від 09.01.2007 № 09/01/07/2 та зберігання від 09.01.2007 № 09/01/07/2-02 виконали повністю.

Отже, в подальшому TOB "В.І.К.-Україна" згідно договору постачання № 2/26/02-7 від 26.02.2007 продало TOB "Бізнесінвестпроект" (код ЄДРПОУ 33921610) товар "Заспокоювач вібропроцесів в агрегатах обертання "Успокоітель" на загальну суму 56 495 568,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 9 415 928,00 грн.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Крім того, колегія суддів погоджується, що з аналізу Закону України «Про податок на додану вартість»видно, що Закон визначає лише один випадок невключения до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключения до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Пунктом 7.2.1 п 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а)          порядковий номер податкової накладної;

б)          дату виписування податкової накладної;

в)          назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)          податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)          місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е)          опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є)           повну назву отримувача; ж)          ціну продажу без врахування податку;

з)          ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и)          загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Виписані TOB "Мегатекс М" за результатами господарських операцій податкові накладні № 2 від 09.01.2007 та №12 від 28.02.2007 на загальну суму 112 958 252,13 грн., в т.ч. ПДВ 18 826 375,00 грн., за висновком суду повністю відповідають вимогам встановленим Законом України «Про податок на додану вартість».

Так, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що створення юридичної особи (зокрема за викраденими, загубленими чи підробленими документами) навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Юридичними наслідками визнання установчих документів підприємства недійсними мають бути скасування його державної реєстрації та здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Самі факти визнання установчих документів підприємства недійсними чи скасування його державної реєстрації не тягнуть за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.

Отже, доказів визнання судом в установленому законодавством порядку недійсними угод, на підставі яких здійснювались поставки та розрахунки, відповідачем не надано. TOB "В.І.К.-Україна" та TOB "Мегатекс М" на момент здійснення розрахунків та виписування податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість і тому відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Отже, укладені з TOB "В.І.К.-Україна" договори схвалені з боку TOB "Мегатекс М" шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи були чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися.

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції, що за фактом здійснення вищеописаних господарських операцій Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва вже проводилась виїзна планова перевірка TOB .I.K. - Україна»з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2007, за результатами якої відповідачем було складено Акт від 18.09.2007 № 4231/23/815-32770912, яким, зокрема встановлено заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток за І квартал 2007 року на суму 47 057 225,00 грн. та заниження податку на прибуток за І квартал 2007 року в розмірі 11 764 306,00 грн., а також завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2007 року в сумі 9 409 334,00 грн.

На підставі Акту від 18.09.2007 № 4231/23/815-32770912, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення від 24.09.2007 року № 0000622380/0 та № 0000632380/0.

Проте в подальшому, відповідачем рішенням від 30.11.2007 №19685/10/25-011 за результатами розгляду скарги позивача було скасовано вказані податкові повідомлення-рішення, а також визнано факт наявності у позивача податкових накладних, на підставі яких останній сформував податковий кредит, в тому числі за виписаних ТОВ "Мегатекс М" від 09.01.2007 № 2 та від 28.02.2007№12, за яким в свою чергу визначив в подальшому суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, а також факт здійснення повної оплати позивачем придбаних товарів шляхом перерахування контрагенту відповідних сум грошових коштів, в т.ч. податку на додану вартість; жодних недоліків оформлення податкових накладних, вимоги до яких встановлені п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем не виявлено.

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті ( перерахуванню ) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону ), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2. п.7.7. Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів ( послуг ) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із п.п.7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до декларації з ПДВ за березень 2007 року вх. № 29593 від 19.04.2007 (уточнюючий розрахунок №136773 від 07.12.2007) позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму 9 398 749,00 грн.

З встановлених судом обставин справи видно, що вказана позивачем сума бюджетного відшкодування повністю підтверджена податковими накладними та іншими відповідними документами.

Відповідно до пп. 7.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно пп. 7.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідач в порушення вимог пп. 7.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»свій обовязок не виконав і не надав органу державного казначейства (Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві ) висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю „B.I.K.-Україна" з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9 398 749,00 грн. за березень 2007 року, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року №276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за №843/11123 (далі - Інструкція), з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Пунктом 3.6 Інструкції визначено, що форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків. Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 Інструкції у картках особових рахунків платників податків на дату проведення останньої облікової операції підбиваються підсумки за всіма графами карток особових рахунків з початку місяця та з початку року (крім граф, що відображають сальдо розрахунків з бюджетом). На кінець місяця після проведення останньої операції здійснюється запис указаних підсумкових рядків до особового рахунку. За наявності позитивного сальдо розрахунків платника з бюджетом (надміру та/або помилково сплачених сум платежу та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість) на початок року сальдо розрахунків з бюджетом на дату останньої операції в картці особового рахунку дорівнює сумі позитивного сальдо розрахунків платника з бюджетом на початок року плюс сплачена сума за період плюс сума зменшених нарахувань (у тому числі скасування та розстрочення платежів) за період плюс сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період плюс сума від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, яка направляється на погашення податкового боргу, за період плюс поновлена сума списаного надміру та/або помилково сплаченого платежу за період плюс списана сума податкового боргу за податковими зобов'язаннями за період мінус списана сума надміру та/або помилково сплаченого платежу за період мінус сума нарахувань (у тому числі поновлення скасованих та скасування розстрочення платежів) за період мінус повернена сума за період мінус поновлена сума списаного податкового боргу за податковими зобов'язаннями за період.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що всупереч вимогам діючого законодавства ДПІ у Дніпровському районі не поновила в картці особового рахунку TOB „В.І.К.-Україна" суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року в розмірі 9 398 749,00 грн.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що відповідачем зроблено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

          Апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва - залишити без задоволення.

          Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий –суддя:                               Я.С. Мамчур

Судді:           М.П. Зайцев

                                                                                В.Г. Усенко

Ухвалу складено у повному обсязі 05.11.2009.