Постанова № 74267498, 17.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1139/18 Справа № 173/1367/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пищида М.М.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого: – Пищиди М.М.,

суддів: – Каратаєвої Л.О., Ткаченко І.Ю.,

за участі секретаря: – Григор»євої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилався на те, що 11.04.2014 року в м. Дніпропетровську в представництві відповідача він уклав договір банківського вкладу (депозиту) №278847-10.24/09/383 на суму 30 000 грн. строком на 13 місяців під 19% річних в національній валюті.

Зі сторони відповідача договір підписаний начальником Дніпропетровського міського відділення банку ОСОБА_3 Після підписання договору ним були внесені грошові кошти в сумі 30 000 грн., в касу банку.

Після укладення договору та внесення грошових коштів, він протягом трьох місяців отримував відсотки за договором в сумі 800 грн., а потім відсотки стали сплачуватись в приблизно в сумі 75 грн. Як йому стало відомо від нового начальника відділення банку, його договір від 11.04.2014 року був фіктивний, а згідно даних комп'ютерної системи банку договір між ним та банком був укладений на суму 3000 грн., та під 17.5% річних.

23.10.2014 року він звернувся із письмовою заявою до Дніпропетровського регіонального відділення ПАТ « АБ «Експресс-Банк» щодо протиправних дій працівників банку та прохав виплатити йому суму вкладу, однак до теперішнього часу йому сплачено лише 3 000 грн.

25.10.2015 року він подав заяву до правоохоронних органів щодо шахрайських дій з боку працівників банку які заволоділи його коштами в сумі 27000 грн., його заява внесена до ЄРДР за № 12014042000000042 від 28.10.2015 року за ч. 2 ст. 191 КК України. Однак до теперішнього часу винна особа, як йому повідомили ОСОБА_3, не встановлена та стягнути кошти з неї він не має можливості. Але в зв'язку з тим, що шкода заподіяна йому як фізичній особі працівником банку ОСОБА_3, то вважає, що банк несе відповідальність за дії свого працівника, що й стало підставою звернення до суду.

У зв’язку з вищевикладеним позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2017 року позовні вимоги за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» про стягнення коштів - задоволено.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» (03049 м. Київ пр. Повітрофлотський, 25 код ЄДРПОУ -20053145) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: сел.. Дніпровське вул. Матросова, 21 грошові кошти в сумі 27000 грн., за договором банківського строкового вкладу (депозиту) «Турбота № 278847-10.24/09/383 від 11 квітня 2014 року.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «АКБ «Індустріалбанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) «Турбота» № 278847-10.24/09/383 від 11.04.2011 року.

В примірнику договору,наданому позивачем зазначено, що банк приймає від вкладника грошові кошти в сумі 30 000 грн., сума зазначена як цифрами так і прописом. Строк ; вкладу 13-ть місяців ( з 11.04.2014 року по 10.05.2015 року) під нарахування процентів на вклад в розмірі 19 % річних, що підтверджується копією договору від 11.04.2014 року.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або в дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» вклад (депозит) – це кошти в готівковій або в безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

З пояснення позивача судом встановлено, що протягом трьох місяців він отримував грошові кошти в сумі 800 грн., – щомісячні відсотки по вкладу згідно із умовами договору, зазначеними в наданому йому примірнику.

Після почав отримувати грошові кошти в сумі близько 75 грн., відсотки по вкладу згідно із умовами договору, зазначеними в наданому примірнику договору наданому відповідачем.

Дані пояснення позивача підтверджуються копією його заяви на адресу банку, повідомленням банку та зверненням позивача до органів поліції із заявою про злочин.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що обидві сторони визнають факт існування договірних відносин між позивачем та банком з приводу грошового вкладу.

Також представником відповідача визнається факт неправомірних дій працівника банку ОСОБА_4, щодо привласнення коштів вкладників. Наявність кримінального провадження відносної ОСОБА_4А,. та інших працівників банку та наявність значної кількості потерпілих. Тому дані факти відповідно до ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Сторони в судовому засіданні не змогли надати суду доказів на підтвердження внесення позивачем грошових коштів на рахунок банку в сумі 30 000 грн. При цьому позивач пояснив, що він не пам'ятає про наявність в нього такого документу і якщо він у нього був, то втрачений зі спливом часу. Представник відповідача пояснив, що так як договір на суму 30 000 грн., укладений з позивачем не перебуває у комп'ютерній базі банку то напевне немає і підтвердженні того, що такі виписки (квитанції) існують.

Проте виходячи з того, що відповідач надав позивачу копію договору, укладену з позивачем на суму 3 000 грн., в той же час не надав суду виписки, квитанції, прихідного ордеру про отримання від позивача коштів в даній сумі, тобто про одержання даних коштів, але дану суму позивачу виплатив, що суд розцінює також як факт визнання відповідачем наявності договірних відносин з позивачем за договором банківського вкладу та його часткового виконання.

Також, районний суд вірно прийняв до уваги той факт, що у примірнику договору, наданому позивача сума вкладу 30 000 грн., зазначена як цифрами так і прописом, будь-яких дописок, виправлень зміщення рядків немає. Даний договір скріплений печаткою банку, тому суд вважає, що даний договір був укладений з позивачем та є чинним, так як доказів визнання даного договору недійсним відповідачем не надано. Невнесення даного договору в комп'ютерну базу даних не визначає даний договір як недійсний чи не укладений.

Внесення коштів в сумі 30 000 грн., до установи банку підтверджується і тим, що протягом певного періоду часу його умови виконувались банком. Так як згідно поданої позивачем заяви до банку виплата відсотків в меншому розмірі ніж передбачено договором відбулась у вересні-жовтні місяці 2014 року, що підтверджується датою складання даної заяви та датою на штампі вхідної кореспонденції. Крім того в жовтні 2014 року позивач звернувся і до органів поліції з заявою про злочин. Оцінюючи дані докази в сукупності. суд приходить до висновку, що протягом квітня - вересня місяця 2014 року умови, викладені в примірнику договору банківського вкладу, наданого позивачем, банком виконувались, так як в цей період будь-яких претензій з приводу невиконання умов договору у позивача не було. Тобто відповідачем були вчинені дії на виконання умов договору, викладених в примірнику наданому позивачем. З чого суд приходить до висновку, що грошові кошти в сумі 30 000 грн., були передані позивачем установі банку.

Відповідно до ч. 3 ст. 1060 ЦК України за договором строкового банківського вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеному у договорі банківського вкладу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку задовольняючи позов, оскільки на даний час строк, на який укладався договір скінчився, тому можливе стягнути з відповідача на користь позивача 27000 грн., внесених позивачем за договором банківського строкового вкладу (депозиту) «Турбота2 № 278847-10.24/09/383 від 11 квітня 2014 року, з урахуванням частки, виплаченої позивачу банком добровільно .

Невнесення зазначеного вище договору до комп'ютерної бази банку, не відкриття рахунків для обліку суми вкладу та відсутність підтвердження від позивача суми депозиту відбулось не з вини позивача, а з вини працівників банку. При цьому вина працівників банку підтверджується наявністю відкритих кримінальних проваджень, що підтверджується повідомленнями прокуратури Дніпропетровської області.

Посилання апелянта у скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду. Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення для вирішення даного спору.

Враховуючи наведені норми закону, дослідивши надані сторонами докази та встановивши обставини по справі, колегія суддів приходить до висновку що суд першої інстанції належним чином перевірив фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про задоволення скарги.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» - залишити без задоволення.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню в порядку та строки, що визначені чинним законодавством.

Головуючий:

Судді: