Постанова № 74256596, 24.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 р. Справа № 820/4948/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кононенко З.О.

суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 (суддя Сагайдак В.В., 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, повний текст складено 31.01.18) по справі № 820/4948/17

за позовом ОСОБА_3

до Київської об’єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області , Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області третя особа АТ "ОСОБА_4 Аваль"

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської об’єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, третя особа АТ "ОСОБА_4 Аваль", у якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області №0047491701 від 16.12.2015 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення – рішення №0047491701 від 16.12.2015 р. є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - АТ "ОСОБА_4 Аваль", про скасування податкового повідомлення-рішення – задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0047491701 від 16.12.2015 р. Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підстав наказу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 12.11.2015 р. №394 головним державним ревізором-інспектором проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_3

За результатами перевірки складено акт перевірки від 27.11.2015 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб платником податків ОСОБА_3 за 2013 р.» (а.с.26-29).

У висновках акту позапланової документальної невиїзної перевірки перевіряючим контролюючого органу зазначено про порушення ОСОБА_3 п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме несплата суми податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за 2013 р. в сумі 396483,54 грн.

На підставі висновків акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0047491701 від 16.12.2015 р., яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 495604,44 грн., з яких за основним платежем 396483,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 99120,90 грн.(а.с.10).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності фактичного отримання доходу платника податків, зокрема, у вигляді додаткового блага, що виключає обов’язок позивача декларувати анульовану (прощену) кредитором суму боргу, а також сплачувати податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб.

Оскільки, прощена (анульована) пеня не є доходом у вигляді додаткового блага, так як її нарахування - це лише засіб забезпечення виконання договірних зобов'язань, тоді як визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, є фактичне отримання такого доходу платником у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, то пеня за несвоєчасну сплату зобов’язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його ж рішенням, як і штраф чи відсотки, не може вважатися доходом платника податків, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. “д” пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

З матеріалів справи, зокрема з акту перевірки вбачається, що підставою для таких висновків акту слугувало те, що відповідно до податкової інформації, отриманої від ПАТ "ОСОБА_4 Аваль" та центральної бази даних ДРФО Міністерства доходів і зборів України, платнику податків-фізичній особі ОСОБА_3 в 3 кварталі 2013 р. банком було здійснено анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором у сумі 2333605,51 грн.

22.07.2014 р. Київською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області було направлено позивачу лист, в якому повідомлено ОСОБА_3 про необхідність надання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013 р. з відображення в ній сум доходів, отриманим ним у вигляді додаткового блага.

Фізичною особою ОСОБА_3 24.10.2015 р. подано до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2013 р., згідно якої позивачем вказано дохід, отриманий у вигляді додаткового блага у розмірі 2333605,51 грн.(а.с.63-66).

18.08.2015 р., ОСОБА_3 подано до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області уточнюючу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2013 р., згідно якої позивачем вказано, що сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягала перерахуванню до бюджету, за даними звітного (податкового) періоду, в якому виявлена помилка – 350040,83 грн. та уточнена сума податкових зобов’язань за звітний (податковий) період, в якому виявлена помилка – 0 грн.(а.с.67-70).

У зв’язку з чим, Київською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області направлено позивачу лист про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Листом (вх. від 16.10.2015 р.) ОСОБА_3 повідомив начальника Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про укладені між ним та ПАТ "ОСОБА_4 Аваль" договорами та надав їх копії(а.с.31).

ВАТ "ОСОБА_4 Аваль" (в якості кредитора) та ОСОБА_3 (в якості позичальника) 04.04.2008 р. укладено кредитний договір №014/0076/82/98836(а.с.49-56).

Згідно з п. 1.1 договору №014/0076/82/98836 кредитор надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його відповідно до умов кредитування за програмою кредитування під заставу нерухомості.

Також, між ПАТ "ОСОБА_4 Аваль" (в якості кредитора) та ОСОБА_3 (в якості позичальника) 23.08.2013 р. укладено кредитний договір №014/81-1-0-00/5747(а.с.35-41).

Відповідно до ст. 1 договору №014/81-1-0-00/5747 кредитор надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: сума кредиту 685024,29 грн., цільове призначення кошти видаються на рефінансування заборгованості позичальника перед кредитором за кредитним договором №014/0076/82/98836 від 04.04.2008 р. укладеного між сторонами.

З метою отримання інформації щодо анулювання (прощення) заборгованості за кредитом позивача, податковою інспекцією направлено ПАТ "ОСОБА_4 Аваль" лист від 08.08.2014 р.(а.с.32).

Головою правління ПАТ "ОСОБА_4 Аваль" розглянуто вказаний запит та надано відповідь листом від 16.10.2014 р. (а.с.33).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Згідно з абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно п. 3.3. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011року за № 46/18784, у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Таким чином, основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, у тому числі, у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Між тим, до доходів взагалі, та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку, та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Отже, із суми прощеної (анульованої) заборгованості може вважатися лише та сума, яка фактично була надана особі (позивачу) банком у вигляді кредиту, тобто тіло кредиту, а пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована (прощена) за його рішенням, не є доходом платника податків у розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню, та, відповідно, і не має відображатись платником податків у податковій декларації про майновий стан та доходи платника.

Відповідно до пп. 14.1.47, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов’язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов’язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з листа від 26.01.2018 р., вбачається, що 23.08.2013 р. було здійснено лише рефінансування кредитної заборгованості (зміна валюти виконання зобов’язань за кредитом) згідно дод. угоди №1 до дод. угоди № 014/81-1-0-00/5747/81-1-0-00/5748 від 23.08.2013 до кредитного договору №014/81-1-0-00/5747 від 23.08.2013 року. Також надано копії виписок щодо зміни валюти.

Відповідно до кредитного договору №014/0076/82/98836 сума кредиту і валюта кредиту становить 59160,0 доларів США(п.1.1.1 договору).

Відповідно до кредитного договору №014/81-1-0-00/5747 сума і валюта кредиту 685024,29 грн.(п.1.1 договору).

Отже, ОСОБА_3 банківською установою не було прощено (анульовано) кредитну заборгованість, а було змінено валюту кредиту з долару США на українську гривню. Він продовжує сплачувати кредит. З огляду на вказане висновки контролюючого органу про порушення ОСОБА_3 п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме несплата суми податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за 2013 р. в сумі 396483,54 грн., є безпідставними.

Так, дійсно, позивач здійснює виплату грошових коштів у гривні відповідно до умов кредитного договору №014/81-1-0-00/5747, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями від 01.12.2016 р., від 02.03.2017 р., від 02.08.2017 р., від 04.05.2017 р., від 04.05.2017 р., від 05.10.2017 р., від 16.01.2015 р., від 19.10.2017 р., від 22.05.2015 р., від 22.12.2017 р., від 24.01.2015 р., від 24.01.2016 р., від 24.01.2017 р., від 24.02.2015 р., від 24.02.2016 р., від 24.03.2015 р., від 24.04.2016 р., від 23.06.2015 р., від 23.09.2015 р., від 23.10.2015 р., від 23.11.2015 р., від 25.04.2015 р., від 25.05.2016 р., від 24.07.2015 р., від 26.08.2015 р., від 25.12.2015 р., від 27.03.2017 р., від 27.06.2017 р., від 27.09.2016 р., від 27.11.2017 р., від 27.12.2016 р., від 27.07.2016 р., від 28.08.2017 р., від 28.10.2016 р., від 29.03.2015 р., від 29.05.2017 р., від 29.06.2016 р., від 30.08.2016 р.

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об’єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

А відтак, слід дійти висновку про те, що на відміну від прощеного за кредитним договором боргу, скасована банком пеня та штрафи не є доходом, отриманим як додаткове благо.

Згідно з абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

При цьому, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов’язання (пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України).

Тому відсотки, які було нараховано боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов’язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов’язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов’язання перед третьою особою - банком.

Прощена неустойка у вигляді пені та штрафів не є його доходом і додатковим благом, сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, а неустойка ним не отримується, та при цьому, банківська установа вправі на свій розсуд визначати доцільність її стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.04.2017 року №К/800/16971/16.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0047491701 від 16.12.2015 р. Київська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області діяла всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з’ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рышення Харкывського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 року по справі № 820/4948/17 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог выдповыдача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 по справі № 820/4948/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5 Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Постанова складена в повному обсязі 25.05.18.