Постанова № 7426793, 10.12.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2009 року Справа № 14/234-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідача),

суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.,

при секретарі судового засідання: Прудніковій Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Федоріна М.А. представник, довіреність №37 від 23.09.09;

від відповідача: Кондус Л.І. представник, довіреність №б/н від 29.04.09;

від третьої особи: представник не з’явився,

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2009 року у справі № 14/234-09

за позовом відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів», м. Дніпропетровськ

до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Павлоградський комбінат хлібопродуктів», м. Павлоград Дніпропетровської області

третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог –розпорядник майна дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Павлоградський комбінат хлібопродуктів»Мальцев Дмитро Олександрович

про стягнення 10 190 грн. 81 коп.

В С Т А Н О В И В :

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2009 року у справі № 14/234-09 (суддя –Панна С.П.) в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних та 3% річних позивачу відмовлено.

          Рішення мотивовано тим, що позивачем пропущено передбачений ст.257 Цивільного кодексу України строк позовної давності, який слід рахувати з дати направлення вимоги про виконання зобов’язання, встановленого рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2003 року по справі №36/142, а саме з 27.06.2003 року. Підставою для відмови в позові суд зазначив п.4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

          Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права і невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.          

          Зазначає, що підставою заявлених позовних вимог є положення ст.625 Цивільного кодексу України. Оскільки розрахунок відповідачем не проведено, позивач вважає, що право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних він має до повного виконання відповідачем своїх зобов’язань, а вимоги заявлені ним в межах строку позовної давності.

          Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу вважає її доводи безпідставними. Просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Посилається на те, що кредиторські вимоги позивача в сумі 10557 грн. 50 коп. було ним повністю визнано та включено до реєстру вимог кредиторів. Введення ухвалою господарського суду Дніпропетровської області мораторію на задоволення вимог кредиторів унеможливлює задоволення позовних вимог.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення слід скасувати, позовні вимоги задовольнити повністю в силу наступного:

          Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не зв’язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

          Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору по даній справі є стягнення на користь позивача на підставі вимог ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних за період з травня 2006 року по червень 2009 року (том 1 а.с.105).

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2003 року по справі № 36/142 з дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Павлоградський комбінат хлібопродуктів»на користь відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів»стягнуто заборгованість за договором № 18 від 05.12.2002 року в сумі 11 800 грн. (том 1 а.с.23). Вказану суму відповідач сплатив частково. На час звернення позивача з даним позовом заборгованість складала 10319 грн. 00 коп.

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2004 року порушено провадження у справі про банкрутство відповідача №Б40/41/04, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1 а.с.33). Визнано грошові вимоги ВАТ «Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів»на суму 10557 грн.50 коп. (том 1 а.с.36).

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, яку зазначено підставою позову, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          В розумінні даної норми передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, зазначені суми входять до складу грошового зобов’язання. Ототожнення їх з санкціями за невиконання чи неналежне виконання зобов’язання є безпідставним та помилковим. Дана позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України від 16.05.2006 року у справі №10/557-26/155.

          Тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

          Відповідно до уточненої позовної заяви позивач просив стягнути інфляційні втрати та 3% річних за період з травня 2006 року по червень 2009 року, тобто в межах строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем (том 1 а.с.105). Господарський суд не звернув уваги на цю заяву, в задоволенні позову відмовив безпідставно.

          Щодо сум інфляційних збитків в розмірі 7 113 грн. 84 коп. та 3% річних в розмірі 978 грн. 16 коп., то їх розрахунок проведено правильно, відповідно до офіційно встановлених індексів інфляції за спірний період, суми заборгованості та колегією суддів перевірено.

          Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем позовні вимоги та доводи апеляційної скарги доведені.

          Крім вищезазначених сум на користь позивача підлягають стягненню відповідно до ст.49 ГПК України витрати на сплату держмита за розгляд позову 102 грн. 00 коп., за розгляд апеляційної скарги 51 грн. 00 коп., всього 153 грн. 00 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312 грн. 50 коп.

          Керуючись ст.ст.99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2009 року у справі № 14/234-09 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

          Стягнути з дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії

«Хліб України»«Павлоградський комбінат хлібопродуктів»(51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 1а; р/р 26001008640201 в «Райффайзен Банк Аваль», м. Павлоград, МФО 306726, код ЄДРПОУ 00953757) на користь відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів»(49038, м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 8/7; р/р 26008012630100 в ДОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 305653, код ЄДРПОУ 00952841) інфляційні втрати в розмірі 7 113 грн. 84 коп. (сім тисяч сто тринадцять гривень 84 копійки), 3% річних в розмірі 978 грн. 16 коп. (дев’ятсот сімдесят вісім гривень 16 копійок), державне мито в розмірі 153 грн. 00 коп. (сто п’ятдесят три гривні 00 копійок) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312 грн. 50 коп. (триста дванадцять гривень 50 коп.).

          Виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.А. Сизько

Постанова виготовлена в повному обсязі 30.12.2009 року.