Ухвала суду № 7426448, 27.10.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-27249/08 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" жовтня 2009 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Данилової М.В., Бєлової Л.В.,

при секретарі: Шевчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібордар» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкового повідомленя-рішення від 01.04.2008 року № 0000102370/0.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2008 року вимоги позивача задоволенні.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в результаті проведення перевірки позивача з питань правових відносин з ТОВ «Торис-7» складено акт №35/23-415/32161333 від 27.03.2008 року, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000102370/0 від 01.04.2008 року, про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 49867,08 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24933,54 грн..

З акту перевірки №35/23-415/32161333 від 27.03.2008 року вбачається, що податковим органом встановлено порушення пп.. 7.2.4 п. 7.2. та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем безпідставно зменшено суми бюджетного відшкодування за березень 2005 року на суму 49867,08 грн..

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Торис-7» укладено договір № 01/02 від 01.02.2005 року з метою надходження оптимального контрагента (продавця) готового продати ТОВ «Хлібодар» зерно в об’ємі 20,350 тон, сприяння в укладенні договору купівлі-продажу та здійснення доставки продукції до кінцевого пункту призначення.

Виконання вище зазначеного договору підтверджується виписками з банківського рахунку, актами здачі прийнятих робіт, податковими накладними та витягом з книги придбання товарі (робіт, послуг) за березень 2005 року, копії яких містяться в справи.

Відповідно до пункту 1.7. Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.1. п.7.2 ст. 7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З встановлених обставин справи судом першої інстанції, вбачається, що податкові накладні виписані ТОВ «Торис-7» містять всі необхідні реквізити, відповідно до вимог зазначених в п.п. 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

З матеріалів справи вбачається, що на час здійснення господарських операцій та на момент складання податкових накладних, що видані ТОВ «Торис-7» - ТОВ «Хлібодар» зареєстровані як платники податку на додану вартість і внесені до реєстру платників податку на додану вартість, підприємства вели фінансово – господарську діяльність, не було ліквідовані, що підтверджується самим Актом перевірки.

Відповідно до преамбули «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 року № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами.

Пунктами 1.7. та 2.3.4. Порядку визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

На момент укладення та виконання договору ТОВ «Торис-7» та ТОВ «Хлібодар» зареєстровані як платники податку на додану вартість і внесені до реєстру платників податку на додану вартість, та не були ліквідовано, а тому доводи апелянта, що у позивача відсутні підстави для включення до податкового кредиту сум ПДВ по господарським зобов’язанням з ТОВ «Торис-7», так як рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.07.2006 року свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Торис-7» за № 37088084 від 26.08.2004 року визнано недійсним з моменту його видачі, не заслуговують на увагу.

Суд першої інстанції дав належну правову оцінку, доказам наданими позивачем на підтвердження того, що у нього є належним чином оформлені податкові накладні, а отже вони правомірно віднесли до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся відповідачем, податок на додану вартість, сплачений у вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а тому податкові накладні, які були видані позивачеві, виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку і підстав вважати їх недійсними у відповідача не було, тому винесене відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення № 0000102370/0 від 01.04.2008 року, про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 49867,08 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24933,54 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Окружним адміністративним судом міста Києва вірно визначено, що висновки відповідача про те, що позивачем порушені вимоги пп.. 7.2.4 п. 7.2. та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованим, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення положень даної статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, доводи апелянта не спростовують висновків суду.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 – 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення суду виготовлений 02.11.2009 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Данилова М.В.

Бєлова Л.В.