Постанова № 74259433, 15.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 335/235/18 Головуючий у 1 інстанції: Воробйов А.В.

Справа № 22-ц/778/1357/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

ОСОБА_2

Секретар: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту недійсності реєстрації права власності на нерухомість,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2018 року у відкритті провадження у справі відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції правильно виходив з поняття та змісту окремого провадження як різновиду цивільного судочинства, за яким розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Тож умовою розгляду справ в окремому провадженні є відсутність спору про право.

Як зазначає заявник, його вимога про встановлення факту недійсності реєстрації його права власності на нерухомість, зареєстрованої у 1998 р., а саме: квартири АДРЕСА_1, обумовлена тим, що він має намір у встановленому порядку зареєструвати належну йому нерухомість, але цьому перешкоджають обставини, пов’язані з попередньою реєстрацією у 1998 р.

Заперечуючи проти оскаржуваної ухвали, заявник зазначає, що законом не передбачено порядку встановлення дійсності реєстрації права власності, а звернення до суду обумовлено запобіганням подвійної реєстрації.

Суд першої інстанції використав о роз’яснення, що надані у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», за якими в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Суд правильно виходив, з того, що встановлення факту недійсності реєстрації права власності заявнику необхідно для впорядкування даних про право власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Натомість порядок реєстрації речових прав на нерухоме майно регламентується Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до цього Закону державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тож заявник не позбавлений можливості вирішити питання щодо впорядкування реєстраційних записів про своє майно та майнові права шляхом звернення до відповідних органів , які здійснюють державну реєстрацію, а у разі порушення ними прав заявника вирішувати спір щодо правомірності їх дій.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 –залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 23.05.2018 р.

Головуючий:

Судді: