Ухвала суду № 7427177, 03.11.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-31179/08 Головуючий у 1-й інстанції: Бабкіна В.М.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" листопада 2009 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Данилової М.В., Бєлової Л.В.,

при секретарі: Шевчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу відповідача Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Київської області від 08 серпня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астор-Сервіс» до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Астор-Сервіс» звернулося в суд з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції з урахуванням уточнень про скасування податкових повідомлень - рішень № 000032300/0 від 10.01.2007 року та № 000042300/0 від 10.01.2007 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 3 996 252,00 грн. донараховано основного платежу 3 502 381,00 грн. та застосовано штрафні (фінансо ві) санкції в сумі 1 751 190,50 грн.

Постановою господарського суду Київської області від 08 серпня 2008 року вимоги позивача задоволенні.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в результатами проведення виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 01.12.2005 року по 31.01.2006 року складено акт № 130-23/33130327 від 28.11.2006 року, на підставі якого податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000032300/0 від 10.01.2007 року, яким TOB «Астор-Сервіс» зменшено бю джетне відшкодування на суму 3996252,00 грн. та № 0000042300/0 від 10.01.2007 року, яким позивачу визначено суму податко вого зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3502381,00 грн. та застосо вано штрафні санкції в розмірі 1751190,50 грн..

З акту перевірки № 130-23/33130327 від 28.11.2006 року вбачається, що податковим органом встановлено порушення пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки по зивач зайво включив до складу податкового кредиту грудня 2005 року податок на до дану вартість в сумі 4000000,00 грн., що призвело до завищення заявленої суми бю джетного відшкодування за січень 2006 року на суму 3996252,00 грн. та заниження податку на додану вартість за грудень 2005 року на суму 3502381,00 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та товариством «Лабріс» було укладено договір поставки № Л-6 від 02.12.2005 року, на виконання якого товариство «Лабріс» поставило позивачеві плати печатні на загальну суму 20991798,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 3498633,00 грн.).

Виконання вище зазначеного договору підтверджується податковою на кладну № 31 на загальну суму 20991798,00 грн. (в т. ч. ПДВ 3498633,00 грн.) виданою 02.12.2005 року товариством «Лабріс».

Між позивачем та товариством «Лабріс» було укладено договір поставки № Л-1 від 07.12.2005 року, загальна вартість поставки якого складає 24 000000,00 грн. (в т. ч. ПДВ – 4 000000,0 грн.).

Виконання зазначеного договору підтверджується податковими накладними № 717 від 14.12.2005 року, № 718 від 19.12.2005 року, № 719 від 21.12.2005 року, а також платіжними дорученнями № 3 від 14.12.2005 року, № 6 від 19.12.2005 року та № 9 від 21.12.2005 року (банківські виписки по особовому рахун ку від 14.12.2005 року, від 19.12.2005 року, від 21.12.2005 року), копії яких містяться в матеріалах справи.

Податковий кредит позивача був сформова ний на підставі податкової накладної № 31 від 02.12.2005 року, виданої товариством «Лабріс» та податкових накладних № 717 від 14.12.2005 року, № 718 від 19.12.2005 року, № 719 від 21.12.2005року, виданих товариством «Авангард».

За змістом п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна. Даним положенням не передбачено наявності інших документів чи обставин для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5.п. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.1. п.7.2 ст. 7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З встановлених обставин справи судом першої інстанції, вбачається, що податкові накладні виписані ТОВ «Лабріс» містять всі необхідні реквізити, відповідно до вимог зазначених в п.п. 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 7.5.ст.7 вказаного закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Будь-якої із перелічених вище обставин, які б за змістом Закону України «Про податок на додану вартість» (у відповідній редакції) могли б стати підставою для відсутності виникнення у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по оспорюваних господарських операцій судом першої інстанції не встановлено.

Інших перешкод для формування податкового кредиту законодавцем не визначено.

На момент укладення та виконання договору ТОВ «Астор-Сервіс» та ТОВ «Лабріс» зареєстровані як платники податку на додану вартість і внесені до реєстру платників податку на додану вартість, та не були ліквідовано, а тому доводи апелянта, що у позивача відсутні підстави для включення до податкового кредиту сум ПДВ по господарським зобов’язанням з ТОВ «Лабріс», так як рішенням апеляційного суду Київської області від 23.10.2006 року установчі документи ТОВ «Лабріс» визнано недійсними, не заслуговують на увагу.

Суд першої інстанції дав належну правову оцінку, доказам наданими позивачем на підтвердження того, що у нього є належним чином оформлені податкові накладні, а отже вони правомірно віднесли до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся відповідачем, податок на додану вартість, сплачений у вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а тому податкові накладні, які були видані позивачеві, виписані особою, яка у встановленому порядку зареєстрована як платники податку і підстав вважати їх недійсними у відповідача не було, тому винесені відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 3996252,00 грн. та визначення суми податко вого зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3502381,00 грн., застосу вання штрафних санкції в розмірі 1751190,50 грн., є неправомірним та підлягають скасуванню.

Згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, доводи апелянта не спростовують висновків суду.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 – 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Київської області від 08 серпня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали суду виготовлений 09.11.2009 року.

Головуючий суддя: (підпис)

Судді: (підпис)

Суддя: Бистрик Г.М.