Рішення № 7426175, 14.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2009 р. Справа № 55/213-09

вх. № 7438/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача- не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", м. Київ

до Приватного підприємства "Агро-Шат", с. Шатівка

про стягнення 85476,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Агро-Шат", с. Шатівка, 39719,70 грн. основного боргу, 23045,29 грн. курсової різниці, 7210,08 грн. пені, 919,75 грн. 3% річних, 5123,84 грн. інфляційних, 5957,95 грн. штрафу, 3500 грн. адвокатських послуг та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 76.03.200/БФ від 21.03.08 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 вересня 2009 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12 жовтня 2009 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2009 р. було відкладено розгляд справи на 09 листопада 2009 р.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 09 листопада 2009 р. було продовжено строк розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України, по 15 грудня 2009 р.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 09 листопада 2009 р., 01 грудня 2009 р. було відкладено розгляд справи на інший день.

01 грудня 2009 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що до подачи позову до суду відповідачем було оплачено товар частково у розмірі 9068 грн., а також в процесі розгляду справи господарським судом Харківської області відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 667 грн., у зв"язку з чим просив суд припинити провадження у справі в частині 667 грн. основного боргу та стягнути з відповідача 39719,70 грн. основного боргу, 23045,29 грн. курсової різниці, 8337,14 грн. пені, 1101,45 грн. 3% річних, 4111,45 грн. інфляційних витрат, 5657,96 грн. штрафу, 3500 грн. адвокатських послуг та судових витрат.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 грудня 2009 р. було відкладено розгляд справи на 14 грудня 2009 р.

08 грудня 2009 р. позивач надав документальне обгрунтування уточнених позовних вимог, в якому зазначив, що відповідачем було частково оплачено товар до подачи позову до суду на суму 9068,00 грн., частково було оплачено після порушення провадження у справі на суму 667 грн., у зв"язку з чим на теперішній час сума основного боргу складає 37052,70 грн., курсова різниця- 21884,89 грн., пеня- 8337,14 грн., інфляційні витрати- 4111,45 грн., 3% річних- 1101,45 грн., штраф- 5657,96 грн. та адвокатіські витрати- 3500 грн.

Вказані уточнення прийняті судом та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

Представники сторін у призначене судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справі повідомлені були належним чином.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами з урахуванням уточнень поданих до позову..

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

21 березня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", м. Київ (далі позивач) та Приватним підприємством "Агро-Шат", с. Шатівка (далі відповідач) було укладено договір № 76.03.2008/БФ, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати товар на умовах відстрочення платежу, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його. Пунктом 5.3 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем наступним чином- 20% вартості товару сплачується протягом 3-х робочих днів з моменту підписання даного договору; 80% від вартості товару сплачується в строк до 25.11.08 р. Пунктом 8.2 договору передбачено, що за прострочення виконання зобов"язання відповідач зобов"язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Відповідно до п. 8.3 договору, сторони згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язань за даним договором здійснюється без обмеження строку. Відповідно до п. 8.4 договору, за несплату або несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачеві штраф в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України. Пунктом 11.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами до повного виконання сторонами обов"язків за договором.

Сторони також уклали додатки до договору № 1 від 21.03.08 р., № 2 від 15.09.08 р., № 3 від 23.09.08 р., в яких зазначили, що у випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують визначену сторонами формулу.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 58076,10 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-БК00121 від 04.04.08 р., № РН-БК00141 від 08.04.08 р., № РН-БК00173 від 14.04.08 р., № РН-БК00456 від 15.09.08 р., № РН-БК00463 від 23.09.08 р., які підписані обома сторонами.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреностей серії ЯМЯ № 036676 від 04.04.08 р., № 036691 від 08.04.08 р., ЯНЧ № 790049 від 15.09.08 р., які видані на отримання цінностей від ТОВ "Тридента Агро".

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було частково повернуто товар на суму 11288,40 грн., що підтверджується накладною на повернення № 090608 від 09.06.08 р., яка підписана обома сторонами.

Як було вищезазначено, сторонами у договорі був чітко встановлений порядок розрахунків- 20% вартості товару сплачується протягом 3-х робочих днів з моменту підписання даного договору; 80% від вартості товару сплачується в строк до 25.11.08 р..

Таким чином, відповідач товар отримав, проте сплатив за нього лише частково на суму 9068,00 грн., що підтверджується витягами банку від 27.03.08 р. від 30.07.08 р.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати товару, позивач у позовній заяві зазначив, що у відповідача виникла заборгованість у сумі 39719,70 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Після звернення позивача до суду відповідачем було частково погашено суму боргу у розмірі 667 грн., що підтверджується витягом банку від 08.10.09 р., в графі призначення платежу якого вказаний договір № 76.03.2008/БФ.

Позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 37052,70 грн. основного боргу, у зв"язку з чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача 2000 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.4 ст. 80 ГПК України, в решті у сумі 667 грн. основного боргу провадження у справі підлягає на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки вказана сума була перерахована відповідачем під час судового провадження.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вказані обставини, враховуючи те, що відповідач отримав товар, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення ним повного розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, а також приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 37052,70 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 4111,45 грн. та 3% річних у сумі 1101,45 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов"язання повинно бути виконано.

Як вже було раніше зазначено, сторони у договорі встановили, що відповідно до п.8.3 договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Враховуючи викладені обставини, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а саме, що пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 8337,14 грн., нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, тому підлягає задоволенню (розрахунок перевірений судом).

Крім того, відповідно до п.8.4 договору сторони встановили такий відповідальності за порушення строків оплати товару як штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 5657,96 грн. штрафу підлягає задоволенню як правомірна (розрахунок перевірений судом).

Позивачем також заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача 21884,89 грн. курсової різниці.

Відповідно до ст.627 ЦК України, в якій вказано: відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювавти ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов"яковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Таким чином, сторони узгодили, що якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують визначену формулу.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 21884,89 грн. курсової різниці підлягає задоволенню, як правомірна та обгрунтована.

Враховуючи надану заяву позивачем про уточнення до позовних вимог, суд визнає її як відмову від позову в частині стягнення з відповідача 299,99 грн. штрафу, 1160,4 грн. курсової різниці, 1012,39 грн. інфляційних витрат, приймає її як таку, що не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує прав чи законних інтересів сторін та припиняє провадження в цій частині позовних вимог, відповідно до п.4 ст. 80 ГПК України.

Через невиконання відповідачем взятих на себе зобов*язань, для представництва та захисту своїх порушених прав в господарському суді, позивач змушений був залучити адвоката Бонтлаба В.В. для надання кваліфікованих юридичних послуг, з яким було укладено договір № 146/06/09 від 01.06.09 р., а також був складений акт здачі- приймання виконаних послуг щодо надання правової допомоги. Право на заняття адвокатською діяльністю Бонтлаба В.В.. підтверджується свідоцтвом № 3280 від 24.04.08 р. Вартість послуг складає 3500 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 339 від 12.08.09 р., які позивач просить стягнути з відповідача як судові витрати.

У відповідності до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, заявлена позовна вимога щодо стягнення витрат, сплачених за отримання адвокатських послуг підлягає задоволенню у сумі 3364,91 грн., оскільки згідно ст.ст.44,49 ГПК України до складу судових витрат у господарському судочинстві можуть включатись витрати на оплату послуг адвоката. Подібний статус мають виключно особи, визначені у ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", зокрема ті, хто одержав свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

На підставі викладеного, керуючись , ст.ст. 526, ч.1 ст. 530, 629,ч.2 ст. 625, ст.627, ст. 629, ЦК України, ст.ст.193 ГК України, ст.ст.4-2,4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Агро-Шат", с. Шатівка(64651, Харківська обл., Лозівський р-н, с. Шатівка, код ЄДРПОУ 33724780, п/р № 26003001235000 в філії "ХОД АТ"Індекс- Банк", МФО 350619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", м. Київ(03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А, код ЄДРПОУ 25591321, п/р № 26008001331921 в АТ "ОТП Банк" у м. Києві, МФО 300528) 37052,70 грн. основного боргу, 21884,89 грн. курсової різниці, 8337,14 грн. пені, 1101,45 грн. 3% річних, 4111,45 грн. інфляційних, 5657,96 грн. штрафу, 3364,91 грн. адвокатських послуг, 788,12 грн. державного мита та 226,89 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 2000 грн. основного боргу, 299,99 грн. штрафу, 1160,4 грн. курсової різниці, 1012,39 грн. інфляційних витрат провадження у справі припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

В частині стягнення 667 грн. грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст Рішення підписано 16 грудня 2009 року.