Рішення № 7426090, 04.12.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" грудня 2009 р.Справа № 14/100-1783 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Данон", вул. Багговутівська, 17/21, м.Київ 107, 04107

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс", вул. Подільська, 38а, м.Тернопіль, 46006

про cтягнення заборгованості в сумі 244 523,15 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Белей С.Б., довіреність № 6 від 09.11.09 р.

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Данон", м. Київ звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс", м. Тернопіль про cтягнення заборгованості в сумі 244 523,15 грн.

          Свої позовні вимоги, підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленої продукції, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість в сумі 244 523,15 грн., яка і є предметом судового розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів, в тому числі відзиву на позов, не подав, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України (що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення).

За таких обставин, зважаючи на неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах.

В судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз’яснено.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

08 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Данон" - Сторона -1 (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ровекс" - Сторона -2 (відповідач по справі) укладено Договір №CBDKU, відповідно до п.1.1 якого Сторона -1 зобов'язується передати у власність Стороні -2 зазначені у Специфікації до цього договору харчові продукти, що вироблені компаніями групи "Данон" (далі - Товар), які Сторона -2 зобов'язується приймати, оплачувати та реалізовувати на умовах, визначених цим Договором. Специфікація міститься у Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього Договору.

На виконання взятих на себе по Договору зобов'язань ТОВ "Данон" у період з 15.04.2009 року по 01.08.2009 року здійснено поставку ТОВ "Ровекс" товару на загальну суму 244 523,15 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних.

Відповідно до п.3 Додатку №2 "Спеціальні умови" до Договору від 08.12.2008р., який є його невід'ємною частиною, сторони, поряд з іншим, погодили умови оплати поставленої продукції, а саме оплата за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з дня його отримання, а з 22.04.2009р. - протягом 7 банківських днів (Додаток до Договору №2 від 22.04.2009р.).

Однак, відповідачем зобов'язання по Договору щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару виконані не були, зважаючи на що в останнього виникла заборгованість в сумі 244 523,15 грн., яка станом на час подання позовної заяви до суду залишається несплаченою.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст.712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи Акту звірки за липень-серпень 2009 року у відповідача існує заборгованість перед позивачем за поставлений по Договору товар в сумі 244 523,15 грн., яка станом на час подання позовної заяви до суду в установленому порядку не сплачена.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме Додатку №2 від 08.12.2008р. та від 22.04.2009р. до Договору №CBDKU контрагентами по договору узгоджено строк оплати вартості поставленого товару на протязі 5 банківських днів, а з 22.04.2009р. - 7 банківських днів з моменту його отримання.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

А у відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, товариством не надано, а судом не здобуто

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Данон" про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" 244 523,15 грн. основного боргу підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені у встановленому порядку відповідачем.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" (вул. Подільська, 38А, м. Тернопіль, р/р 26000250339001 в ТФ КБ "Приватбанк", МФО 300528, код ЄДРПОУ 30690822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Данон" (вул. Багговутівська,17/21, м. Київ, р/р 26009200119002 в АКБ "Сітібанк (Україна)", МФО 300584, код ЄДРПОУ 25384846) - 244 523 (двісті сорок чотири тисячі п'ятсот двадцять три) грн. 15 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" (вул. Подільська, 38А, м. Тернопіль, р/р 26000250339001 в ТФ КБ "Приватбанк", МФО 300528, код ЄДРПОУ 30690822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Данон" (вул. Багговутівська,17/21, м. Київ, р/р 26009200119002 в АКБ "Сітібанк (Україна)", МФО 300584, код ЄДРПОУ 25384846) - 2446(дві тисячі чотириста сорок шість) грн. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя