Рішення № 7426101, 23.12.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2009 р.Справа № 15/87-1729

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваврик і Компанія" ЛТД , вул. Гранична, 14а, м. Чортків Тернопільської області, 48500

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс" вул. С. Будного, 3а, м. Тернопіль, 46000

про стягнення 7.980,32 грн. основного боргу, 618,16 грн. пені, 399,01 грн. 5% штрафу.

за участю представників сторін:

позивача:           Юрисконсульт Дядик Ярослав Борисович –довіреність № 169/08 від 11.08.08р.;

відповідача:          не з’явився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваврик і Компанія" ЛТД, м. Чортків Тернопільської області, звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс", м. Тернопіль, про стягнення 7.980,32 грн. основного боргу, 618,16 грн. пені, 399,01 грн. 5 % штрафу.

В розпочатому судовому засіданні учасник судового процесу роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

За відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник позивача 10.11.2009р. подав клопотання № 234/11 у якому повідомив, що станом на 06.11.2009р. сума основного боргу відповідача становить 5.980,32 грн..

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребуваних судом матеріалів не подав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України.

Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, судом встановлено наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваврик і Компанія" ЛТД , вул. Гранична, 14а, м. Чортків Тернопільської області, є юридичною особою і включений до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 21154931, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

21 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ваврик і Компанія" ЛТД, вул. Гранична, 14а, м. Чортків Тернопільської області (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орвіс" вул. С. Будного, 3а, м. Тернопіль, (Покупець) укладено договір № Тр-22/07, у відповідності до умов якого продавець бере на себе зобов’язання постачати товар покупцю, а покупець приймати замовлений товар та оплачувати в терміни та умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Пунктом 9.1 договору сторони визначили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2007р..

Також 29 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ваврик і Компанія" ЛТД, вул. Гранична, 14а, м. Чортків Тернопільської області (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орвіс" вул. С. Будного, 3а, м. Тернопіль, (Покупець) укладено договір № Тр-2/09, у відповідності до умов якого продавець бере на себе зобов’язання передавати у власність покупця, а покупець приймати у власність і сплачувати вартість кондитерських виробів в асортименті, в кількості та по ціні у відповідності до специфікації до цього договору (п. 1.1. договору).

Пунктом 7.1 договору сторони визначили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до остаточного виконання, але не пізніше 31.12.2009р.. У випадку коли кожна зі сторін за один місяць до закінчення терміну дії договору не заявила клопотання про його припинення (розірвання), договір вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов вищезазначених договорів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваврик і Компанія" ЛТД, м. Чортків Тернопільської області, відвантажило Товариству з обмеженою відповідальністю "Орвіс" вул. С. Будного, 3а, м. Тернопіль, товарно-матеріальні цінності на загальну суму 50.535,47 грн., що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи, які підписані представниками сторін без заперечень.

Відповідач частково оплатив поставлений позивачем товар в сумі 42.555,15 грн., і станом на день звернення позивача з позовом до суду за відповідачем рахувалася заборгованість в сумі 7.980,32 грн., що підтверджується довідкою про стан взаєморозрахунків між ТОВ "Варик і компанія" ЛТД та ТзОВ "Орвіс".

Згідно п. 4.1. договору № Тр-22/07 від 21.11.2007р. сторони передбачили, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 3.4. договору № Тр-2/09 від 29.01.2009р. розрахунки за отриманий товар Покупець здійснює у безготівковому порядку на поточний рахунок Продавця протягом 45 банківських днів, починаючи з дня отримання кожної партії товару.

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладених між сторонами договорів відповідач вчасно не виконав покладених на нього зобов’язань щодо оплати вартості переданого позивачем товару і, як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, має заборгованість станом на день розгляду справи в сумі 5.980,32 грн. (з врахуванням часткової оплати в сумі 2.000 грн.), яка підлягає до стягнення в примусовому порядку.

В частині стягнення 2.000 грн. боргу провадження у справі припиняється за відсутністю предмету спору.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена договором або актом цивільного законодавства грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

У випадку несвоєчасної оплати товару Покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню, що обчислюється від вартості несвоєчасно оплачених товарів за кожен день простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за яки нараховується пеня (п. 7.1. договору).

У зв’язку із наведеним, відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачу нарахована пеня в сумі 618,16 грн. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України), яка підлягає до задоволення як правомірно заявлена.

Відповідно до положень ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, 549 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських зобов'язань зобов’язаний сплатити господарські санкції - штрафні санкції. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пунктом 4.4. договору № ТР-2/09 від 29.01.2009р. сторони погодили відповідальність покупця за порушення терміну оплати у вигляді стягнення штрафу у розмірі 5 % від суми невиконаного вчасно зобов’язання по оплаті товару.

Враховуючи обставини справи, позивачем обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення 399,01 грн. штрафу.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з’явився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду доказів про погашення заборгованості в повному обсязі перед позивачем, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваврик і Компанія" ЛТД , вул. Гранична, 14а, м. Чортків Тернопільської області, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс" вул. С. Будного, 3а, м. Тернопіль, 5.980,32 грн. основного боргу, 618,16 грн. пені, 399,01 грн. 5% штрафу обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати у справі, відповідно до статті 44-49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 509, 526, 546, 459, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 43, 44 - 49, 69, 75 п. 11 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс" вул. С. Будного, 3а, м. Тернопіль, код 31490840, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваврик і Компанія" ЛТД , вул. Гранична, 14а, м. Чортків Тернопільської області, код 21154931 –5.980,32 грн. основного боргу, 618,16 грн. пені, 399,01 грн. 5% штрафу, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 2.000 грн. боргу провадження у справі припинити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

          Суддя