Ухвала суду № 7427040, 26.10.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-37845/08 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Денісов А.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" жовтня 2009 р. м. Київ

№ 22-а-37845/08

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді                    Денісова А.О.

Суддів:                              Зайця В.С.

                                                  Федорової Г.Г.          

при секретарі                              Поліщук О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва у справі за адміністративним позовом дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2008 року в задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції визнав правомірним застосування до позивача штрафної санкції на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон) за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з рентної плати.

На вказану постанову суду ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та ухвалити нову про задоволення позову. На думку апелянта встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про систему оподаткування», встановлюються відповідно до цього Закону, інших законів про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), відповідно до ч.3 ст.1 ЗУ «Про систему оподаткування» не можуть встановлюватися або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування. Порядок обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат затверджений постановою КМ України №256 від 22.03.2001 року, яка не є Законом України з питань оподаткування, а тому у відповідача відсутні підстави для застосування штрафу в порядку пп. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач встановив порушення позивачем пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону через несвоєчасну сплату рентної плати за природний газ та газовий конденсат, тобто має місце порушення строків сплати узгодженого податкового зобов’язання. Дані порушення зафіксовані в актах перевірки від 20.08.2007р. №90/15-048-30019775 та № 288/15-040-30019775, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. В усіх випадках затримка в оплаті узгоджених сум податкових зобов'язань не перевищувала 30 календарних днів.

Посилання апелянта на ч.3 ст.1 ЗУ «Про систему оподаткування» та безпідставність застосування штрафу в порядку пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону не ґрунтуються на положеннях Закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до органів податкової служби податкові розрахунки по рентній платі за природний газ та рентній платі за газовий конденсат.

Відповідно до п. 1.11 ст.1 Закону податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) – це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). В силу п.5.1 ст.5 Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Отже, з моменту подачі ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» податкових розрахунків, визначені в них податкові зобов’язання є узгодженими.

Апелянт не заперечує, що в установлені Законом строки він не сплатив суми податкових зобов’язань, визначених їм у податкових розрахунках.

Підпунктом.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону встановлена відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, відповідно до якої платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що застосовуючи до позивача штрафні санкції з підстав, передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з рентної плати, податковий орган діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений спеціальним законом з питань оподаткування.

Щодо твердження апелянта, що ставки та механізм справляння податків і зборів, затверджений постановою КМ України №256 від 22.03.2001 року не відповідає податковому законодавству, колегія суддів приймає до уваги, що позивач подав до податкового органу податкові розрахунки і тим самим самостійно узгодив суми податкових зобов'язань з рентної плати, які він повинен сплатити в установлені Законом строки. Після подачі податкових розрахунків позивач і відповідач керуються нормами Закону. Оскільки граничні терміни сплати узгоджених сум податкових зобов'язань були порушенні, ДПІ правомірно застосувала штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону.

На підставі викладено та, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАСУ, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.

Головуючий суддя:          

Судді:

В повному обсязі ухвала виготовлена 28.10.2009 р.