Ухвала суду № 7426424, 20.10.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-30904/08 Головуючий у 1-й інстанції: Мельник-Томенко Ж.М.

Суддя-доповідач: Зайцев М. П.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" жовтня 2009 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

           головуючого – судді Зайцева М.П.

суддів Мамчура Я.С., Усенка В.Г.

при секретарі Сидоренко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Барської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2008 року у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Подільське» до Барської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та скасування рішення, –

ВСТАНОВИВ:

СВАТ «Подільське» \ далі-позивач\, звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Барської міжрайонної державної податкової інспекції \ далі-відповідач\ про визнання протиправним дій та скасування рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2008 року – позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2008 року у справі №2-а-4433/08 , як таку, що винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, та постановити нове рішення, яким відмовити СВАТ «Подільське» в задоволені позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 199 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб‘єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.           

Так, судом першої інстанції встановлено, що повідомленням № 43/23 від 08.01.2008 року СВАТ «Подільське» повідомлено, що згідно плану - графіку проведення документальних перевірок Барська МДПІ з 18.01.2008 року по 06.02.2008 року буде проводити виїзну планову документальну перевірку СВАТ «Подільське» з питань дотримання податкового та валютного законодавства.

Наказом № 27 від 09.02.2008 року начальника Барської МДПІ продовжено проведення виїзної планової комплексної документальної перевірки СВАТ «Подільське» терміном на 5 робочих днів з 11.02.2008 року по 15.02.2008 року відповідно до направлення № 29/23 від 11.02.2008 року Барської МДПІ.

Актом перевірки № 45/23/00414227 від 19.02.2008 року про результати виїзної планової комплексної документальної перевірки СВАТ «Подільське» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2007 року, встановлено, що СВАТ «Подільське» порушено вимоги ч. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме неодноразово здійснено протягом перевіреного періоду продаж основних засобів та металобрухту через касу підприємства без застосування реєстратора розрахункових операцій. Всього за перевірений період надійшло коштів в касу підприємства від продажу основних засобів та металобрухту в розмірі 62718,60 грн. (за 2006 р. - 31836 грн., за 2007 - 30882,60 грн.). Також виявлено, що позивачем порушено вимоги п. 19.2. «а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого нарахована пеня за несвоєчасну сплату податку в сумі 27689,78 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, Барська МДШ прийняла рішення № 0000242300 від 5.02.2008 року, яким до СВАТ «Подільське» застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій, у розмірі 313593 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд 1-ої інстанції виходив з наступного.

Як встановлено судом, позивач протягом 2006-2007 років реалізовував металобрухт та списані основні засоби, всього на загальну суму 62718,60 грн. та здійснював операції з розрахунків у готівковій формі.

Незастосування реєстраторів розрахункових операцій позивачем являється порушенням вимог п. 1 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфер торгівлі, громадського харчування та послуг» \ далі Закон\, оскільки відповідно до даної норми, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Враховуючи викладене, висновки відповідача, викладені у акті перевірки, проте, що позивачем порушено п. 1 ст. 9 Закону України є неправильними, оскільки вказана стаття визначає випадки коли реєстратори розрахункових операцій не застосовується. В свою чергу обов'язок щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій при здійснення розрахункових операцій в готівковій формі у сфері торгівлі визначаються саме п. 1 ст. 3 Закону.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що дії позивача щодо реалізації основних засобів та металобрухту відносяться до сфери торгівлі, на що вказує і те, що така реалізація здійснювалась позивачем неодноразово і набула системного характеру, тому посилання позивача на п. 1 ст. 9 вказаного Закону, яка дає право реалізувати без застосування реєстраторів розрахункових операцій продукцію власного виробництва, в даній ситуації неправомірні, оскільки позивачем реалізовано товар не власного виробництва.

Аналізуючи вищезазначене у сукупності, суд 1-ої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивач вчинив порушення п. 1 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій», за що ст. 17 Закону передбачено відповідальність.

У відповідності до п .1 ст. 17 вищевказаного Закону, до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, зокрема, у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Однак, суд не погоджується з розміром штрафних санкцій визначених відповідачем, з наступних підстав.

Накладений відповідачем штраф за своєю суттю є одним із видів адміністративно-господарських санкцій, правове регулювання яких здійснюється главою 27 Господарського кодексу України, а тому відповідно до ст.250 Господарського Кодексу України, такі санкції можуть застосовуватися до суб'єктів господарської діяльності протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з акту перевірки, порушення, зазначені в акті мали місце в період з 01.08.2006 року по 19.12.2007 року. Як встановлено судом, оспорюване рішення про застосування штрафних санкцій прийняте відповідачем 25.02.2008 року, тобто більше ніж через один рік з дня порушення правил здійснення господарської діяльності що допущені позивачем з 01.08.2006 року по 16.02.2007 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що встановлений законом термін застосування штрафних санкцій сплинув, у відповідача не було підстав для застосування штрафних санкцій до позивача за порушення, які мали місце в період з 01.08.2006 року по 16.02.2007 року.

Відповідно відповідачем не вірно визначено суму на яку нараховуються штрафні санкції, а тому і розмір штрафної санкції не відповідає вимогам закону.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі - Закон 2181), зокрема п.п.6.1 ст.6 Закону встановлено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання.

Згідно п.6.2 вищевказаної статті Закону 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.

Відповідно до п.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом ДПА України за № 266 від 03.07.2001 року та зареєстрованого в Мінюсті України 16.07.2001 року за № 595/5786 (далі -Порядок) податкові вимоги формуються виключно за узгодженими сумами податкових зобов'язань несплачених платником податків в установлені строки. Податкові вимоги формуються за несплаченими платником податків в установлені строки сумами податкових зобов'язань узгоджених податковим органом або іншими контролюючими органами.

Податкове зобов'язання вважається узгодженим (п.2.12 вищезгаданого Порядку):

податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації - з дня подання такої декларації;

податкове зобов'язання, нараховане податковим органом - у день отримання платником податкового повідомлення (за винятком випадків, коли платник у встановлені Законом терміни розпочинає процедуру апеляційного узгодження);

податкове зобов'язання, нараховане податковим органом (якщо такий платник у встановлені Законом терміни розпочинає процедуру апеляційного узгодження) - у день закінчення процедури адміністративного оскарження або у день прийняття судом рішення по суті.

Тому, аналізуючи вищезазначені норми, позовна вимога про визнання протиправними дій Барської МДШ щодо нарахування пені в сумі 27689,78 грн. підлягає задоволенню, так як узгодження податкового зобов’язання відповідно до вимог Закону 2181 не відбувалось.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, про відмову в частині задоволення позовних вимог: щодо визнання протиправними дій Барської МДПІ по проведенню перевірки СВАТ «Подільське» в період з 29.01.2008 року по 15.02.2008 року на підставі направлення № 29/23 від 11.02.2008 року; про визнання протиправними дій Барської МДПІ щодо здійснення перевірки дотримання СВАТ «Подільське» вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», з наступних підстав:

З матеріалів справи та пояснення позивача вбачається, що направлення на перевірку № 29/23 від 11.02.2008 року та копія наказу начальника Барської МДПІ № 27 від 09.02.2008 року були отримані позивачем. При цьому, і наказ і вказане направлення підписані начальником контролюючого органу. Однак, підпис в направленні № 29/23 від 11.02.2008 року міститься в спеціальній графі, де вказується і строк на яких продовжено перевірку. Зазначене свідчить про виконання відповідачем вимог п. 1.6. Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб, затвердженого наказом ДПА України № 441 від 11.01.2005 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч.1 ст. 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та ч. 1, ч. 4 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", перевірка позивача на дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачає завчасного повідомлення останнього про проведення такої перевірки, оскільки така перевірка, не являється перевіркою нарахування податків та зборів.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що частково позовні вимоги позивача є правомірними, рішення відповідача, щодо застосування штрафних санкцій №0000242300 від 25.02.2008р. та нарахування пені в сумі 27689,78 грн. є протиправними, такими, що не відповідають вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, ч.3 ст.2 КАС України.

Постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2008 року ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Барської міжрайонної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 26 жовтня 2009 року.