Постанова № 74259442, 24.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 333/1050/15 Головуючий у 1 інстанції: Дмитрієва М.М.

провадження № 22-ц/778/2062/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

ОСОБА_2

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_4 про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який в процесі розгляду справи неодноразово уточнював, до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_4 про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що 27 липня 2014р. близько 23.00 години на вулиці Чумаченка в місті Запоріжжі сталась дорожньо-транспортна пригода з вини водія автомобіля «ВАЗ», д.н. АР 7291 CO, ОСОБА_5, який, керуючи автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, не витримав безпечний боковий інтервал та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, під його керуванням, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Вина ОСОБА_4 встановлена постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2014р., яка 12 серпня 2014р. набула законної сили. Для встановлення розміру матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, ним було залучено експерта для проведення оцінки його автомобіля, на що витрачено 650,00 грн.

Згідно звіту № 18/07/14 від 31.07.2014р. про оцінку розміру матеріального збитку у зв»язку з пошкодженням автомобілю НОМЕР_1, вартість ремонтно-відновлювальних робіт та матеріалів складає 53 317,10 грн., а згідно звіту № 14/11/14 від 17.11.2014р. про оцінку розміру вартість ремонтно-відновлювальних робіт та матеріалів станом на листопад 2014р. складає 55 203,90 грн.

Транспортний засіб ВАЗ 21099-20, д.н. АР 7291 CO, забезпечений в ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7238833 від 02 квітня 2014 року. Страхувальником по даному договору є ОСОБА_6, страховиком є Генеральне Регіональне управління ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Розмір франшизи встановлено у сумі 500,00 грн., ліміт відшкодування спричиненої матеріальної шкоди встановлено – 50 000 грн. на одного потерпілого.

ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відшкодовано йому матеріальну шкоду у розмірі 26 710,59 коп., в той час як за вищенаведеними звітами матеріальна шкода є вдвічі більшою та має бути відшкодована страховиком у межах ліміту відшкодування.

Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому спричинено моральну шкоду у зв'язку з пошкодженням його майна та протиправною поведінкою відповідача ОСОБА_7, що виявилось в порушенні ним Правил дорожнього руху України, наслідком чого є завдана йому шкода. Посилаючись на зазначені обставини, просив стягнути з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 22 789,41 грн., витрати на проведення оцінки в розмірі 650 грн., всього 23439,41 грн. Стягнути з ОСОБА_4 на його користь моральну шкоду у розмірі 2500 грн. Судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 22 789,41 грн., витрати на проведення оцінки у розмірі 650,00 грн., всього 23 439,41 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 2500,00 грн.

Стягнуто з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 234,41 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 24,98 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відмовити.

Рішення суду в частині вирішення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ніким не оскаржено.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів Бєлки В.Ю., Онищенка Е.А., Воробйової І.А. від 26 травня 2016 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21 березня 2018 року касаційну скаргу ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» задоволено частково: ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 травня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа була розглянута судом першої інстанції за положеннями ЦПК України у редакції ЗУ від 18.03.2004р., але з 15.12.2017р. набрали чинності зміни, внесені до ЦПК ЗУ від 03.10.2017р.

Відповідно до вимог п. 9 ч. 1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦКУ у ред. ЗУ від 03.10.2017р., справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак, апеляційний суд при здійснення нового апеляційного розгляду керується ЦПК України в ред. від 03.10.2017р., але перевіряє дотримання судом першої інстанції вимог Ко-

дексу в ред. ЗУ від 18.03.2004р.

Ухвалою судді Апеляційного суду Запорізької області від 20 квітня 2018р. справу прийнято до провадження судді Маловічко С.В. як визначеним автоматизованим розподілом суддею-доповідачем, та ухвалою від 23 квітня 2018р. колегії у складі суддів Маловічко С.В., Гончар М.С., Кочеткової І.В. справу призначено до розгляду на 24.05.2018р.

ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» судова повістка у це судове засідання отримана 27.04.2018р., позивачем ОСОБА_3 – 26.04.2018р., про що свідчать зворотні поштові повідомлення.

Страхова компанія ніяких клопотань до апеляційного суду не спрямувала, про причини неявки апеляційний суд не проінформувало.

Позивач ОСОБА_3 24 травня 2018р. нарочно надав заяву, датовану 23.05.2018р., про відкладення розгляду справи у зв»язку з відрядженням за межі м. Запоріжжя, але доказів у вигляді копії посвідчення про відрядження та відповідного наказу, виданого за місцем роботи, не надав.

Зважаючи на вказане, апеляційний суд визнав причини неявки сторін у справі неповажними та здійснив апеляційний розгляд у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України у їх відсутності, зважаючи ще й на ті обставини, що справа перебуває в провадженні судів з 17.02.2015р., всі пояснення та докази сторони вже надавали як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді під час першого апеляційного розгляду, а також у письмовому вигляді маються всі заперечення та пояснення сторін, про нові докази, які могли б вплинути на вирішення справи ніхто не заявив, та їх не надав.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом установлено, що 27 липня 2014 року близько 23.00 год. по вул. Чумаченка у м. Запоріжжі сталась дорожньо-транспортна пригода з вини водія автомобіля "ВАЗ", д.н. АР 7291 CO, ОСОБА_5, який, керуючи автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, не витримав безпечний боковий інтервал та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням позивача ОСОБА_3, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 1 серпня 2014 року, що набрала законної сили, ОСОБА_5 визнано винним у порушенні правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями 124, 130 КУпАП.

Згідно звіту від 1 серпня 2014 року про оцінку розміру матеріального збитку автомобіля НОМЕР_1, який складений на замовлення ОСОБА_3, вартість ремонтно-відновлювальних робіт та матеріалів складає 53 317 грн. 10 коп.

Згідно звіту від 20 листопада 2014 року про оцінку розміру матеріального збитку по автомобіля НОМЕР_2, який також складений на замовлення позивача, вартість ремонтно-відновлювальних робіт та матеріалів станом на листопад 2014 року складає 55 203 грн. 90 коп.

Транспортний засіб ВАЗ 21099-20, р.н. АР 7291 CO, забезпечений в ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 2 квітня 2014 року, який оформлено полісом № АС/7238833. Отже, цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу ВАЗ 21099-20, р.н. АР 7291 CO, перед третіми особами застрахована у страховика в особі ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Згідно з полісом: строк дії договору встановлено з 02.04.2014р. по 01.04.2015р., розмір франшизи – 500 грн., ліміт відшкодування за заподіяну майнову шкоду на одного

потерпілого становить 50 000 грн.

Встановлено, що позивач своєчасно проінформував страховика щодо події ДТП, а ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" визнало цю ДТП страховим випадком та відшкодувало позивачу визначену її експертом матеріальну шкоду у розмірі 26 710,59 грн.

Спір між сторонами виник з приводу різниці у сумі матеріальної шкоди, визначеної страховиком у розмірі 26 710,59 грн. та потерпілим ОСОБА_3 у розмірах 53 317,10 грн. та 55 203,90 грн. Посилаючись на складені на його замовлення суб»єктами оціночної діяльності звіти, позивач вважав, що страховик не доплатив йому страхове відшкодування у сумі 22 789,41 грн., яку просив стягнути в судовому порядку разом з витратами на проведення оцінки у розмірі 650 грн.

Задовольняючи цей позов повністю, суд першої інстанції, з яким при первісному апеляційному розгляді погодився апеляційний суд, виходив із того, що, оскільки станом на листопад 2014р. страхове відшкодування не було виплачено позивачу і відбулось зростання цін на проведення відновлювального ремонту його транспортного засобу, та СПД «ОСОБА_8О.» визначено розмір матеріальної шкоди у сумі 55 203,90 грн. згідно із звітом № 14/11/14, то страховик в межах ліміту відповідальності має доплатити позивачу 22 789,41 грн. та відшкодувати витрати позивача на проведення оцінки вартості матеріальної шкоди у сумі 650 грн.

Скасовуючи ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 травня 2016р. та передаючи справу на новий апеляційний розгляду, касаційний суд зазначив, що апеляційний суд, виклавши доводи апеляційної скарги в частині неврахування судом першої інстанції вимог ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо визначення розміру шкоди, яку повинен відшкодувати страховик потерпілій особі, порядку її виплати та її зменшення на суму податку на додану вартість, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги в цій частині та не навів мотивів їх відхилення.

Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов»язковими для суду першої інстанції та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Перевіривши вказані доводи апеляційної скарги страховика, які не були досліджені при першому апеляційному розгляді, апеляційний суд визнає їх обгрунтованими з огляду на такі обставини.

Правовідносини, що виникли між позивачем та ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" не є деліктними, а тому Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має пріоритет і розмір страхового відшкодування визначається на підставі цього Закону.

У пункті 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положенням пункту 34.2 статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно із пунктом 34.3 статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо представник страховика (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Зі справи вбачається, що ДТП сталась 27.07.2014р., а 28.07.2014р. ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" одержана заява-повідомлення від 27.07.2014р., та в межах 10 робочих днів, а саме - 31 липня 2014 року, направило свого представника для визначення розміру шкоди ( Т. 1 а.с. 125-130).

В огляді транспортного засобу "OPEL", р.н. НОМЕР_3, представником страховика приймав участь також ОСОБА_3, який підписав Акт огляду, тобто погоджувався з відомостями, внесеними до Акту, а саме, з переліком пошкоджень, зазначених експертом.

31.07.2014р.ФОП «ОСОБА_9С.» була проведена оцінка транспортного засобу, яка оформлена звітом № 2788 від 31.07.2014р., згідно з яким ринкова вартість пошкодженого автомобілю НОМЕР_4, становить 166 711,86 грн., коефіцієнт фізичного зносу становить (Ез) становить 0,37, вартість відновлювального ремонту складає 54 159,42 грн., а з урахуванням фізичного зносу ця сума становить 37 837,97 грн. ( Т. 1 а.с. 131-138).

Відповідно до вимог ст. 36 Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (ТЗ) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілій особі, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Також ця сума зменшується на суму франшизи, яка у цій справі визначена у 500 грн.

Тому страховик відповідно до вказаних положень спеціального закону здійснив таке відрахування: 37 837,97 – 500 – 20 % ПДВ = 27 210,59 грн.

Отже, страховик визначив суму страхового відшкодування позивачу ОСОБА_3 на підставі положень ст.ст. 29, 34, 36 Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

При цьому, з огляду на положення вказаного закону у потерпілої особи право на самостійне обрання експерта для визначення розміру матеріальної шкоди відповідно до п. 34.3 ст. 34 вказаного Закону виникає виключено у разі, якщо страховик протягом 10 днів не вжив заходи щодо визначення розміру такої шкоди.

В даному випадку страховик виконав ці вимоги, тому, погодившись із Актом огляду свого пошкодженого ТЗ, здійсненим представником страхової компанії, позивач на свій розсуд провів оцінку майна, продублювавши дії страховика. Але обидва звіти, надані позивачем, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке право він використав попри вимоги п. 34.3 ст. 34 спеціального закону.

Оскільки станом на день виплати страхового відшкодування автомобіль не був відремонтований, а перерахування страхового відшкодування здійснювалось на рахунок позивача, тому страховик обґрунтовано знизив суму виплати позивачу на суму податку на додану вартість, відшкодування якої можливо лише у випадку здійснення відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Між тим, сам позивач визначив недоплачену суму матеріальної шкоди без урахування вказаних вимог спеціального закону, на що не звернув уваги суд першої інстанції, не дослідивши належним чином заперечень відповідача в особі страховика проти позовних вимог та докази на їх обґрунтування.

Необгрунтованість вимог щодо врахування звітів позивача для підтвердження суми матеріальної шкоди, яку він просив відшкодувати за рахунок страховика, тягне за собою безпідставність вимог щодо відшкодування витрат на проведення цих звітів в сумі 650 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході нового апеляційного розгляду справи, у зв»язку з чим у відповідності до вимог п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення в оскаржуваній часині підлягає скасуванню із відмовою в задоволенні позову до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України вирішує питання щодо судових витрат, які підлягають стягненню з позивача, пропорційно до відмовленої частини позовних вимог.

Так, ПрАТ «УПСК» було сплачено за подання апеляційної скарги судовий збір в сумі 535,92 грн., який підлягає стягненню з позивача на користь апелянта у зв»язку з відмовою в позові до цього відповідача.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2015 року у цій справі скасувати в частині задоволення позовних вимог до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» - відмовити.

В решті рішення не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.

Стягнути з ОСОБА_3 Олександровчиа на користь ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» сплачений судовий збір у розмірі 535 (п»ятсот тридцять п»ять ) гривень 92 копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 25 травня 2018р.

Головуючий:

Судді: