Рішення № 7425845, 25.12.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

іменем України

"25" грудня 2009 р. справа № 5020-1/014-12/002-1/056-10/071 Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України

(99011, місто Севастополь, вул. Леніна, 41)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

(03168, місто Київ, пр-т Повітрянофлотський, 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий символ”

(99042, місто Севастополь, вул. Назукіна, 1-А)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської

(99040, місто Севастополь, вул. Хрустальова, 60)

Товариство з обмеженою відповідальністю “Акваторія-Тур плюс”

(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 49-Б;

83052, м. Донецьк, Калінінський район, просп. Ілліча, 100)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна

за участю представників:

прокурора –Бучка Р.В., посвідчення №299, видане 28.02.2007;

позивача – Сінника А.П., довіреність №220/882/д від 19.09.2008;

відповідача –Мацевича О.А., довіреність б/н від 05.10.2009;

третьої особи (Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської) – не з’явився;

третьої особи (Товариства з обмеженою відповідальністю “Акваторія-Тур плюс”) – не з’явився.

27.03.2009 Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі –позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” (далі –відповідач), про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна б/н від 14.02.2006, посвідченого приватним нотаріусом Бойко І.Д. та зареєстрованим в реєстрі за № 688, та застосування наслідків недійсності правочину.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірний договір укладений від імені Міністерства оборони України особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а спірне майно є військовим майном і його відчуження, відповідно до статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" здійснюється у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1919 "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил".

Ухвалою від 30.03.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-1/014.

Ухвалою від 30.03.2009 вжиті заходи до забезпечення позову: заборонено товариству з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” відчужувати, а також надавати у заставу об’єкти нерухомості, відчуження яких було предметом договору купівлі-продажу нерухомого майна б/н від 14.02.2006, що розташовано в м. Севастополі по вул. Таврійська набережна, 25 (колишня Мраморна).

Ухвалою від 24.04.2009 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучені: Товариство з обмеженою відповідальністю “Акваторія-Тур” і Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська.

Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя №104 від 03.09.2009 справа №5020-1/014-12/002 передана до провадження судді Алсуф’єва В.В.

Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя №119 від 12.10.2009 справа № 5020-1/014-12/002-1/056 передана до провадження судді Юріної О.М.

Ухвалою суду від 05.11.2009 здійснено заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “Акваторія-Тур” на його правонаступника –Товариство з обмеженою відповідальністю “Акваторія-Тур плюс” /т. 2, а.с. 125-126/.

Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали, на задоволенні позову наполягали.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов /т. 2, а.с. 119-122/, основні з яких полягають у тому, що договір купівлі-продажу від 14.02.2006 було укладено на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.12.2004 №894-р, яким Центральному спеціалізованому будівельному управлінню надані повноваження на реалізацію списаного військового майна Збройних Сил України. В свою чергу, списання військового майна було проведено на підставі розпорядження (рішення) Міністра оборони України №13965/з від 23.11.2005 щодо передачі території військових містечок Центральному спеціалізованому будівельному управлінню Міністерства оборони України та надання останньому повноважень на здійснення функцій замовника будівництва у Збройних Силах України по забудові та реконструкції військових містечок шляхом укладення інвестиційних договорів, а також повноважень на здійснення реалізації списаного військового майна /т. 2, а.с. 99-103/.

Третя особа –Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська у поясненнях до справи /т. 1, а.с. 82/ позовні вимоги підтримує та зазначила, що нерухоме майно, відчуження якого є предметом оспорюваного договору, перебуває на балансі Севастопольської КЕЧ морської, що підтверджується бухгалтерською довідкою та інвентарною карткою №9 обліку основних засобів в бюджетних установах /т. 1, а.с. 84, 85/.

Третя особа –Товариство з обмеженою відповідальністю “Акваторія-Тур плюс” у поясненнях на позов /вх. №9943 від 08.10.2009/ вказує на те, що останнє є орендарем об’єкту нерухомості, який є об’єктом спірного договору купівлі-продажу від 14.02.2006, на підтвердження чого суду надав копію договору від 12.04.2002 №67/2002/ГОЛОВКЕУ оренди нерухомого військового майна, розташованого у військовому містечку №Б-1 Севастопольського гарнізону за адресою: м. Севастополь, Балаклава, вул. Мраморна (Таврійська набережна) /т. 2, а.с. 65-77/, укладеного строком на 20 років.

У судовому засіданні 22.12.2009 оголошувалась перерва до 25.12.2009.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду з позовом, Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України у якості підстав для його задоволення посилається на те, що проведеною у березні 2009 року перевіркою за фактом незаконного відчуження нерухомого державного майна військового містечка Б-1 встановлено, що 14 лютого 2006 року між державою Україна в особі Міністерства оборони України, від імені якого діяло Центральне спеціалізоване будівельне управління (Госпрозрахункове) в особі директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (Госпрозрахункового) “Укроборонбуд” (далі - ЦСБУ „Укроборонбуд”) Мельника В’ячеслава Леонідовича (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець продає, а покупець купує нерухоме військове майно –будови №15 військового містечка Б-1: будівлю літ. „Г”, загальною площею 36,40 кв.м, будівлю літ. „Д” з прибудовами літ. „д” та літ. „д1”, загальною площею 394,60 кв.м, будівлю літ. „Е”, загальною площею 449,50 кв.м, інші споруди, розташовані за адресою: м. Севастополь, Таврійська набережна, 25 (т. 1, а.с. 8-12).

Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Бойко І.Д. та зареєстровано в реєстрі за №688.

Згідно з пунктом 1.2 цього договору, нерухомість, що є об’єктом договору, належить державі Україна в особі Міністерства оборони України та знаходиться на балансі Севастопольської КЕЧ (морська) на підставі свідоцтва про право власності на будови №15 військового містечка Б-1, виданого 28.01.2005 Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, зареєстрованого Державним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради 28.01.2005 за №2683.

Ціна реалізації нерухомості складає 1045000,00 грн, у тому числі ПДВ 174166,67 грн., а відповідно до висновку до звіту про незалежну оцінку окремо визначеного майна, наданого ПП «Галатея-Крим-Консалтінг»ринкова вартість нерухомого майна, що відчужується, станом на 31.10.2005 складала 866700 грн (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору покупець перераховує продавцю протягом десяти банківських днів з дати підписання договору кошти в сумі 1045000,00 грн на рахунок ЦСБУ „Укроборонбуд” (у тому числі ПДВ), а продавець в особі філії ЦСБУ „Укроборонбуд” після отримання від покупця коштів сплачує у встановленому порядку та розмірі суму ПДВ, а залишок коштів у повному обсязі перераховує до спеціального фонду Державного бюджету України в ОПЕРУ Державного казначейства України.

На виконання умов договору платіжним дорученням №80 від 22.02.2006 товариство з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” перерахувало на розрахунковий рахунок філії ЦСБУ "Укроборонбуд" 1045000,00 грн. з призначенням платежу "оплата за договором б/н від 14.02.2006 за нерухоме майно по Таврійській набережній, 25, у тому числі ПДВ 174166,67" /т. 3, а.с. 14/. Це підтверджується банківською випискою по рахунку від 23.02.2006 /а.с.15 т.3/ та листом т.в.о. начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління від 23.12.2009 №227 /а.с.16 т.3/.

Факт передачі майна за договором купівлі-продажу б/н від 14.02.2006 від продавця покупцю підтверджений актом приймання-передачі майна від 02.03.2006 /т. 3, а.с. 1/.

Право власності товариства з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” на нерухоме військове майно –будову №15 військового містечка Б-1: будівлю літ. „Г”, загальною площею 36,40 кв.м, будівлю літ. „Д” з прибудовами літ. „д” та літ. „д1”, загальною площею 394,60 кв.м, будівлю літ. „Е”, загальною площею 449,50 кв.м, інші споруди, розташовані за адресою: м. Севастополь, Таврійська набережна, 25, зареєстровано Державним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради 18.03.2006 за №3520 /а.с.8 т.3/.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор та позивач стверджують, що спірний договір укладений від імені Міністерства оборони України особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а спірне майно є військовим майном і його відчуження, відповідно до статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" здійснюється у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1919 "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил".

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини між сторонами виникли з приводу відчуження майна, що має статус військового, та регулюються спеціальними нормами законодавства, а саме: Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 №1075-XIV та Положенням про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1919.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 №1075-XIV військове майно –це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами, організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди тощо.

Загальні норми щодо порядку відчуження військового майна визначені статтею 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 №1075-XIV, відповідно до якої відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком наступного майна: майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна.

Рішення про відчуження військового майна за правилами статті 6 цього Закону, приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.

На виконання статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 №1075-XIV Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №1919 від 28.12.2000, якою затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, яким, зокрема, передбачалось, що рішення про відчуження військового майна, яке є придатним для подальшого використання, а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого майна, приймає Кабінет Міністрів України, а списаного військового майна –Міністерство оборони України (п.п. 3, 4, 6, 7 Положення в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 14.10.2005, чинної на момент укладення спірного договору).

Абзац другий пункту 12 Положення передбачав, що реалізація цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого військового майна здійснюється за процедурою торгів (тендерів), що визначається Міноборони за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном.

Таким чином, реалізацію спірного майна, на момент укладення договору, можливо було здійснювати лише за процедурою торгів (тендерів).

Проте, реалізація нерухомого військового майна –будови №15 військового містечка Б-1: будівлі літ. „Г”, загальною площею 36,40 кв.м, будівлі літ. „Д” з прибудовами літ. „д” та літ. „д1”, загальною площею 394,60 кв.м, будівлі літ. „Е”, загальною площею 449,50 кв.м, інших споруд, розташованих за адресою: м. Севастополь, Таврійська набережна, 25, була проведена без дотримання зазначеного вище порядку.

Вчинення дій по відчуженню військового майна у іншому, ніж передбачено законодавством порядку, не може вважатись законним та породжувати правових наслідків.

Посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2004 року №894 "Про надання повноважень на реалізацію списаного військового майна Збройних Силах України" є безпідставним, оскільки спірне майно не є списаним, що підтверджується інвентарною карткою за формою №0З-6 №9 /а.с.84 т.1/, бухгалтерською довідкою Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської станом на 20.05.2009 /а.с.89 т.1/, договором від 12.04.2002 №67/2002/ГОЛОВКЕУ оренди нерухомого військового майна /т. 2, а.с. 65-77/, та є нерухомим майном, яке може бути відчужено лише в порядку, визначеному пунктами 3, 6, 12 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1919 від 28.12.2000. Зазначене майно включено до додаткового переліку №1 нерухомого військового майна Зборойних Сил, яке може бути відчужено (до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 №518-р), затвердженого рішенням Урядового комітету з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності від 22.10.2004 /а.с.139-143 т.2/.

Також, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства доводи відповідача про те, що реалізацію спірного військового майна було проведено на підставі розпорядження (рішення) Міністра оборони України №13965/з від 23.11.2005 /т.2, а.с.99-103/. Так, розпорядженням (рішенням) відповідач вважає резолюцію Міністра оборони України, накладену ним на зверненні до нього його заступника Кредісова В.А. від 23.11.2005. Однак, зазначене звернення стосується надання ЦСБУ Міністерства оборони України функції замовника будівництва у Збройних Силах України по забудові та реконструкції військових містечок шляхом укладення інвестиційних договорів з контрагентами відібраними на конкурентних засадах, а також повноважень на здійснення відповідно до вимог чинного законодавства реалізації списаного військового майна, а зазначена резолюція не може вважатися рішенням про відчуження військового майна в розумінні Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 №1075-XIV та Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1919 від 28.12.2000.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною другою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Судом встановлено, що спірний договір укладено від імені держави Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном –Міністерства оборони України в особі директора філії ЦСБУ (Госпрозрахункового) "Укроборонбуд" Мельника В.Л. Останній діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 10.02.2006, виданої начальником ЦСБУ Ісаєнко Д.В. /а.с.124 т.1/, який в свою чергу діяв відповідно до довіреності, виданої на його ім’я Міністром оборони України 17.08.2004, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрованої в реєстрі за №2369 /а.с.123 т.1/.

Довіреністю від 10.02.2006, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрованої в реєстрі за №375, уповноважено директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) "Укроборонбуд" Мельника В.Л.«представляти інтереси та укладати від імені Міністерства оборони України (функцію замовника будівництва від імені якого згідно з Положенням здійснює Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункового) ЦСБУ)»для чого йому надано право: «…підписувати договори (правочини) по спільній забудові та реконструкції військових містечок, визначених у Розпорядженні (Дорученні) Міністра оборони України від 23 листопада 2005 року за №13965/з шляхом укладення договорів з контрагентами відібраними робочою групою на конкурентних засадах та здійснення реалізації (відчуження) нерухомого військового майна (будівель, споруд, що розташовані на території військових містечок, визначених у зазначеному Розпорядженні (Дорученні) та списаних у встановленому порядку), … виконувати всі інші дії, пов’язані з цим дорученням, в межах та обсязі передбаченому чинним законодавством України для такого роду повноважень»/а.с.124 т.1/. Тобто, в цій довіреності мова йде про виконання функції замовника будівництва від імені Міністерства оборони України, але ж між іншим вона передбачає й здійснення реалізації (відчуження) нерухомого військового майна, що списане у встановленому порядку та розташоване на території військових містечок, визначених у зазначеному Розпорядженні (Дорученні) №13965/з від 23.11.2005.

З огляду на зміст цієї довіреності та встановлені судом обставини, директор філії ЦСБУ (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” Мельник В.Л. не мав достатніх повноважень на укладення оспюваного договору.

Згідно з частиною першою статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що Міністерство оборони України та/або Кабінет Міністрів України не вчиняло будь-яких дій щодо схвалення спірного правочину, яке, до того ж, за відсутності дотримання встановленої законодавством процедури неможливе, а навпаки Міністерство оборони України є позивачем у справі про визнання цього правочину недійсним.

Твердження прокурора щодо відкликання Міністром оборони України довіреностей, виданих до 01.10.2004, не можуть бути прийняті судом до уваги через його недоведеність.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що спірний договір підписаний директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) "Укроборонбуд" Мельником В.Л. без достатніх на те повноважень та укладений в порушення встановленого порядку реалізації військового майна, у зв’язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Крім того, позов також містить вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, а саме, повернення всього отриманого в натурі за цим правочином.

За приписами частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Встановивши, що оспрорюваний правочин виконаний сторонами в повному обсязі, суд вважає за необхідне застосувати двосторонню реституцію, зобов’язавши товариство з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” повернути державі Україна в особі Міністерства оборони України все одержане за спірним договором купівлі-продажу б/н від 14.02.2006, а саме - нерухоме військове майно, що було об’єктом даної угоди, а державу Україна в особі Міністерства оборони України, в свою чергу, перерахувати товариству з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” отримані за договором грошові кошти у розмірі 1045000,00 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. При цьому, при застосуванні відповідних наслідків недійсності правочину державне мито стягується за ставками, встановленими для позовних заяв як майнового, так і немайнового характеру, залежно від вартості відшукуваного майна (пункт 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», пункт 13 Листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 №01-8/675 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”).

Керуючись статтями 1, 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статтями 203, 215, 216, 237, 240, 241 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

                    2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна б/н від 14.02.2006, укладений між Державою Україна в особі Міністерства оборони України, від імені якого діяло Центральне спеціалізоване будівельне управління (Госпрозрахункове) в особі директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (Госпрозрахункового) “Укроборонбуд” Мельника В’ячеслава Леонідовича та товариством з обмеженою відповідальністю “Золотий символ”, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Бойко І.Д. та зареєстрований в реєстрі за №688, з моменту його укладення.

                    3. Зобов'язати державу Україна в особі Міністерства оборони України (03168, місто Київ, пр-т Повітрянофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022, відомості щодо наявності рахунків відсутні) протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” (99042, місто Севастополь, вул. Назукіна, 1-А; ідентифікаційний код 24032766, р/р 2600430210064 в СФ АКБ УСБ м. Севастополя, МФО 324195) грошові кошти у розмірі 1045000,00 грн (один млн. сорок п’ять тис. грн), перераховані за платіжним дорученням №80 від 22.02.2006 на виконання договору купівлі-продажу нерухомого майна б/н від 14.02.2006.

                    4. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” (99042, місто Севастополь, вул. Назукіна, 1-А; ідентифікаційний код 24032766) протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили повернути державі Україна в особі Міністерства оборони України (03168, місто Київ, пр-т Повітрянофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) передане за договором купівлі-продажу б/н від 14.02.2006 нерухоме військове майно –будови №15 військового містечка Б-1: будівлю літ. „Г”, загальною площею 36,40 кв.м, будівлю літ. „Д” з прибудовами літ. „д” та літ. „д1”, загальною площею 394,60 кв.м, будівлю літ. „Е”, загальною площею 449,50 кв.м, інші споруди, розташовані за адресою: м. Севастополь, Таврійська набережна, 25, шляхом складення акту приймання-передачі майна.

                    5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” (99042, місто Севастополь, вул. Назукіна, 1-А; ідентифікаційний код 24032766, р/р 2600430210064 в СФ АКБ УСБ м. Севастополя, МФО 324195) в доход Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район в м. Севастополі, ідентифікаційний код 24035598, р/р 31113095700007 в ДУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу: 22090200) витрати по сплаті державного мита у розмірі 10535,00 грн (десять тис. п’ятсот тридцять п’ять грн 00 коп.).

                    6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” (99042, місто Севастополь, вул. Назукіна, 1-А; ідентифікаційний код 24032766, р/р 2600430210064 в СФ АКБ УСБ м. Севастополя, МФО 324195) в доход Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район м. Севастополя, ідентифікаційний код 24035598, р/р 31216259700007 в ДУ ДКУ у м. Севастополь, МФО 824509, код платежу 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн (сто вісімнадцять грн 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М.Юріна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 30.12.2009