Рішення № 7426270, 14.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2009 р. Справа № 60/237-09 (н.р. 38/1

вх. № 9005/1-60 (н.р. 4540/5-38)

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Єршова Р.В. за довіреністю № 357 від 21.10.2009 р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства "Харківстальконструкція", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія", м. Мерефа

про стягнення 21301,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Харківстальконструкція" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" заборгованості у розмірі 21301,56 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем свого обов`язку по оплаті за підрядні роботи згідно договору №49/07 від 30 липня 2007 року.

12 серпня 2009 року господарським судом Харківської області було винесено ухвалу по справі №38/184-09, якою залишено позов без розгляду у зв`язку з нез`явленням представника позивача тричі у судове засідання та відсутністю пояснень позивача щодо суттєвих обставин, що мають значення для вирішення спору.

11 вересня 2009 року позивач по справі подав апеляційну скаргу на вищезазначену ухвалу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2009 року по справі №38/184-09 апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 12 серпня 2009 року скасовано, справу передано на розгляд господарському суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 листопада 2009 року призначено справу №60/237-09 (н.р. №38/184-09) до розгляду у судовому засіданні на 02 грудня 2009 року о 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 грудня 2009 року розгляд справи було відкладено на 14 грудня 2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав 14 грудня 2009 супровідним листом (вх. №16032) документи для долучення до матеріалів справи, а саме витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на відповідача та копію банківської виписки на 17 грудня 2007 року про сплату відповідачем 11523,60 грн. Суд дані документи приймає та долучає до матеріалів справи.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, витребувані попередньою ухвалою суду документи не надав.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 30 липня 2007 року було укладено договір №49/07.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) приймає на себе зобов`язання виконати роботи з виготовлення та монтажу опір порталу та балок порталу на отм. +2,737 та +3,077 та площадки ресиверов та опір трубопроводу на об`єкті: "Цех стеклотари" відповідача, у відповідності з затвердженою проектно - сметної документації, яка є невід`ємною частиною договору (додаток №1).

Згідно п.2.2. Договору вартість робіт складає 94517,23 грн.

Відповідно до п.2.4. Договору відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача аванс у розмірі 100% вартості робіт за даним договором впродовж 3 днів після підписання договору. Судом встановлено, що відповідач не виконав дану умову договору та не перерахував позивачу кошти у розмірі 100% вартості робіт.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме виконав підрядні роботи на загальну суму 89383,56 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2007 року на суму 56558,40 грн., актом №66 прийомки виконаних підрядних робіт за серпень 2007 року на суму 56558,40 грн., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2007 року на суму 11523,60 грн., актом №82 прийомки виконаних підрядних робіт за листопад 2007 року на суму 11523,60 грн., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року на суму 21301,56 грн. та актом №100 прийомки виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року на суму 21301,56 грн.

Відповідно до п.3.2. Договору закінчення робіт оформлюється двостороннім актом виконаних робіт.

Згідно п.4.1. Договору оплата за виконані роботи проводиться відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Судом встановлено, що відповідач розрахувався за надані підрядні послуги частково, в сумі 68082,00 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями банківських виписок від 12.09.2007 р. та 17 грудня 2007 року.

За таких обставин, на час звернення позивача з позовом відповідачем залишились несплачені вартість послуг за грудень в сумі 21301,56 грн., що підтверджено матеріалами справи.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було направлено відповідачу 19.03.2009р. вимогу щодо погашення боргу у розмірі 21301,56 грн. за вих. №87 від 17.03.2009 р., що підтверджується копією поштового чеку та опису вкладення.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 21301,56 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 213,02 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009р. № 361 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 626, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 р. № 361, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю в сумі 21301,56 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84, корпус А, п/р №26002036392400 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 32952061) на користь Акціонерного товариства "Харківстальконструкція" (61045, м. Харків, вул. Джанкойська, 76, п/р №26008036456500 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 01413848) суму основного боргу у розмірі 21301,56 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 213,02 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 16 грудня 2009 року.

Суддя

справа №60/237-09 (н.р. №38/184-09)