Ухвала суду № 7427044, 27.10.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-36502/08 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Зайцев М. П.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" жовтня 2009 р. м. Київ

27 жовтня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Зайцева М.П.

суддів: Мамчура Я.С. Усенка В.Г.

при секретарі Сидоренко Л.М.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2008 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Укргазтех» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, 3-тя особа Державна податкова інспекція в Святошинському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

          ТОВ «Укргазтех», 13 травня 2007 року звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва про визнання недійним податкового повідомлення – рішення від 04 грудня 2007 року №0002034120/0.

          16 вересня 2008 року позивачем була подана заява про зміну предмету та підстав позову, в якій він просить визнати нечинним податкове повідомлення – рішення від 04 грудня 2007 року №0002034120/0.

          16 вересня 2009 року позивачем була подана заява про зміну процесуального статусу Державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва з відповідача на 3-тю особу без самостійних вимог на стороні відповідача.

          Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2008 року позов задоволено.

          Не погоджуючись з даною постановою Державна податкова інспекція в Святошинському районі м. Києва, (далі «3-тя особа»), 22 вересня 2008 року подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2008 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

          На думку 3-ої особи оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

          Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін та 3-ої особи, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга 3-ої особи не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Відповідачем була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка позивача щодо правильності нарахування та повноти перерахування до бюджету податку на додану вартість та правовідносини з ПП «Сіруф» за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 957/41-20/30265715 від 21 листопада 2007 року та прийняте податкове повідомлення - рішення №0002034120/0 (а.с.35-43).

У вказаному податковому повідомленні зазначено, що позивачем порушено п.п.7.2.4,7.2.6 п.7.2, п. п. 7.4.5. п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість». (далі - «Закон») та нараховану суму податкового зобов’язання в тому числі основний платіж 133851,10 грн. та штрафні санкції 66925,55 грн.

Позивач протягом 2004 – 2005 року, здійснюючи господарську діяльність, мав взаємовідносини з ПП «Сіруф», а саме, між ними був укладений договір субпідряду №15 від 16 вересня 2004 року на виконання будівельних робіт.

ПП «Сіруф» виконувало будівельні роботи, про що свідчать акти приймання передачі підрядних робіт (а.с. 49-59) та виписані позивачу податкові накладні (а.с. 60-62).

Під час розгляду справи встановлено, що дані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, визначені п.п.7.2.1 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Позивачем відповідно до вимог наказу Державної податкової адміністрації України №165 від 30 травня 1997 року «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» (в редакції дійсній на момент здійснення операції), в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) були зроблені відповідні записи.

Під час видання даних податкових накладних ПП «Сіруф» було належним чином зареєстроване як платник податку на додану вартість.

ЗУ «Про систему оподаткування» в редакції Закону N 77/97-ВР від 18.02.97 рік , ані жодним іншим нормативним актом для платників податків не передбачено обов’язку й не надано право вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, в тому числі щодо зарахування до бюджету іншими платниками податків сплаченого ним податку на додану вартість.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 2-2392/06, на якому базуються висновки зроблені в акті перевірки, складеного відповідачем, прийнято 31 травня 2006 року, в той час як господарські операції позивача з контрагентом ПП «Сіруф» здійснювалися протягом 2004 та 2005 років.

Визнання недійсним статуту контрагента та свідоцтва про реєстрацію платника податку з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість не можуть бути підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким контрагентом на час здійснення господарської операції.

Отже, позивач відповідно до чинного законодавства мав всі правові підстави для включення сплаченої у складі вартості придбаних товарів суми податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки:

1)          ПП «Сіруф» були виписані та належним чином оформлені податкові накладні, які не були визнані недійсними в судовому порядку;

2)          позивач сплатив вартість придбаних товарів (виконаних робіт) у повному обсязі ;

3)          суми податку на додану вартість були сплачені позивачем у складі вартості товарів.

Несплата ПП «Сіруф» податкових зобов’язань, тобто відсутність надмірної сплати податку на додану вартість, не є підставою у відмові в позові, оскільки Законом не встановлену солідарну відповідальність продавця та покупця при сплаті податку на додану вартість.

Отже, відповідач не може вчиняти дії по нарахуванню податку на додану вартість та накладення штрафних санкцій та зменшення суми бюджетного відшкодування покупцю (позивачу) при несплаті цього податку продавцем.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Згідно до п.1.7. ст.1 Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

П.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). (п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п.7.3.1.п.7.3 ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Зі змісту «Положення про Реєстр платників податку на додану вартість» затвердженого наказом ДПА України від 01 березня 200 року № 79 (чинного на момент здійснення операцій) під час реєстрації як платника податку на додану вартість, обов’язок проводити перевірку реєстраційних даних, в тому числі і даних засновників покладено на державну податкову службу.

Таким чином, Законом встановлений лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату податку на додану вартість, а саме: відсутність податкової накладної.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, повно з’ясовано обставини, що мають значення по справі, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв’язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись, ст.ст.160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

          Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва - залишити без задоволення.

          Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: /підпис/

Судді: /підписи/