Рішення № 7425824, 23.12.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"23" грудня 2009 р. справа № 5020-3/364 За позовом           Відділу Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі

(99040, м. Севастополь, вул. Промислова, 1)

до                               Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

(01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9)

в особі Кримської республіканської дирекції

Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

(99011, м. Севастополь, вул. Володарського, 10)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:                    Регіонального відділення Фонду державного майна України

в АР Крим та місті Севастополі

(99008, м. Севастополь, майдан Повсталих, 6)

про розірвання договору оренди та усунення перешкод в користуванні майном,

Суддя Головко В.О.,

Представники:

позивач (Відділ Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі) –Зиков В.О., представник, довіреність б/н від 07.09.2009, дійсна до 31.12.2009;

відповідач (ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції) –Павлухіна Т.М., головний юрисконсульт відділу, довіреність ВМА № 266136 від 10.11.2008;

третя особа (Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі) –Яковенко Ю.В., провідний спеціаліст-юрисконсульт відділу юридичного забезпечення, довіреність № 4 від 09.01.2009, дійсна до 31.12.2009.

Суть спору:

Відділ Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі (далі –Відділ ДАІ УМВС України в м. Севастополі, Позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції (далі –ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", Відповідач) про розірвання договору оренди.

Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача умов договору оренди державного нерухомого майна №823 від 24.03.2009 в частині повного та своєчасного внесення орендної плати; належного виконання умов договору щодо укладення угод щодо відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю; укладення договору страхування орендованого майна, а також виконання зобов’язань щодо здійснення заходів протипожежної безпеки.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24.11.2009 порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 03.12.2009; до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

У порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує, просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на відсутність у Балансоутримувача прав на розірвання договору оренди, оскільки позивач не є стороною спірного договору, а відтак не має відповідних повноважень (арк.с.47-48).

Розгляд справи неодноразово відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 03.12.2009 змінено назву відповідача з Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (арк.с.62-63).

У судовому засіданні 18.12.2009 представник позивача надав заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, згідно з якою просить розірвати договір оренди державного нерухомого майна №823 від 24.03.2009 та усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном шляхом виселення відповідача (арк.с.116-119).

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, зміна позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд прийняв цю заяву до розгляду.

Згідно з частиною другою статті 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Враховуючи те, що позовні вимоги містять вимогу щодо усунення перешкод у користуванні державним нерухомим майном, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Промислова, 1, суд розглядає справу за місцем знаходження майна за правилами виключної підсудності справ.

У судовому засіданні 18.12.2009 відповідач надав уточнення до відзиву на позовну заяву, у якому зазначив, що на виконання умов договору ним укладено низку угод, а саме: 01.01.2008 укладений договір щодо надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів; вжиті заходи щодо виконання вимог протипожежної безпеки; укладені договори страхування від 15.07.2008 за №002083/0211/0000432 зі строком дії до 15.07.2009 та від 14.07.2009 за №002116/0211/0000015 зі строком дії до 14.07.2010; також зазначив, що орендна плата перераховується ним щомісячно, відповідно до вимог договору оренди, а тому просить у задоволенні позовних вимог позивача –відмовити в повному обсязі (арк.с.121-122).

Третя особа надала письмові пояснення по суті спору, згідно з якими вважає договір оренди державного нерухомого майна таким, що підлягає розірванню, та зазначає, що порушення санітарних норм і правил протипожежної безпеки та неукладення договору щодо компенсації витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна і надання комунальних послуг свідчить про невиконання Орендарем зобов’язань, визначених договором оренди від 24.03.2009 №823 (арк.с.130).

У судовому засіданні 23.12.2009 представник позивача висловив позовні вимоги, на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву.

Представник третьої особи підтримав представника позивача, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши надані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

24.03.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" –абзац 6 пункту 1.3 Статуту ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", арк.с.55-57) (Орендар) укладено договір №823 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі –Договір, арк.с.9-15).

Згідно з пунктом 1.1 цього договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно –частину вбудованого нежитлового приміщення літ. А1-19 (далі –Майно), площею 4,0 м2, літ. "А", що розміщене за адресою: м. Севастополь, вул. Промислова, 1, та перебуває на балансі Відділу Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі (Балансоутримувач).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.6 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку –серпень 2008 року: 701,43 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується до держаного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно з розділом 5 Договору, Орендар зобов’язується, зокрема:

-          використовувати орендоване Майно відповідно до його призначення та умов цього Договору (пункт 5.1 Договору);

-          своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату (пункт 5.3 Договору);

-          забезпечувати збереження орендованого Майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати Майно у порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами протипожежної безпеки, підтримувати орендоване нерухоме Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки (пункт 5.4 Договору);

-          протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати орендоване нерухоме Майно не менше, ніж на його вартість за звітом про оцінку на користь Балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об’єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і надати Орендодавцю копію страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди Майно було застрахованим (пункт 5.8 Договору);

-          у разі припинення або розірвання Договору повернути Балансоутримувачу орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу (пункт 5.10 Договору);

-          здійснювати витрати, пов’язані з утриманням орендованого Майна. Протягом 15 календарних днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого Майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю (пункт 5.11 Договору).

Відповідно до пункту 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Сторони визначили строк дії Договору –2 роки 364 дні, тобто з 24.03.2009 до 23.03.2012 включно (пункт 10.1 Договору).

Разом з тим сторони встановили, що умови даного Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, тобто з 03.05.2007, у тому числі по сплаті орендної плати відповідно до умов даного Договору з 03.05.2007 по дату укладення Договору.

Пунктами 10.9 та 10.10 Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього Договору, Майно протягом 15 календарних днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається повернутим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі. Обов’язок складання Акту приймання-передачі (повернення) майна покладається на Орендаря.

Згідно з пунктом 10.12 Договору, взаємовідносини Сторін, що не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України.

В розділі 11 Договору зазначені реквізити Сторін: Орендодавець –Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі; Орендар –ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"; Балансоутримувач –Відділ Державної автомобільної інспекції УМВС України в м. Севастополі.

Договір підписаний вказаними у розділі 11 суб'єктами та скріплений їх печатками.

Передача об’єкта оренди, згідно з розділом 2 Договору та Актом приймання-передачі відбулася 24.03.2009 (арк.с.16). Причому Майно, що є об’єктом оренди, передавалося Орендареві Балансоутримувачем –позивачем у справі.

Таким чином, за актом приймання-передачі орендованого майна від 24.03.2009 позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування нерухоме майно –частину вбудованого нежитлового приміщення літ. А1-19, що знаходиться на балансі Відділу ДАІ УМВС України в м. Севастополі, площею 4,0 м2, літ. "А", розміщене за адресою: м. Севастополь, вул. Промислова, 1.

Листом №15/14786 від 14.09.2009 позивач звертався до Орендодавця з повідомленням про численні порушення вимог діючого законодавства з боку Орендаря (арк.с.28-29).

15-25.10.2009 Орендодавцем на підставі звернень Балансоутримувача та відповідно до графіка перевірок, затвердженого наказом начальника РВ ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі, була проведена перевірка Балансоутримувача з питань виконання Орендарями ефективності використання державного майна та своєчасного надходження орендної плати до державного бюджету на об’єкті оренди за адресою: м. Севастополь, вул. Промислова, 1.

За результатами перевірки був складений Акт перевірки використання державного майна та своєчасного надходження орендної плати від 25.10.2009 №19 (арк.с.17-25), відповідно до якого комісією були виявлені наступні порушення законодавства:

-          Договір №002116/0211/0000015 від 14.07.2009 страхування Майна, був укладений пізніше строку, зазначеного у пункті 5.6 Договору;

-          порушені вимоги пункту 5.4 Договору оренди щодо належного виконання заходів протипожежної безпеки. За даним порушенням органом Державного пожежного нагляду 11.09.2009 складений акт та винесено припис на усунення порушень вимог протипожежної безпеки;

-          порушені вимоги пункту 5.11 Договору відносно укладення Договорів про компенсацію витрат Балансоутримувача щодо утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю (платежі здійснюються в довільному порядку та розмірах, що суттєво утрудняє господарську діяльність Балансоутримувача).

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за Договором і стало причиною для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правові відносини сторін щодо оренди державного майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у державній власності, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ (з наступними змінами і доповненнями), власне договором оренди та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначений перелік істотних умов договору оренди, до яких, зокрема, належать:

-          орендна плата з урахуванням її індексації;

-          виконання зобов'язань;

-          відповідальність сторін;

-          страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

-          обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне та неповне внесення Орендарем орендної плати; неукладення договору щодо відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю; несвоєчасне укладення договору страхування орендованого майна, а також на неналежне виконання зобов’язань щодо здійснення заходів протипожежної безпеки.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає зобов’язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Стаття 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає оренду як засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до абзацу четвертого статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є підприємства –щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, –також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

За змістом частини другої статті 640 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Судом встановлено, що об’єкт оренди переданий Балансоутримувачем Орендарю 24.03.2009 (Акт приймання-передачі від 24.03.2009 –арк.с.16), отже договір оренди від 24.03.2009 є укладеним з 24.03.2009.

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 759, частини першої статті 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк; розмір цієї плати встановлюється договором найму.

Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що на Балансоутримувача –Відділ ДАІ УМВС України в м. Севастополі –в повній мірі розповсюджуються права та обов’язки Орендодавця за договором, оскільки площа майна, яке передано в оренду, становить 4,0 м2 і саме Відділ ДАІ УМВС України в м. Севастополі передав цей об’єкт Орендареві; орендна плата сплачується Орендарем, в тому числі, на користь Відділу ДАІ УМВС України в м. Севастополі; останній є підписантом спірного договору.

Згідно з частиною п’ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється щомісяця не пізніше 15 місяця, наступного за звітним (пункт 3.6 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідок про надходження грошових коштів (арк.с.30-32), Акту перевірки використання державного майна та своєчасного надходження орендної плати №19 від 25.10.2009 (арк.с.17-25), платіжних доручень №147 від 23.05.2008, №8021 від 31.12.2008, №8022 від 31.12.2008, №4762 від 26.05.2009, №6951 від 22.06.2009, №7868 від 20.07.2009, №9943 від 31.08.2009, №10529 від 16.09.2009, №12246 від 20.11.2009 (арк.с.84-92) Орендарем суттєво порушувались вимоги статті 762 Цивільного кодексу України, розділу 3 та пункту 10.1 Договору оренди в частині своєчасного та в повному розмірі перерахування орендної плати Балансоутримувачу. Так, з порушенням встановлених строків та розмірів була внесена орендна плата за травень, червень, липень, серпень, листопад 2007 року, січень-лютий, квітень, червень-вересень, листопад-грудень 2008 року, січень-березень, жовтень-листопад 2009 року (арк.с.30-32).

Щодо невиконання відповідачем пункту 5.11 Договору, а саме: неукладення ним договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Відповідачем надані додатки до договору оренди (арк.с.94, 100, 102), які не можна вважати Договорами про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю, оскільки ці додатки визначають лише розрахунок комунальних платежів, тобто їх види і вартість, та не містять строків внесення цих платежів, відповідальності сторін тощо.

Отже, вимоги пункту 5.11 Договору відповідачем не виконані.

Згідно з частиною 1 статті 999 Цивільного кодексу України, законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої сторони (обов’язкове страхування).

Аналогічно, частина друга статті 771 Цивільного кодексу України передбачає можливість встановлення обов’язку наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм.

Також, відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендоване майно страхується орендарем на користь того учасника договору оренди, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди.

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що страхування орендованого майна є обов’язком орендаря, встановленим законом.

Цей обов’язок орендаря закріплений сторонами в пункті 5.8 Договору, згідно з яким Орендар зобов’язаний протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно на користь Балансоутримувача та надати Орендодавцю копію страхового полісу та документи, які підтверджують внесення страхового платежу.

Враховуючи, що договір оренди укладений 24.03.2009, відповідач був зобов’язаний укласти договір страхування об’єкта оренди в строк до 25.04.2009.

В позовній заяві та Акті перевірки використання державного майна та своєчасного надходження орендної плати від 25.10.2009 №19 (арк.с.17-25) зазначається, що в порушення пункту 5.8 Договору відповідач застрахував орендоване за договором майно лише 14.07.2009, тобто з порушенням встановленого місячного строку.

Суд не може погодитися із обґрунтованістю цього твердження, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що до укладення договору №002116/0211/0000015 від 14.07.2009 страхування майна зі строком дії до 14.07.2010 (арк.с.73-77) діяв договір №002083/0211/0000432 від 15.07.2008 зі строком дії до 15.07.2009 (арк.с.68-71), страховий платіж внесено згідно з платіжним дорученням №3483 від 16.07.2008 (арк.с.72).

Тобто в період з 24.03.2009 (дата укладення договору оренди) до 14.07.2009 діяв попередній договір страхування №002083/0211/0000432 від 15.07.2008.

Отже, вина відповідача полягає лише в тому, що він не виконав свого обов’язку, встановленого пунктом 5.8 Договору, щодо надання Орендодавцю копії страхового полісу та платіжного доручення про внесення страхового платежу.

Відповідно до пункту 5.4 Договору, орендар зобов’язаний забезпечити схоронність орендованого майна, запобігати його ушкодженню та псуванню, утримувати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами протипожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, вживати заходів протипожежної безпеки.

Проте, протягом тривалого часу відповідач здійснював експлуатацію орендованого приміщення без дозволу компетентних органів Державного протипожежного нагляду та з порушенням норм та правил пожежної безпеки, про що Гагарінським районним відділом ГУ МНС України у місті Севастополі був складений відповідний акт (арк.с.26-27).

Пункт 2 частини сьомої статті 7 Закону України "Про пожежну безпеку" від 17.12.1993 №3745-ХІІ (з наступними змінами і доповненнями) надає право державним інспекторам з пожежного нагляду давати (надсилати) керівникам центральних органів виконавчої влади, структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування, керівникам та іншим посадовим особам підприємств, установ та організацій, а також громадянам обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки.

На виконання відповідного припису Відповідачем був розроблений план заходів щодо усунення порушень правил пожежної безпеки в приміщенні Центрального Севастопольського відділення Кримської Республіканської дирекції "Райффайзен Банк Аваль" по вул. Промислова, 1 (арк.с.105).

Також 08.12.2009 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської Республіканської дирекції та її Центрального Севастопольського відділення та Головним управлінням МНС України в м. Севастополі укладено договір №20-1/15/95/2418 про здійснення оцінки (експертизи) протипожежного стану об’єкта оренди (арк.с.143).

Втім, станом на день прийняття рішення у справі дозвіл на оренду приміщень від органів державного пожежного нагляду відсутній, експлуатація об’єкта оренди здійснюється за відсутності такого дозволу.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", однією з істотних умов договору оренди є обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Частина 2 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає обов’язок орендаря використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд вважає, що невжиття Відповідачем заходів протипожежної безпеки та порушення норм і правил пожежної безпеки, зокрема, відсутність дозволу державного пожежного нагляду на оренду спірного приміщення суперечить вимогам Закону України "Про оренду державного і комунального майна" та умовам пунктів 5.1, 5.4 Договору.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

З аналізу діючого законодавства вбачається, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частина 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що за рішенням суду договір може бути розірвано у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до статті 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Судом встановлено, що Відповідач протягом всього часу дії договору оренди №823 від 24.03.2009 порушував і порушує його умови: орендну плату, передбачену Балансоутримувачу, сплачував несвоєчасно і не в повному обсязі; договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг з Балансоутримувачем не уклав; здійснює експлуатацію об’єкта оренди із порушенням норм протипожежної безпеки.

Вказані обставини є підставою для дострокового розірвання Договору згідно зі статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення.

З наведеною нормою кореспондує стаття 20 Господарського кодексу України, частина друга якої також відносить до способів захисту прав і законних інтересів господарюючих суб’єктів припинення господарських правовідносин.

Враховуючи те, що недодержання Відповідачем умов договору оренди порушує законні права Відділу ДАІ УМВС України в м. Севастополі як власника об’єкта оренди на праві оперативного управління та Балансоутримувача цього майна, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до частини другої статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов’язання припиняється, зокрема, в разі його розірвання.

Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічне положення міститься і в статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Так, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За викладених обставин позовні вимоги про розірвання договору оренди та усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення відповідача з орендованих приміщень підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього витрати по сплаті державного мита у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №823 від 24.03.2009 –частини вбудованого нежитлового приміщення літ. А1-19, площею 4,0 м2, літ. "А", що розміщене за адресою: м. Севастополь, вул. Промислова, 1, який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі та Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" з дати набрання рішенням у цій справі законної сили.

3.          Зобов’язати Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) в особі Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Набережна, 32, п/р 2909315776 в ЦСВ КРД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 324021, ідентифікаційний код 20680287) усунути Відділу Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі (99040, м. Севастополь, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код 24523139, п/р 3226002000810 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509) перешкоди у користуванні частиною вбудованого нежитлового приміщення літ. А1-19, площею 4,0 м2, літ. "А", що розміщене за адресою: м. Севастополь, вул. Промислова, 1, шляхом виселення.

4.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) в особі Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Набережна, 32, п/р 2909315776 в ЦСВ КРД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 324021, ідентифікаційний код 20680287) на користь Відділу Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі (99040, м. Севастополь, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код 24523139, п/р 3226002000810 в ГУ ДКУ в м. Севастополя, МФО 824509) державне мито в розмірі 85,00 грн. (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                      підпис                              В.О. Головко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 28.12.2009.