Постанова № 74258716, 16.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 536/1025/17Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Сіренко О.І. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18.01.2018, (суддя Колотієвський О.О., вул. Цюрупи, 31, м. Кременчук, Кременчуцький, Полтавська, 39600, повний текст складено 26.01.18) по справі № 536/1025/17

за позовом ОСОБА_1

до Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області , Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення комісії, зобов'язання здійснити перерахунок та призначити пенсію за віком,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, у червні 2017 року звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області - про визнання протиправним та скасування рішення комісії, зобов’язання здійснити перерахунок та призначити пенсію за віком.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18.01.2018 р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах № 120 від 03.06.2016 року, в частині відмови у підтвердженні ОСОБА_2 пільгового стажу роботи з 01.01.1990 року по 31.12.1997 рік та з 01.12.1998 року по 23.03.2007 рік.

В вимозі про зобов'язання комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_2 з 01.01.1990 року по 31.12.1997 рік та з 01.12.1998 року по 23.03.2007 рік до його пільгового стажу, який дає право на пенсію, відповідно до п."в" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відмовлено.

Зобов'язано Кременчуцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області зарахувати періоди роботи ОСОБА_2 з 01.01.1990 року по 31.12.1997 рік та з 01.12.1998 року по 23.03.2007 рік до його пільгового стажу, який дає право на пенсію відповідно до п."в" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та призначити йому пенсію за віком відповідно до п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 04.07.2016 року.

Стягнуто з Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь держави судовий збір в розмірі 1280 гривень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Кременчуцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з’ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник позивача у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти останньої та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає. Крім того, клопотав про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 подав до ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області заяву про підтвердження періоду роботи трактористом з 11.02.1987 року по 23.03.2017 року в колгоспі «Маяк» (з 1994 року КСП «Маяк», з 2000 року СК «Маяк», з 2003 року ПСП «Маяк».

Рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах № 120 від 03.06.2016 року, встановлено, що при загальному стажі роботи 37 років 10 місяців 19 днів у гр.ОСОБА_2 підтверджений період роботи трактористом-машиністом складає 11 років 2 місяці 23 дні.

В підтвердженні періодів роботи, передбаченої п."в" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення": з 01.01.1990 року по 31.12.1997 рік, з 01.12.1998 року по 23.03.2007 pік відмовлено через відсутність відомостей про роботу трактористом-машиністом, про оплату праці, що свідчить про недоведеність повної зайнятості на зазначених роботах; у 2004-2007 p.p. відсутність відомостей про переведення на іншу роботу, роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати.

Не погодившись з цим рішенням відповідача позивач оскаржив його до Пенсійного фонду України.

За результатом розгляду його скарги, рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області № 120 від 03.06.2016 року було залишено чинним.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальник безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду : непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003.

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону, в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

На підставі п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і і результатами атестації робочих місць: чоловіки – після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки – після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам інших виробництв, професій та посад дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення 55 рою чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонд України на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону. Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається ст. 100 даного Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з трудової книжки позивача, ОСОБА_2 позивач був прийнятий у члени колгоспу “Іскра Леніна” і в 1987 році колгосп “Іскра Леніна” розділено на два господарства: колгосп “Іскра Леніна” і колгосп “Маяк” і з цих підстав позивача переведено на роботу трактористом у колгосп “Маяк”.

У трудовій книжці позивача відсутні записи про те, з якого часу та ким працював позивач до 1987 року у колгоспі “Іскра Леніна” та коли саме у 1987 році (число, місяць) був переведений трактористом до колгоспу “Маяк”.

Згідно записам в трудовій книжці позивача, 28.02.2000 року КСП “Маяк” реорганізовано в СК “Маяк”, а 23.03.2007 року позивач звільнений з роботи в ПСП “Маяк” по переводу в СК “Іскра”.

Отже, записи у трудовій книжці позивача, внаслідок їх неповноти та неточності, не дають змогу достовірно та однозначно встановити, що позивач в період часу з 01.01.1990 року по 31.12.1997 року та з 01.12.1998 року по 23.03.2007 року працював трактористом – машиністом та був безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства.

Згідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документ виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або правонаступників.

Пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністр України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі і коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) – про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у Порядку, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 2006 р. № 18-1 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 р. за № 1231/13105 (далі-Порядок).

Отже, з аналізу вищевикладеного слідує, що для підтвердження стражу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці надається трудова книжка з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписка з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці (для підтвердження стажу роботи після 21 серпня 1992 року) та уточнююча довідка (згідно з п. 20 “Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній”, затвердженого постановою КМУ № 637 від 12 серпня 1993 року Порядку № 637).

При підтвердженні роботи в шкідливих та важких умовах праці за Списками № 1 і № 2 такі довідки є обов’язковими, оскільки в трудових книжках не зазначається, в яких умовах працювали особи і чи були вони зайняті певними роботами або на певних виробництвах протягом повного робочого дня.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637, якщо документи не збереглися, підтвердження трудового стажу провадиться районними (міськими) відділами соціального захисту населення на підставі показань свідків; у інших випадках наявність певного стажу роботи визначається у порядку, передбаченому законодавством, що регулює правовідносини, з якими пов'язана необхідність встановлення цього стажу.

До того ж, згідно роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 18.11.1992 року № 23 підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення здійснюється на підставі записів у трудових книжках працівників та уточнюючих довідок про характер роботи та умови праці, а також про безпосередню зайнятість на роботах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, протягом не менше 80 процентів встановленої тривалості робочого часу, виданих на підставі первинних документів у встановленому порядку. Підтвердження характеру роботи та умов праці на підставі свідків не допускається.

Як свідчать матеріали справи, із заявою про підтвердження пільгових періодів роботи на Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області позивач звернувся 26.04.2016 р. та претендував на підтвердження періоду роботи трактористом з 11.02.1987р. по 23.03.2007р. в колгоспі "Маяк" ( з 1994р. КСП '"Маяк", з 2000р. СК "Маяк", з 2003р. ПСП "Маяк").

В підтвердження стажу роботи ОСОБА_2 надав архівну довідку Трудового архіву Кременчуцької районної ради № 06-10/103 від 28.03.2016 p., де зазначалося, що у книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу "Іскра Леніна" с.Недогарки, колгоспу "Маяк", КСП "Маяк", СК "Маяк", ПСП "Маяк" с.Ялинці ОСОБА_1 з 1982 р. по 1989 p., 1998 p. значиться на посаді тракториста, з 1990 р. по 1997 p., 1998 p. no 2007 p. професія не значиться. Повідомляється, що за 2003 р. книги обліку розрахунків по оплаті праці СК "Маяк" на зберігання не надходили, у зв'язку із чим немає можливості підтвердити трудовий стаж та нараховану заробітну плату.

Отже, ні трудова книжка, ні архівна довідка не підтвердили факт роботи позивача на посаді тракториста - машиніста у 1990-1997, 1998-2007 p.p.

Також, згідно з довідками, виданими трудовим архівом Кременчуцької районної ради від 28.03.2016р. за № 06-10/98 - № 06-10/102, у лютому 1993 p., грудні 1998 p., травні 1999 p., у 2003 р. та березні 2005 р. відсутні відомості про оплату праці, що свідчить про недоведеність повної зайнятості на зазначених роботах тракториста-машиніста.

Крім того, за період 2004-2007 р.р. позивачем не надано відомостей про переведення на іншу роботу, роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (подання яких передбачено п. 11 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії, на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 р. № 18-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 р. № 1231/13105) (далі -Порядок).

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком відповідача про те, що надані позивачем документами не підтверджують його пільговий стаж роботи в період часу з 01.01.1990 року по 31.12.1997 року та з 01.12.1998 року по 23.03.2007 року в якості тракториста – машиніста та його безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, а тому спірне рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.06.2016 року №120 є правомірним.

Таким чином, судова колегія вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому наявні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування рішення або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Згідно ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції може своєю постановою скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що при його прийнятті суд першої інстанції неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18.01.2018р. по справі № 536/1025/17 задовольнити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18.01.2018р. по справі № 536/1025/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення комісії, зобов'язання здійснити перерахунок та призначити пенсію за віком - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст постанови складено та підписано 24.05.2018 р.