Рішення № 7426088, 07.12.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2009 р.Справа № 14/109-1855 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілла", вул.Руська,20, кв.32, м.Тернопіль, 46000

до Приватного підприємства "Продекспорт", вул. Живова, 15а, м.Тернопіль, 46008

про cтягнення заборгованості в сумі 304221,37 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Гаєвий О.О., довіреність від 01.09.2009р.;

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Ілла", м. Тернопіль звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Продекспорт", м. Тернопіль про cтягнення заборгованості в сумі 304221,37 грн.

          Свої позовні вимоги, підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленої продукції, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість в сумі 304221,37 грн., яка і є предметом судового розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів, в тому числі відзиву на позов, не подав, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України (що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення).

За таких обставин, зважаючи на неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах.

В судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз’яснено.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

01 січня 2009 року між Приватним підприємством "Продекспорт" - Покупець (відповідач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілла" - Продавець (позивач по справі) укладено договір постачання №1535, згідно п.1.1 якого Продавець зобов'язується передати (поставити , продати) товари (товар) у власність Покупця на умовах та в строки, встановлені Договором, а Покупець в порядку та в строки, встановлені Договором, зобов'язується прийняти товари та оплатити їх, за цінами зазначеними в додатку №1.

На виконання умов Договору, ТОВ "Ілла" у період з 05.06.2009 року по 11.08.2009 року здійснено поставку ПП "Продекспорт" продукції на загальну суму 287255,30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних.

Відповідно до п.8.1. Договору ( в редакції протоколу розбіжностей до Договору від 01.01.2009р.), Покупець здійснює розрахунки з Продавцем за поставлений товар по проходженню 30 (тридцяти) календарних днів з моменту здійснення постачання товару.

20 липня 2009 року між ТОВ "Ілла" та ПП "Продекспорт" укладено Додаткову угоду до Договору постачання №1535, відповідно до умов якої сторони встановили графік погашення Покупцем протермінованої заборгованості, кінцевим строком сплати якої є 25.08.2009 року.

Позивачем 25.08.2009 року на адресу відповідача направлено лист з вимогою оплати допущену заборгованість по Договору №1535, яка, однак, останнім залишена без відповіді та належного реагування.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст.712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи Акту звірки взаєморозрахунків станом на 23.09.2009 року, підписаного обома сторонами без зауважень та заперечень, у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 287253,19 грн., яка станом на час подання позовної заяви до суду в установленому порядку не сплачена.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно Додаткової угоди до Договору постачання №1535 сторони встановили кінцевий строк погашення протермінованої заборгованості - 25 серпня 2009 року.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

А у відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.3 ст.692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. із наступними змінами та доповненнями, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 10.1. Договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, сторони передбачили відповідальність Покупця за несвоєчасну оплату за поставлений товар у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Крім того, відповідно до п.3 Додаткової угоди від 20.07.2009 року, у разі не здійснення покупцем виплат у вказані у п.1 цієї Угоди строки та у встановлених розмірах, Продавцем будуть застосовані штрафні санкції згідно п.10.1. Договору з урахуванням домовленостей згідно протоколу розбіжностей по договору постачання №1535, а також додатково 25% річних за користування грошовими коштами Продавця, і стягнуті з Покупця в безспірному порядку, крім того Продавець має право припинити поставку товару та/або збільшити ціну на товар додатково на 5%, що не буде порушенням умов Договору.

При цьому, суд враховує, що приписами ст.625 ЦК України встановлено обов'язок боржника сплатити на вимогу кредитора за прострочення виконання грошового зобов'язання три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, однак, як слідує із Додаткової угоди від 20.07.2009 року до Договору сторони погодили більший розмір процентів річних, ніж передбачено цивільним законодавством, а саме 25% річних.

Згідно поданого розрахунку суми заборгованості ПП "Продекспорт" від 23.09.2009р. за прострочення виконання зобов'язання відповідачу визначено пеню в розмірі 7852,09 грн. та 25% річних в сумі 9113,98 грн.

При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, приватним підприємством не надано, а судом не здобуто

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілла" про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Продекспорт" 287255,30 грн. основного боргу, 7852,09 грн. пені та 25% річних в сумі 9113,98 грн. за прострочення виконання зобов'язання, підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені у встановленому порядку відповідачем.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Продекспорт" (вул. Живова, 15а, м. Тернопіль, р/р 2600801662247 в ВАТ "Укрексімбанк", МФО 338879, код ЄДРПОУ 30047671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілла" (вул. Руська, 20/32, м. Тернопіль, ід.код 24625638) - 287255 (двісті вісімдесят сім тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 30 коп. основного боргу, 7852 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 09 коп. пені та 9113 (дев'ять тисяч сто тринадцять) грн. 98 коп. 25% річних за прострочення виконання зобов'язання.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Продекспорт" (вул. Живова, 15а, м. Тернопіль, р/р 2600801662247 в ВАТ "Укрексімбанк", МФО 338879, код ЄДРПОУ 30047671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілла" (вул. Руська, 20/32, м. Тернопіль, ід.код 24625638) - 3045 (три тисячі сорок п'ять) грн. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя