Рішення № 7426085, 14.12.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2009 р.Справа № 16/73-2096 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “САДІН ПЛЮС”, адреса місцезнаходження: вул.. Пушкінська, 20, с. Липці, Харківський район, Харківська область. (адреса для кореспонденції : м. Харків, вул. Червоножовтнева,7.).

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “РОВЕКС”, вул. Подільська, 38-А, м. Тернопіль.

За участю представників сторін:

Позивача: Дерев’янко О.О., представник, довіреність № 10/08/09 від 10.08.2009 р.

Відповідача: не з’явився.

Суть справи: Ухвалою суду від 01.12.2009 року розгляд справи було відкладено до 14.12.2009 року на 14 год. 30 хв., у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.77 ГПК України в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "САДІН ПЛЮС" адреса місцезнаходження: вул. Пушкінська, 20,с. Липці, Харківський р-н, Харківська обл. (адреса для кореспонденції: м. Харків, вул. Червоножовтнева,7) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОВЕКС" вул. Подільська, 38-А, м.Тернопіль про cтягнення 111 111 грн. - основного боргу, 4 555 грн. 56 коп. - пені, 888 грн. 89 коп. - інфляційного збільшення заборгованості, 666 грн. 67 коп. - процентів за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 8 111 грн. 12 коп. - процентів за користування коштами; 1 253 грн. 33 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є неналежне виконання відповідачем прийнятих зобов’язань щодо оплати за поставлений товар згідно договору поставки № 0906/03 від 06.09.2008 року.

У судовому засіданні 14.12.2009 р. представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав довідку Головного управління держказначейства України у Тернопільській області про поступлення до державного бюджету державного мита в сумі 1253 грн. 33 коп., копію акту звірки взаємних розрахунків на термін з 01.08.2009 р. по 20.10.2009 . Подав заяву, в якій повідомив суд, що вказаний в позовній заяві розрахунок інфляційного збільшення заборгованості за листопад 2009 р. вказаний помилково, фактично інфляційне збільшення розраховувалось за період прострочення з 08.09.2009 р. по 30.09.2009 р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, не забезпечив явку в судове засідання свого представника, обґрунтований нормативно та документально підтверджений відзив на позов не подав, хоча судом було дотримано вимоги статті 64 Господарського процесуального кодексу України, своєчасно винесено і надіслано ухвалу про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду і необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Крім того, відповідач будь-яких додаткових документів суду не надав, а тому згідно ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

06 вересня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “САДІН ПЛЮС”, як “Постачальником”, в особі директора Швец Н.П.., який діяв на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю “РОВЕКС”, як “Покупцем”, в особі директора Зайцевої О.Й., який діяв на підставі Статуту, з іншої сторони, було укладено договір поставки № 0906/03, предметом якого є зобов’язання “Постачальника” передати у власність “Покупцю”, а “Покупця” - прийняти і оплатити товар на умовах даного договору.

          Згідно п. 2.1 розділу 2 Договору ціна, кількість, розгорнутий асортимент товару вказується в накладних на товар, що поставляється, які являються невід’ємною частиною вказаного Договору.

Пунктами 5.1, 5.2 розділу 5 Договору передбачено відповідно, що “Покупець” оплачує в повній мірі вартість поставленої партії товару на 21-й (двадцять перший) календарний день з моменту отримання цієї партії товару; форма оплати –безготівковий розрахунок.

Згідно пункту 10.2 розділу 10 Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2009 р.

          Як зазначає позивач у позовній заяві та як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання, передбачені умовами договору, належним чином, та здійснив поставку товару відповідачу: згідно видаткової накладної № ХС081526 від 15.08.2009 р., а Відповідач на підставі довіреності № 583 від 17.08.2009 р., виданої Підвінській Н.Т., прийняв товар (алкогольні напої), на загальну суму 222304 грн. 29 коп.

          Як вбачається з матеріалів справи, під час поставки товару його частина була повернута як бій на загальну суму 81 грн. 70 коп., про що складено акт № 186 від 18.08.2009 р. (належним чином засвідчена копія акту знаходиться в матеріалах справи)

Відтак, вартість товару, поставленого Позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю “РОВЕКС” склала 222222 грн. 59 коп.

Як стверджує Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “РОВЕКС” порушило господарське зобов’язання та оплату повної вартості поставленого йому товару не здійснило, борг Відповідача за поставлений йому товар становить 111 111 грн. 01 коп станом на 29.10.2009 р. Однак, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 111111 грн. основого боргу, що є правом позивача.

За неналежне виконання грошового зобов'язання на підставі п. 7.1 розділу 7 Договору та ст. 625 ЦК України Позивач нарахував боржнику 4 555 грн. 56 коп. - пені, 888 грн. 89 коп. - інфляційного збільшення заборгованості, 666 грн. 67 коп. - процентів за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та 8 111 грн. 12 коп. - процентів за користування коштами .

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарького кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару .

Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують виконання Відповідачем оплати повної ціни переданого йому товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, Відповідачем суду не подано, тому правомірними є вимоги щодо стягнення з Відповідача 111 111 грн. боргу за переданий йому Позивачем товар.

Оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення пені згідно п. 7.1 договору поставки № 0906/03 від 06.09.2008 р., нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати за період з 08.09.2009 р. по 29.10.2009 р., що складає 4555 грн. 56 коп., та поданий розрахунок цих санкцій, суд дійшов до висновку, що вимоги в цій частині підлягають до задоволення , як такі, що відповідають положенням ст. 232 Господарського Кодексу України та положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи те, що Відповідач порушив господарське зобов’язання стосовно оплати повної вартості переданого йому товару, а п. 7.1 договору поставки № 0906/03 від 06.09.2008 р. встановлено стягнення відсотків за користування грошовими коштами за прострочку оплати більше 10 днів в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочки за весь період існування заборгованості, , тому підлягають до задоволення вимоги стосовно стягнення з Відповідача 8111 грн. 12 коп. –0,1% за користування чужими грошовими коштами.

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, такими, що підлягають до задоволення, оскільки грунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України та доведені розрахунково, є вимоги позову про стягнення з відповідача 888 грн. 89 коп. інфляційного збільшення заборгованості за період з 08.09.2009 р. по 30.09.2009 р.

Оцінюючи вимоги позивача про стягнення з Відповідача 666 грн. 67 коп. процентів (3% річних) за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань суд приходить до переконання , що дані вимоги до задоволення не підлягають, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти річних є платою за користування коштами, що не Були своєчасно сплачені боржником. Тому проценти річних також є самостійним способом цивільного права кредитора у грошових зобов’язаннях. Якщо договором передбачено збільшення розміру процентів у зв’язку з прострочкою сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено плату за користування чужими коштами, слід вважати іншим розміром процентів, встановлених договором згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України. Саме пунктом 7.1 розділу 7 Договору № 0906/03 від 06.09.2008 р. збільшений розмір процентів в зв'язку з прострочкою сплати боргу.

За таких обставин справи, позовні вимоги задовольняються частково на суму 111 111 грн. - основного боргу, 4 555 грн. 56 коп. - пені, 888 грн. 89 коп. –інфляційних нарахувань, 8 111 грн. 12 коп. - процентів за користування коштами.

Судові витрати , понесені Позивачем, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 43,49,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “РОВЕКС”, вул. Подільська, 38-А, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 30690822, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “САДІН ПЛЮС”, адреса місцезнаходження: вул. Пушкінська, 20, с. Липці, Харківський район, Харківська область. (адреса для кореспонденції : м. Харків, вул. Червоножовтнева,7), ідентифікаційний код 35288465 –111 111 грн. боргу, 4 555 грн. 56 коп. - пені, 888 грн. 89 коп. –інфляційного збільшення заборгованості, 8 111 грн. 12 коп. - процентів за користування коштами, 1246 грн. 66 коп. державного мита та 234 грн. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення 666 грн. 67 коп. процентів за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в задоволенні відмовити.

4.Рішення надіслати сторонам по справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор –апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: "18" грудня 2009 року.

Суддя