Постанова № 74259437, 17.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 334/5382/17

Провадження №22ц/778/1735/18 Головуючий у 1 інстанції: Добрєв М.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

ОСОБА_2

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначено, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору б/н від 26.02.2010 року відповідач отримала кредит у розмірі 1000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач свої зобов’язання по зазначеному договору належним чином не виконувала, у зв’язку з чим за кредитним договором, станом на 30.06.2017 року, існує заборгованість у розмірі 61471,75грн., яка складається з 5814,82грн. - заборгованість за кредитом; 48953,51грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3300,00грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500,00грн. - штраф (фіксована частина), 2903,42грн. - штраф (процентна складова).

Посилаючись на ці обставини, просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість в сумі 61471,75 грн. та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права .

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст.ст.525,526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та в установлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом частини першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як визначено ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Разом з тим, відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір б/н від 26.02.2010 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 1000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Факт отримання кредиту та використання кредитної картки, а також неповне виконання зобов’язань за кредитним договором відповідачем не оспорюється.

Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 30.06.2017року обсяг невиконаних зобов’язань відповідача складає 61471,75грн. яка складається з 5814,82грн. - заборгованість за кредитом; 48953,51грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3300,00грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500,00грн. - штраф (фіксована частина), 2903,42грн. - штраф (процентна складова).

На порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов’язання виконував неналежним чином, передбачені умовами договору платежі вносив несвоєчасно.

Як вбачається, із витягу з особистого рахунку позичальника останній платіж на погашення кредиту був здійснений позичальником 27 серпня 2014 року.(а.с.6).

Відмовляючи в задоволенні позову та застосовуючи позовну давність за заявою відповідача, суд першої інстанції не звернув увагу на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, згідно правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Отже висновок суду першої інстанції про те, що позивачем пропущений строк щодо повернення несплачених щомісячних платежів є безпідставним.

Крім того, суд не звернув увагу на те, що сплативши 27 серпня 2014 року на користь банку 200 грн., ОСОБА_3 згідно положень ст. 264 ЦК України перервала позовну давність для щомісячних платежів, нарахованих позивачем до 27 серпня 2014 року. Банк звернувся до суду з позовом 16 серпня 2017 року, отже не пропустив трирічний строк для звернення до суду.

Суд першої інстанції не врахував обставин щодо переривання перебігу строку позовної давності, а саме на відкритий на ім»я відповідача у банку картковий рахунок через термінали самообслуговування нею періодично вносилися платежі. ОСОБА_3 не надано доказів того, що вона зверталась до банку із заявами про помилкове зарахування коштів на її рахунок, тобто встановлені факти про погашення заборгованості не оспорені, що свідчить про визнання нею свого боргу, а вказані кошти були внесені нею особисто чи іншою особою з її згоди, адже саме на відповідачці лежить обов»язок не передавати картки, ПІН-коди третім особам

Проте вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення пені і штрафів підлягають частковому задоволенню.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до суду із відповідно заявою (а.с. 42 ).

За таких обставин, позовні вимоги банку про стягнення заборгованості по пені підлягають задоволенню частково - за період з 16.08.2016 року по 16.08.2017 року в розмірі 1200,00 грн.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення

У той самий час, згідно з пунктом 8.6 Умов передбачена сплата штрафів (500 грн. + 5% від суми заборгованості) як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 120 днів.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Тому в частині вимог банку про стягнення штрафів на загальну суму 3403,42 грн. необхідно відмовити із зазначених підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшли висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 376 ЦПК України з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, яка станом на 30.06.2017 року становить 55968,33 грн. та складається з: 5814,82 грн. - заборгованість за кредитом; 48953,51 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1200,00 грн. – заборгованість за пенею.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову – на відповідача. Таким чином ПАТ КБ «Приватбанк» має право на компенсацію відповідачем судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно задоволеним вимогам від заявлених ( заявлено 61471,75 грн. задоволено 55968,33) в сумі 1456,75 грн. (1600х55968,33/61471,75)

Крім того, ПАТ КБ «Приватбанк» має право на компенсацію судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, пропорційно до заявлених вимог за апеляційною скаргою (заявлено 61471,75, задоволено 55968,33) в сумі 2185,13 грн. (2400х55968,33/61471,75)

Таким чином з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню компенсація судового збору в сумі 3641,88 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2018 року по цій справі скасувати та прийняти нову постанову.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 26.02.2010 року в загальній сумі 55968,33грн. яка складається з 5814,82грн. - заборгованість за кредитом; 48953,51грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1200,00грн. – заборгованість за пенею та комісією.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір, сплачений ним за подачу позовної заяви та подачу апеляційної скарги в загальній сумі 3641,88 грн..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді: