Ухвала суду № 7427205, 03.11.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-30318/08 Головуючий у 1-й інстанції: Станік С.Р.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"03" листопада 2009 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С.,

суддів: Усенка В.Г., Зайцева М.П.,

при секретарі: Іващенко О.Р.,

розглянувши апеляційні скарги відповідачів Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації у м. Києві на постанову Господарського суду м. Києва від 08 листопада 2006 року у справі за позовом Приватного підприємства «Фірма «Волна»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України про визнання недійсними актів ненормативного характеру, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України про визнання недійсними актів ненормативного характеру.

Постановою Господарського суду м. Києва від 08 листопада 2006 року позов задоволено.

На вказану постанову відповідачами - Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва та Державною податковою адміністрацією у м. Києві подані апеляційні скарги, в яких просять її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процессуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032312/0 від 11.03.2006 року, яким позивачу згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-ПІ (із змінами та доповненнями), пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від З квітня 1997 року N 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-Ш (із змінами та доповненнями) визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі - 66750,00 грн., в тому числі 44500,00 грн. - основний платіж та 22250,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту перевірки ДПІ у Дніпровському р-ні. м. Києва, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22.10.2004 року визнано недійсним з моменту реєстрації статут TOB "Колден", установчий договір даного підприємства, а також свідоцтво про державну реєстрацію платника податку на додану вартість TOB "Колден" №37059331 від 23.05.2003 року, при цьому з акта перевірки та пояснень відповідача 1. вбачається, що єдиною обставиною, на підставі якої ДПІ у Дніпровському р-і м. Києва зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N І68/97-ВР (із змінами та доповненнями) та визначено суму податкових зобов'язань, є рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.10.2004 року, яке ухвалою цього ж Голосіївського районного суду м. Києва від 05.05.2005 року було скасовано і за наслідками перегляду наведеного рішення від 22.10.2004 року за нововиявленими обставинами Голосіївським районним судом м. Києва винесено рішення від 17.03.2006 року про відмову в позові ДПІ у Голосіївському р-і м. Києва до TOB "Колден", ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість TOB "Колден", яке ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27.09.2006 року залишено без змін, внаслідок чого вказане рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17.03.2006 року про відмову в задоволенні позовних вимог ДПІ у Голосіївському р-і м. Києва до TOB "Колден" стосовно визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість TOB "Колден" набрало законної сили.

Доказів скасування ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 05.05.2005 року, якою скасовано рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.10.2004 року, відповідачами суду не надано.

Так, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від З квітня 1997 року N 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від З квітня 1997 року N 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку' (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2.1 Закону "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) передбачено: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а)порядковий номер податкової накладної;

б)дату виписування податкової накладної;

в)назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е)опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж)ціну продажу без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, як вбачається з долучених до матеріалів справи податкових накладних №0000003 від 29.01.2004 року, №0000004 від 12.02.2004 року, №0000005 від 20.02.2004 року, №6 від 25.03.2004 року на загальну суму - 267000,38 грн., в тому числі податок на додану вартість - 44500,07 грн., виписаних TOB "Колден" на адресу позивача, вказані податкові накладні відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від З квітня 1997 року N 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) визначає лише один випадок невключения до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключения до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон України не передбачає.

Отже, як свідчать матеріали справи, зокрема акт перевірки ДПІ у Дніпровському р-ні м.Києва правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість Приватного підприємства "Фірма "Волна" при взаємовідносинах з TOB "Колден" за період з 01.01.2004 року по 30.04.2004 року від 28.02.2006 року № 332/23-21571161 (аркуш 6 акту) на момент проведення перевірки позивач мав усі податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту, що відповідачем не оспорювалось та заперечувалось.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від З квітня 1997 року N 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом першої інстанції, TOB "Колден" як в період укладення та виконання договору №16 від 17.12.2003 року, так і станом на день розгляду спору є належним чином зареєстрованим підприємством, в тому числі як платник податку на додану вартість.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що посилання відповідачів на акт контролюючого органу №578/19-4013 від 11.01.2005 року, яким анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість - TOB "Колден", оскільки вказаний акт складено виключно на виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.10.2004 року, яке станом на день розгляду спору скасоване.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення, а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем вимог пп.. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що відповідачами зроблено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги відповідачів Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 08 листопада 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Я.С. Мамчур

Судді: М.П. Зайцев

В.Г. Усенко

Ухвалу складено у повному обсязі 30.10.2009.