Постанова № 7426676, 29.10.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 22-а-32939/08 Головуючий у 1-й інстанції: Маляренко А.В. Суддя-доповідач: Данилова М. В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2009 р.

29 жовтня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М.В.,

суддів: Бараненка І.І. та Бистрик Г.М.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Київської області від 19 серпня 2008 року у справі за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» до Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області від 20.02.2008р. № 0001152301/0 про зменшення суми заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 507648,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що він надав відповідачу належні документи, які підтверджують його право на відшкодування податку на додану вартість за листопад 2007 року. Тому, на думку позивача, відповідач зробив помилковий висновок щодо порушення підприємством п.11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Господарського суду Київської області від 19 серпня 2008 року позовні вимоги задоволено повністю.

У апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість судового рішення просить оскаржуване рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову Господарського суду Київської області від 19 серпня 2008 року – скасувати, виходячи з наступного.

Відповідачем - Кагарлицькою об’єднаною державною податковою інспекцією в Київській області, було проведено виїзну позапланову перевірку Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника в банку по декларації з ПДВ за листопад 2007 року, за результатами якої складено акт від 15.02.2007р. № 46/23-1/03754863 (далі –акт перевірки).

На підставі акту перевірки Кагарлицька об’єднана державна податкова інспекція в Київській області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001152301/0 від 20.02.2008р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 507648,00 грн.

Актом перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, встановлено, що Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Дніпро» порушено п.11.21, п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та прийнятих відповідно до цих пунктів постанови Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.1999р. «Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі», постанови Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999р. «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарським товаровиробникам –платниками ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини»зі змінами та доповненнями, в результаті Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Дніпро» завищено суму заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 507648,00 грн. у декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 року.

В зазначеному акті перевірки вказано, що позивач є сільгоспвиробником, основним видом діяльності якого є вирощування сільськогосподарських культур у поєднанні з тваринництвом (змішане сільське господарство). Відповідач не підтвердив суму заявленого позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із наступного.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем одночасно з податковою декларацією з ПДВ подано до податкового органу заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування та розрахунок бюджетного відшкодування.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить жодних обмежень щодо визначення окремого порядку відображення в податкових деклараціях з податку на додану вартість сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню сільськогосподарським підприємствам.

Тобто, вказаний позивачем в податкових деклараціях спосіб відшкодування ПДВ є реалізацією права платника податку на зарахування суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування його в установу банку. А отже, позивачем дотримано всі процедурні вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» щодо порядку та строків заявлення суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування та надання податковому органу відповідних документів.

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивачем порушено вимоги п.11.21, п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає помилковими.

Проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Податкове повідомлення-рішення, що оспорюється прийняте на підставі висновків Акту перевірки №46/23-1/03754863 від 15.02.2008р. про результати виїзної позапланової перевірки ПОСП «Дніпро» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2007р.

За результатами перевірки встановлено, що в порушення п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 N805 "Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі" (із змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент здійснення правовідносин) позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту загальної податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2007р., по якій здійснюються розрахунки з бюджетом, та неправомірно заявлено до відшкодування з бюджету 507 648,00 грн. Таким чином, від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 507 648,00 грн., що виникло згідно декларації за результатами перевірки підлягає зарахуванню позивачу на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів по спеціальній декларації.

Порядок застосування спеціального режиму оподаткування, передбаченого п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 №805 "Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі"

В абзаці першому п. 11.29 ст. 11 Закону (в чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що до 1 січня 2008 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини,

Таким чином Постанова №805 Кабінету Міністрів України постановлена відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому є обов'язковою до виконання.

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою.,

Пунктом 12 Порядку передбачено, що на підставі даних бухгалтерського обліку сільськогосподарські товаровиробники щомісяця складають окрему податкову декларацію з податку на додану вартість поставлених ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість з поставленої зазначеної продукції перераховується підприємством з поточного на окремий рахунок, а залишок податкового кредиту покривається податковими зобов'язаннями наступних податкових періодів.

Тобто, для сільськогосподарських товаровиробників по операціях поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, щодо яких п. 11.21 та п.11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено спеціальний режим використання сум ПДВ, виключень щодо формування податкового кредиту не передбачено.

Зі змісту зазначеного випливає, що за спеціальною декларацією при визначенні об'єкта оподаткування платник податку, який підпадає під дію пункту 11.21 або пункту 11.29 статті 11 Закону України №168/97-ВР, декларує як податкове зобов'язання, так і податковий кредит. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі наведеної вище норми цей податок до бюджету не сплачує, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку, то і податковий кредит з ПДВ, сформований за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей, що використовуються і будуть використовуватися для виробництва власної продукції має відноситися до тієї самої спеціальної декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається у розпорядженні сільського господарського товаровиробника.

Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, абз.4 п. 1.2 визначено, що податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) подають також ті платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29, Закону України "Про податок на додану вартість") суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання.

До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, встановлені зазначеними пунктами. Тобто, формування податкового кредиту згідно операцій ПОСП «Дніпро» проводиться відповідно до тієї діяльності в якій використовуються, чи будуть використовуватися такі операції.

Таким чином, позивачем неправомірно заявлено до відшкодування з Державного бюджету, включивши до податкового кредиту загальної податкової декларації суму ПДВ сплаченого постачальнику у розмірі 507 648,00 грн., а не в спеціальну декларацію.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду скасувати.

Відповідно до частини першої статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладено, керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Господарського суду Київської області від 19 серпня 2008 року - скасувати.

Прийняти нову постанову. У задоволенні позовних вимог Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству «Дніпро» відмовити.

Повний текст постанови виготовлено 02 листопада 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.