Постанова № 74258720, 16.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 554/3138/17Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О., Медяник А.О.

позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 06.12.2017, (суддя Микитенко В.М., вул. Навроцького, 5, м. Полтава, Полтавська, 36002, повний текст складено 06.12.17) по справі № 554/3138/17

за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради

треті особи Комунальне підприємство "ЖЕО №2" Полтавської міської ради, Полтавське КАТП №1628

про визнання дій та бездіяльності протиправними,стягнення шкоди та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

19.04.2017 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до суду із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Полтавської міської ради та Управління житлово-комунального господарства (далі -УЖКГ) виконкому Полтавської міськради, треті особи: КП «ЖЕО №2» Полтавської міськради, Полтавське КАТП №1628 в якому, з урахуванням уточнення вимог, просили:

- визнати протиправними дії УЖКГ виконкому Полтавської міської ради по зобов’язанню ним КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради та Полтавське КАТП №1628 встановити контейнери для зберігання побутових відходів на контейнерному майданчику за адресою: вул. Ватутіна, 3 м. Полтави після того, як 19.07.2016 року в примусовому порядку було виконано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 року у справі №554/5323/15-а та бездіяльність вказаного відповідача, яка полягає у не вчиненні дій з метою припинення використання контейнерного майданчика за адресою: вул. Ватутіна,3 м. Полтави для розміщення на ньому контейнерів для зберігання побутових відходів, яке почало відбуватися з листопада 2016 року, після того як 19.07.2016 року в примусовому порядку було виконано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 року у справі №554/5323/15-а і відповідно стягнути з УЖКГ виконкому Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 1920 грн., а на користь ОСОБА_3 1200 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої вказаними незаконними (протиправними) діями та бездіяльність вказаного відповідача, його посадовою, службовими особами;

- визнати протиправною бездіяльність виконкому Полтавської міської ради, яка полягає у не вчиненні дій з метою припинення використання контейнерного майданчика за адресою: вул. Ватутіна,3 м. Полтави для розміщення на ньому контейнерів для зберігання побутових відходів, яке почало відбуватися з жовтня 2016 року, після того як 19.07.2016 року в примусовому порядку було виконано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 року у справі №554/5323/15-а і відповідно стягнути з виконкому Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 1920 грн., а на користь ОСОБА_3 1200 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої вказаною незаконною (протиправною) бездіяльністю вказаного відповідача, його посадовою, службовими особами;

- зобов’язати відповідачів вчинити дії з метою припинення використання контейнерного майданчика за адресою: вул. Ватутіна, 3 м. Полтави для розміщення на ньому контейнерів для зберігання побутових відходів, яке почало відбуватися з жовтня 2016 року, після того як 19.07.2016 року в примусовому порядку було виконано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 року у справі №554/5323/15-а та відповідно зобов’язати відповідачів утриматися в подальшому від вчинення дій з метою використання вказаного контейнерного майданчика без рішення Полтавської міської ради, яким би передбачалося його використання.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 06.12.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 – задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління житлово-комунального господарства виконкому Полтавської міськради щодо надання доручення від 21.10.2016 року №Р010601/08/2592 Полтавському КАТП №1628 про повернення контейнерів для збору твердих побутових відходів на контейнерний майданчик по вулиці Ватутіна, 3 м. Полтави.

Зобов’язано Управління житлово-комунального господарства виконкому Полтавської міськради вчинити необхідні дії з припинення використання контейнерного майданчика для збору твердих побутових відходів по вул. Ватутіна, 3 в м. Полтаві та подати до суду протягом 30 днів з дня набрання даною постановою законної сили звіт про її виконання.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Позивач, ОСОБА_1, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити оскаржуване рішення, доповнивши його резолютивну частину частковим задоволенням позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції частково дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з’ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що має право на компенсацію йому за рахунок Управління житлово-комунального господарства виконкому Полтавської міськради моральної шкоди у розмірі 1920,00грн. завданої незаконними діями та бездіяльністю відповідача.

Управління житлово-комунального господарства виконкому Полтавської міськради, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Вказує, що перерахування коштів стягувачам із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність відповідача, а виключно у зв’язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у законах про державний бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

При цьому заперечували проти апеляційної скарги відповідача, зазначивши, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування в цій частині не вбачають.

Інші учасники справи в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник Управління житлово-комунального господарства виконкому Полтавської міськради надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з направленням представника відповідача-апелянта на семінар та неможливістю направити у якості представника іншу особу.

Колегія суддів вважає про відсутність підстав для задоволення вищезазначеного клопотання, оскільки відповідач є органом місцевого самоврядування зі встановленим штатом працівників. Доказів відсутності можливості залучення інших осіб для представництва інтересів Управління житлово-комунального господарства виконкому Полтавської міськради в суді відповідачем не надано.

Виконавчий комітет Полтавської міської ради у надісланому на адресу суду письмовому відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління житлово-комунального господарства виконкому Полтавської міськради заперечував проти останніх та просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши доводи та вимоги апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства виконкому Полтавської міськради слід залишити без задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є власниками квартир №28 та №34, згідно договорів купівлі продажу, від 25.12.2013 та 30.09.2013, відповідно, що розташовані у будинку №3 по вулиці Ватутіна м. Полтави.

16.08.2010 року розпорядженням міського голови м. Полтави від 16.08.2010 року за № 247-р «Про закріплення контейнерних майданчиків на території м. Полтави» за адресою вулиця Ватутіна, 3 територіально були закріплені п`ять сміттєвих контейнерів на одному контейнерному майданчику для збору твердих побутових відходів.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 року у справі №554/5323/15-а визнано незаконним та скасовано вказане розпорядження Полтавського міського голови №247-р від 16.08.2010 та зобов'язано виконавчий комітет Полтавської міської ради вчинити необхідні дії з метою припинення використання контейнерного майданчика по вул. Ватутіна в м. Полтаві (т.1 а.с.124-132).

19.07.2016 року, згідно акту державного виконавця, складеного за участю стягувача ОСОБА_1 та представника боржника ОСОБА_4 на виконання вказаного рішення суду контейнери для сміття були фактично прибрані з території по вулиці Ватутіна, 3 м. Полтави та припинено використання вказаного контейнерного майданчика (т.1 а.с.25).

29.09.2016 року виконавче провадження з виконання зазначеного рішення суду на підставі виконавчого листа №554/5328/15а, виданого 21.04.2016 року Октябрським районним судом м. Полтави закрито у зв’язку з його виконанням (т.1 а.с.134).

Проте, листом УЖКГ виконкому Полтавської міської ради від 21.10.2016 року № Р010601/08/2592 доручено Полтавському КАТП №1628 вирішення питання повернення контейнерів для збору твердих побутових відходів на попереднє місце розташування - контейнерний майданчик по вулиці Ватутіна, 3 м. Полтави (т.2 а.с.50-51).

01.11.2016 року Полтавське КАТП №1628 Полтавської міської ради листом за №0696 повідомило про виконання вказаного доручення та повернення контейнерів на вул. Ватутіна, 3 м. Полтави – 31.10.2016 року (т.2 а.с.52).

Вважаючи протиправними дії і бездіяльності відповідачів, які всупереч постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 року не припинили використання контейнерного майданчика за адресою: вул. Ватутіна, 3 м. Полтави для розміщення на ньому контейнерів для зберігання побутових відходів, позивачи звернулись до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправними дії Управління житлово-комунального господарства виконкому Полтавської міськради щодо надання доручення від 21.10.2016 року №Р010601/08/2592 Полтавському КАТП №1628 про повернення контейнерів для збору твердих побутових відходів на контейнерний майданчик по вулиці Ватутіна, 3 м. Полтави та зобов’язання Управління житлово-комунального господарства виконкому Полтавської міськради вчинити необхідні дії з припинення використання контейнерного майданчика для збору твердих побутових відходів по вул. Ватутіна, 3 в м. Полтаві, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.6 п.а ч.1 ст.30 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать вирішення питань збирання, транспортування, утилізація, знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин.

У відповідності до п.1.1 Положення про управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (в новій редакції), яке затверджене рішенням 5 сесії Полтавської міської ради 7 скликання від 16.06.2016 року Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради є виконавчим органом Полтавської міської ради. Засновником є Полтавська міська рада.

П.1.9 даного Положення визначено, що УЖКГ є підконтрольним і підзвітним у своїй діяльності Полтавській міській раді.

П.2.3.20 і 2.3.20, 2.3.23 Положення на УЖКГ покладено завдання щодо здійснення управління об’єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності міста, забезпечує їх належне утримання та ефективну експлуатацію. З метою надання повноцінних послуг по утримання житлового господарства координує роботу підпорядкованих комунальних підприємств.

П.1.4. Статуту «Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628» (нова редакція), що вказане підприємство підпорядковується УЖКГ виконкому Полтавської міської ради, а його засновником та власником є територіальні громади міста Полтави в особі Полтавської міської ради. Предметом господарської діяльності підприємства (п.2.2 Статуту) є збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів і рідких нечистот від комунальних, відомчих та приватних домоволодінь, а також інших підприємств, організацій, установ, незалежно від їх відомчої приналежності та форм власності, на основі планово - регулярної системи договорів, укладених з юридичними та фізичними особами.

Відтак, з викладеного вище вбачається, що виконавчим органом Полтавської міської ради, який уповноважений на вчинення дій у правовідносинах, що складають предмет спору є Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, а підприємством, яке здійснює збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів є КП «Полтавське КАТП 1628».

За наявності спеціально уповноваженого органу, який Полтавська міська рада наділила відповідними повноваженнями у виниклих правовідносинах, жодна норма чинного законодавства, в тому числі приписи чинних на час виникнення спору «Правил благоустрою та забезпечення чистоти і порядку в місті Полтава», затверджених рішенням 15 сесії Полтавської міської ради 5 скликання від 05.06.2007 року не наділяє виконавчий комітет Полтавської міської ради правами і не покладає на нього обов’язків щодо прийняття рішень, якими було б врегульовано питання встановлення контейнерів для збору сміття по вул. Ватутіна, 3 у м. Полтаві.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про протиправну бездіяльність виконкому Полтавської міської ради та похідні від них вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 року, визначено, що безпечними і сприятливими для життєдіяльності людини є умови при яких відсутній будь-який шкідливий вплив його факторів на здоров'я людини і є можливості для забезпечення нормальних і відновлення порушених функцій організму.

Цим Законом також визначено, що державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (далі - санітарні норми) - обов'язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких створює загрозу здоров'ю і життю людини та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення.

Крім того, у цьому Законі, вимоги безпеки для здоров'я і життя людини визначаються як розроблені на основі медичної науки критерії, показники, гранично допустимі межі, санітарно-епідеміологічні нормативи, правила, норми, регламенти тощо (медичні вимоги щодо безпеки для здоров'я і життя людини), розроблення, обґрунтування, контроль і нагляд за якими відноситься виключно до медичної професійної компетенції. Небезпечний фактор - будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник, речовина, матеріал або продукт, що впливає або за певних умов може негативно впливати на здоров'я людини.

Рішення і дії посадових осіб органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також громадян, якими порушено права підприємств, установ, організацій чи громадян з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, можуть бути оскаржені в порядку, встановленому законом (ст.8 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»).

Наказом Міністерства охорони здоров’я № 145 від 17.03.2011 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.04.2011 року за №45/19195, затверджено «Державні санітарні норми і правила утримання територій населених місць» (далі - Правила).

Санітарні норми встановлюють вимоги до санітарного очищення територій населених місць, а також правила виконання робіт з належного прибирання об'єктів благоустрою та державного санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері благоустрою населених пунктів і поводження з відходами (п.1.2 Правил).

Дія Санітарних норм поширюється на відносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів та поводження з відходами, та вони є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування і громадянами (п.1.3 Правил).

Санітарне очищення територій населених місць повинно бути планово-регулярним і включати раціональне та своєчасне збирання, зберігання, перевезення та видалення, надійне знешкодження, економічно доцільну утилізацію побутових відходів і екологічно безпечне захоронення побутових відходів, що утворюються на території населеного пункту та у місцях перебування людей за його межами, відповідно до схеми санітарного очищення погодженої державною санітарно-епідеміологічною службою відповідної адміністративної території та затвердженої у встановленому законодавством порядку (п.2.1 Правил).

Контейнерні майданчики повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань неменше 20 м.

Спірні питання щодо місць розміщення контейнерів для зберігання побутових відходів на території присадибної ділянки розглядаються у порядку вирішення земельних спорів згідно з законодавством (п. 2.8. Правил).

У виняткових випадках в районах забудови, що склалася, де немає можливості дотримання відстаней, зазначених у пункті 2.8 Санітарних норм, місця розташування контейнерних майданчиків встановлюються комісією за участю посадових осіб спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури і державної санітарно-епідеміологічної служби, а також представників балансоутримувача будинку та органу самоорганізації населення. Комісією складається акт довільної форми щодо місця розташування контейнерного майданчика, який підписується всіма членами комісії у чотирьох примірниках для кожної із сторін (п.2.10. Правил).

П.37.2 Правил благоустрою та забезпечення чистоти і порядку в місті Полтаві, затверджених рішенням сесії Полтавської міської ради 5 скликання від 05.06.2007 року передбачено, що майданчики для встановлення контейнерів мають бути відділені від житлових будинків, дитячих закладів, спортивних майданчиків і від місць відпочинку населення на відстань не менше 20 метрів, але не більше 100 метрів.

В районах існуючої забудови та у конфліктних ситуаціях місце розташування майданчиків встановлюється комісійно (за участю районного архітектора, житлово-експлуатаційної організації, вуличного комітету, санітарного лікаря).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2016 року при колективному обстеженні місць розташування контейнерних майданчиків по вул. Зигіна, 6 та поблизу житлового будинку по вул. Ватутіна, 3 м. Полтави, згідно акту, складеного представником УЖКГ виконкому Полтавської міської ради ОСОБА_4 в присутності інших осіб встановлено, що контейнери для збору твердих побутових відходів встановлені на облаштованому майданчику по вул. Ватутіна, 3 (т.1 а.с.136).

З даного акту також вбачається, що контейнерний майданчик для збору ТПВ по вул. Зигіна, 6 розташований поблизу спортивного майданчика ЗОШ №38 та дитячого садка, на відстані, яка менша допустимої санітарної норми 20 м. Відстань від майданчика для ТПВ по вул. Зигіна,6, де були розташовані контейнери до майданчика до майданчика по вул. Ватутіна,3 перевищує відстань до будинків по вул. Соборності, 51 і 55 -200 м.

Ця комісія з огляду на викладене дійшла висновку: «Визнати контейнерний майданчик по вул. Ватутіна, 3 дійсним для розміщення контейнерів для ТПВ, який призначений і необхідний для обслуговування мешканців будинків №53/2, 51,55 по вул. Соборності, Ватутіна,3 та 3А. Направити даний акт в управління з питань містобудування та архітектури Полтавської міської ради для внесення схеми контейнерного майданчика в містобудівну документацію. Вирішити питання щодо встановлення огорожі для контейнерного майданчика» (т.1 а.с.136).

Проте, вказаний комісійний акт обстеження контейнерних майданчиків по вул. Зигіна, 6 та Ватутіна, 3 м. Полтави від 11.11.2016 року виконаний цілком непрофесійно, відомості його констатуючої частини некоректні, недостовірні, а дані резолютивної частини необґрунтовані та не об’єктивні.

Зокрема, до акту не додано жодних схем, таблиць, фото - відео записів, а також відомостей про ґрунтоване вивчення пропозицій позивача ОСОБА_1, наявних у розпорядженні УЖКГ виконкому Полтавської міської ради.

З акту не вбачається точних даних про об’єкти та відправні точки, між якими констатовано відстані, ці відстані взагалі не вказані, як не зазначено і мірні засоби чи докази їх застосування.

У акті відсутні також основоположні дані та висновки уповноважених органів за дотриманням вимог санітарного законодавства, зокрема Держсанепідслужби у Полтавській області щодо можливості встановлення контейнерного майданчика на відстані 6 метрів до житлової квартири №28 позивача ОСОБА_1 у будинку № 3 по вулиці Ватутіна, м. Полтави.

При цьому, акт обстеження від 11.11.2016 року складений вже після того як 31.10.2016 року Полтавське КАТП №1628 Полтавської міської ради повернуло контейнери на вул. Ватутіна, 3 м. Полтави.

Також вказаний акт не містить серед підписантів відповідних уповноважених осіб, зокрема районного архітектора, санітарного лікаря вуличного комітету.

Отже, відповідачем УЖКГ виконкому Полтавської міської ради не було дотримано усіх вимог діючого законодавство та доручено повернення контейнерів на вул. Ватутіна, 3 без комісійного рішення з участю уповноважених осіб про це, в порушення існуючих обов’язкових для виконання санітарних норм, а також без дотримання вимог безсторонності, добросовісності, розсудливості, рівності, пропорційності, без врахування необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивачів і цілями, на досягнення яких були спрямовані його дії та урахування їх права на участь у прийнятті рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що УЖКГ виконкому Полтавської міської ради діяло не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині визнання протиправними дій Управління житлово-комунального господарства виконкому Полтавської міськради щодо надання доручення від 21.10.2016 року №Р010601/08/2592 Полтавському КАТП №1628 про повернення контейнерів для збору твердих побутових відходів на контейнерний майданчик по вулиці Ватутіна, 3 м. Полтави та зобов’язання Управління житлово-комунального господарства виконкому Полтавської міськради вчинити необхідні дії з припинення використання контейнерного майданчика для збору твердих побутових відходів по вул. Ватутіна, 3 в м. Полтаві.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Управління житлово-комунального господарства виконкому Полтавської міськради грошових коштів в рахунок компенсації моральної шкоди у розмірі 1920,00 грн. та доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Пленум Верховного Суду України в п. 16 постанови від 01.11.1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" роз'яснив, що суди мають суворо додержувати передбаченого ст. 56 Конституції права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Обставини протиправної бездіяльності відповідача встановлені в ході судового розгляду справи.

Колегія суддів приходить до висновку, що через душевні страждання, які позивач зазнав у зв'язку з протиправними діями відповідача, заявник має право на відшкодування йому за рахунок відповідача моральної шкоди.

При цьому згідно з частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. (частина третя статті 23 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Дані статті є спеціальними, тобто в них передбачені особливості, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності.

До таких особливостей можна віднести:

Суб’єктний склад завдавачів шкоди. Суб’єктами завдання шкоди є органи державної влади, яка відповідно до ст. 6 Конституції України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи влади Автономної республіки Крим та органи місцевого самоврядування, а також їх посадові чи службові особи.

Завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також їх посадовими чи службовими особами при здійсненні ними організаційно-розпорядчих функцій, покладених на них законами або іншими нормативними актами.

Поряд із діями, тобто активною поведінкою державних органів, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, шкода у зазначеній сфері може бути заподіяна і шляхом протиправної бездіяльності, оскільки в площині владно-адміністративних відносин та організаційно-розпорядчих функцій вимагається активність, і неприйняття необхідних мір чи заходів, передбачених законами або іншими правовими актами, може призвести до завдання шкоди.

Таким чином, оскільки відповідачем, який є органом місцевого самоврядування, допущено протиправні дії відносно позивача, що встановлено судовим рішенням, Управління житлово-комунального господарства виконкому Полтавської міськради є суб’єктом завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідач є суб’єктом, що відноситься до завдавачів шкоди, характер правовідносин свідчить про те, що права позивача – фізичної особи порушені протиправним діями суб’єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Досліджуючи обставини справи, які слугували підставою для завдання моральної шкоди позивачу, колегія суддів зазначає, що такими обставинами є надання доручення від 21.10.2016 року №Р010601/08/2592 Полтавському КАТП №1628 про повернення контейнерів для збору твердих побутових відходів на контейнерний майданчик по вулиці Ватутіна, 3 м. Полтави.

Оцінюючи вказані обставини та характер спірних правовідносин у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку, моральна шкода у розмірі 1920,00грн. підлягає відшкодуванню.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки в межах розгляду даної справи було встановлено, що права позивача порушені протиправними діями відповідача та підлягають відновленню шляхом відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначається судом за критеріями, що мають істотне значення та відносяться до характеру порушень і обставин справи, що є юридичним захистом прав позивача національним судом України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції частково не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому наявні підстави для її скасування в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради моральної шкоди в сумі 1920,00 грн. та задоволення апеляційних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Згідно ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції може своєю постановою скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, що привело до частково неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям нової постанови про стягнення з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп.

Керуючись ч. 4 ст. 241, 242, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 06.12.2017р. по справі № 554/3138/17 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 06.12.2017р. по справі № 554/3138/17 задовольнити частково.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 06.12.2017р. по справі № 554/3138/17 скасувати в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради моральної шкоди в сумі 1920,00 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп.

В іншій частині постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 06.12.2017р. по справі № 554/3138/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено та підписано 24.05.2018 р.