Постанова № 7425617, 21.10.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 22-а-28218/08 Головуючий у 1-й інстанції: Суддя-доповідач: Малинін В.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2009 р.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Малиніна В.В.

суддів: Горбань Т.І., Василенка Я.М.,

при секретарі: Демченко Т.І.,

за участю представника позивача Мусаханова В.З.,

представників апелянтів Катрухи В.А., Ярошенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги прокуратури Чернігівської області, яка діє в інтересах Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області, Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» до Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» (далі позивач, ТОВ «Земля і Воля») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області (далі відповідач, ДПІ у Бобровицькому районі Чернігівської області) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 11.04.2008р. №0000242330/0 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 226 804,00 грн. та зобовязання сплатити штрафні (фінансові) санкції в розмірі 113 402,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2008 року позовні вимоги ТОВ «Земля і Воля» задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бобровицькому районі Чернігівської області від 11.04.2008р. №0000242330/0.

Не погоджуючись з судовим рішенням, прокуратура Чернігівської області, яка діє в інтересах Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області, а також Державна податкова інспекція у Бобровицькому районі Чернігівської області звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги апеляційних скарг, представник позивача заперечував, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, а також правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2008 року - скасуванню, з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.

Згідно з п.4 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції відповідачем у березні 2008 року проведена перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р.

За результатами перевірки 31.03.2008 р. був складений акт № 267/23/30866306.

Згідно зазначеного акту перевіркою було встановлено заниження податкового зобов'язання, що належить до сплати на 226 804,00 грн., в тому числі: в липні 2007 р. 1050,00 грн., в серпні 2007 р. 1410,00 грн., в вересні 2007 р. 49816,00 грн., в жовтні 2007 р. 234,00 грн., в листопаді 2007 р.- 153431,00 грн., в грудні 2007 р. 20863,00 грн.

Висновок відповідача, щодо завищення позивачем податку на додану вартість, заявленого до відшкодування, вмотивований порушенням позивачем порядку ведення податкового обліку, в частині порушення п.п.7.2.4, п.7.2, п.п.7.4.1., п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п. 7 ст.7, п.11.29, ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999р. (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України №374 від 23.04.2001р., п.п.2.1, п.2 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення природного середовища»).

Спірні відносини між сторонами щодо ведення податкового обліку регулюються нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про податок на додану вартість» є Законом прямої дії, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

На думку суду першої інстанції, відповідач неправомірно вказує на порушення позивачем п.п.11.21. Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ця норма стосується реалізації продукції, що оподатковується податком на додану вартість за ставкою 20 %, таке міститься у заголовку (шапці) скороченої форми податкової декларації з податку на додану вартість, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України за № 499 від 23.10.1998 р., що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 листопада 1998 р. за № 715/3155.

Також суд першої інстанції зазначив, що позивач, як продавець м'яса в живій вазі переробним підприємствам, зобов'язаний керуватися п.п. 6.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість», нараховуючи податок за нульовою ставкою, і п. п. 7.7 зазначеного Закону України, який встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету відповідних сум податку на додану вартість.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач вправі заявляти відшкодування, яке можна показати лише в повній податковій декларації, а не в скороченій, тому що вона передбачена для операцій згідно з п. п. 11.21. Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, для переробних і сільськогосподарських підприємств, які самі переробляють м'ясо-молочну продукцію, а не продають її переробникам.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що відповідач неправильно посилається на виключення з пункту 2 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. № 805, другого речення, оскільки таке виключення зовсім не означає, що позивач втрачає право на податковий кредит, отже, правила відшкодування податку на додану вартість при нульовій ставці є незмінними вже понад 10 років.

Суд першої інстанції також зазначив, що у положеннях Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999р. №805, не йдеться про скорочену податкову декларацію з податку на додану вартість тощо.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно здійснював ведення податкового (бухгалтерського) обліку, таке ведення відповідає правильному застосуванню норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, тому податкове повідомлення-рішення від 11.04.2008 р. є необґрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам, матеріалам справи та не ґрунтується на вимогах чинного податкового законодавства України з огляду на наступне.

Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. для сільськогосподарських товаровиробників передбачена нульова ставка податку по операціях з поставки переробним підприємствам молока і м'яса живою вагою.

Абзацом 2 п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Але згаданий пункт не встановлює будь-якої залежності в обліку цих операцій ні від ставки податку, яка застосовується при реалізації вказаних видів продукції, ні від напрямку її реалізації.

Змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 р. № 596 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271 і від 12 травня 1999 р. № 805» пункт 2 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999р. № 805, викладено в наступній редакції: «сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою».

Таким чином, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 р. № 596 з Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. № 805 «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі», виключена норма, яка дозволяла відносити суми ПДВ по придбаних товарах (роботах, послугах), пов'язаних з виробництвом молока та м'яса в живій вазі, що поставляються сільгосппідприємствами переробним підприємствам, до складу податкового кредиту, який відображався в декларації з розрахунків з бюджетом (загальна декларація), і відповідно отримувати відшкодування з бюджету за цією декларацією.

Відповідно до пункту 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. № 805 ( у редакції з внесеними змінами Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 р. № 596 ) сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за поставлені ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. При цьому сума акумульованого на окремому рахунку податку на додану вартість за поставлені молоко та молочну продукцію спрямовується на придбання приладів і реактивів, необхідних для визначення показників якості молока і молочної продукції, фільтрувальних матеріалів, холодильного обладнання та доїльних установок у разі неналежного забезпечення ними сільськогосподарських підприємств.

Сільськогосподарські підприємства ведуть бухгалтерський облік розрахунків з податку на додану вартість на окремому аналітичному рахунку.

У разі одержання за договорами товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, пов'язаних з виробництвом та переробкою у власних переробних цехах зазначеної в абзаці першому цього пункту продукції, сплачену суму податку на додану вартість з операцій поставки таких товарно-матеріальних цінностей, надання послуг відносять на податковий кредит по розрахунках з таких сільськогосподарських операцій.

Відповідно до абзацу 4 п.п.1.2. п.1 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. № 166, із змінами і доповненнями передбачено, що платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у їх розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену).

Отже, колегія суддів вважає, що починаючи з дати набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 р. № 596, операції з поставки молока та м'яса в живій вазі сільгоспвиробниками на переробні підприємства за нульовою ставкою та податковий кредит, пов'язаний з придбанням ТМЦ для виробництва зазначених товарів, підлягають відображенню в спецдекларації № 1 (відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області від 11.04.2008р. №0000242330/0, прийнято у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2008 року не ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у звязку з чим є підстави для її скасування.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги прокуратури Чернігівської області, яка діє в інтересах Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області, Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2008 року, - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2008 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» до Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, - відмовити повністю.

Матеріали справи повернути до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді:

Ухвалу виготовлено в повному обсязі 26.10.09.