Рішення № 7425096, 23.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.09                                                                                           Справа№ 12/195

Суддя О.Д.Запотічняк при секретарі Р.Джус розглянула матеріали справи

За позовом: Приватного малого підприємства «Ліля», м. Самбір

До відповідача: Приватного підприємства «Західна ліфтова компанія», м. Львів

Про стягнення 253001,63 грн.

За участю представників:

Від позивача: Вашатицький І.С.(довіреність у справі);

Від відповідача: не з’явився ;

Стороні роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Представником позивача подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: Позов заявлено Приватним малим підприємством «Ліля»до відповідача Приватного підприємства «Західна ліфтова компанія»про стягнення 253001,63 грн.

Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 25.11.2009 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 16.12.2009 р.

В судове засідання 16.12.2009р. з’явився представник позивача, надав пояснення по суті предмету спору, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задоволити та стягнути з відповідача кошти в сумі 253001,63 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причин неявки не повідомив, вимог ухвали суду від 25.11.2009р. не виконав, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 4969075.

Розгляд справи було відкладено на 23.12.2009р.

В судове засідання 23.12.2009р. з’явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з’явився, причин неявки не повідомив,вимог ухвали суду від 16.12.2009р. не виконав.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, а документів долучених до матеріалів справи достатньо для її розгляду по суті, суд розглядає справу у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи у відповідності до ст. 75 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений, підписаний та оголошений 23.12.2009 року.

          Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

          11.05.2009р. між Приватним підприємством «Західна ліфтова компанія»(продавець) та Приватним малим підприємством «Ліля»(покупець) було укладено договір № 10-09 про поставку ліфтового обладнання на суму 235000,00 грн. та виконання робіт по монтажу та виконанню пусконалагоджувальних робіт та здачі ліфта на суму 40000,00 грн.

          Відповідно до п 4.1 договору, оплата вартості робіт згідно п 3.1 договору (поставка та розмитнення ліфтового обладнання) здійснюється на умовах100% оплати на поставку обладнання.

          Пунктом 4.2 договору передбачено порядок оплати робіт згідно п 3.2 договору (монтажні, пусконалагоджувальні роботи), а саме:

-          70% авансової проплати на початок виконання робіт;

-          30% після підписання акту технічної готовності виконаних робіт.

          Відповідно до п. 1.4 договору, поставка товару повинна була бути проведена на протязі 60 днів з моменту поступлення платежу на розрахунковий рахунок продавця.

          На виконання умов договору, 19.05.2009р. позивач перерахував відповідачу 235000,00 грн. в якості попередньої оплати за ліфт згідно договору № 10-09, що підтверджується банківською випискою від 19.05.2009р. та платіжним дорученням № 794 від 18.05.2009р.

          Однак відповідач, станом на 07.10.2009р. товар не поставив.

          За неналежне виконання взятих на себе договірних зобов’язань, позивач нарахував відповідачу :

- 3% в сумі 1545,20 грн.

-          Збитки в сумі 5665,75 грн..

- Пеню в сумі 10790,68 грн.

          Приймаючи рішення у даній справі суд виходив з наступного:

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання—відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до п 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          11.05.2009р. між Приватним підприємством «Західна ліфтова компанія»(продавець) та Приватним малим підприємством «Ліля»(покупець) було укладено договір № 10-09 про поставку ліфтового обладнання на суму 235000,00 грн. та виконання робіт по монтажу та виконанню пусконалагоджувальних робіт та здачі ліфта на суму 40000,00 грн.

          Відповідно до п 4.1 договору, оплата вартості робіт згідно п 3.1 договору (поставка та розмитнення ліфтового обладнання) здійснюється на умовах100% оплати на поставку обладнання.

          Пунктом 4.2 договору передбачено порядок оплати робіт згідно п 3.2 договору (монтажні, пусконалагоджувальні роботи), а саме:

-          70% авансової проплати на початок виконання робіт;

-          30% після підписання акту технічної готовності виконаних робіт.

          На виконання умов договору, 19.05.2009р. позивач перерахував відповідачу 235000,00 грн. в якості попередньої оплати за ліфт згідно договору № 10-09, що підтверджується банківською випискою від 19.05.2009р. та платіжним дорученням № 794 від 18.05.2009р.

          Відповідно до п. 1.4 договору, поставка товару повинна була бути проведена на протязі 60 днів з моменту поступлення платежу на розрахунковий рахунок продавця.

Таким чином відповідач зобов’язаний був здійснити поставку товару до 19.07.2009р.

          Однак відповідач, станом на день подання позову до суду товар не поставив.

          Відповідно до п.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

          Позивач відмовляється від подальшої поставки відповідачем товару, та просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 235000,00 грн.

          Відповідно до п. 6.3 продавець сплачує пеню в розмірі 0,3% від повної вартості товару за кожен день протермінування виконання робіт згідно п 1.4 договору, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

          За неналежне виконання взятих на себе договірних зобов’язань, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 10790,68 грн.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку позивача, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України 1545,20 гривень (3 % річних).

Проте така вимога позивача є необґрунтованою виходячи із наступного.

Як вбачається із Договору № 10-09 від 11.05.2009 року, згідно його умов покупець (ПМП «Ліля») доручає, а продавець (ПП «Західна ліфтова компанія») бере на себе зобов’язання здійснити поставку ліфтового обладнання виробництва фірми Могилевліфтмаш (Білорусія), а саме пасажирський ліфт П-1000 електричного типу з верхнім машинним відділенням.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено відповідальність у вигляді трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання. В даному випадку не мало місце прострочення виконання грошового зобов’язання ПП «Західна ліфтова компанія» перед ПМП «Ліля», оскільки за умовами договору покупцем було ПМП «Ліля», а продавцем (одержувачем коштів за поставлений товар) було ПП «Західна ліфтова компанія», а отже у ПП «Західна ліфтова компанія» не могло виникнути перед позивачем грошового зобов’язання, а виникло лише зобов”зання виконати умови договору в натурі (поставити ліфтове обладнання та в подальшому здійснити його монтаж), а тому безпідставною є вимога позивача про стягнення з відповідача 1545,20 гривень (3 % річних).

Окрім того позивач просить суд стягнути з відповідача збитки в сумі 5665,75 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України правовими наслідками порушення зобов'язання є припинення зобов'язання, сплата неустойки та відшкодування збитків. Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За твердженням позивача, ним було укладено кредитний договір №12/02/08, і оплачена відповідачу сума є частиною даних кредитних коштів, а збитки позивача це проценти сплачені за користування вказаними коштами за період з 19.07.2009р. по 06.10.2009р.

Відповідно до п.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

          Однак позивачем не доведено жодними первинними документами, що в результаті невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань, позивачем було понесено будь які додаткові витрати, втрачено чи пошкоджено майно, чи було недоодержано будь-які доходи.

          Щодо тверджень позивача про те, що ним понесено витрати у вигляді слати відсотків за користування кредитними коштами, які були перераховані відповідача по договору №10-09, то вони є безпідставними, оскільки такі витрати позивача не були наслідком невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань, позивач, як суб’єкт господарювання на власний страх і ризик, отримав кредит у банку та зобов’язався сплачувати за його користування відсотки для потреб ведення своєї господарської діяльності, а не для погашення додаткових витрат, у зв’язку з невиконанням ПП «Західна ліфтова компанія»своїх зобов’язань по договору №10-09.

          Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 5665,75 грн. до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          З огляду на викладені обставини суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 245790,68 грн. (з яких 235000,00 грн. основний борг, 10790,68 грн. пеня.)

          В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.

Судові витрати суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі в сумі грн. 2687,18 грн. (2457,91 грн.-державне мито та 229,27 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.)

Керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 625, 623, 693 ЦК України, ст.ст. 6, 7, 12, 33, 34, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

          2. Стягнути з Приватного підприємства «Західна ліфтова компанія»(79057, м. Львів, вул. Нагірних,24, код ЄДРПОУ 36361667) ПТЕП на користь Приватного малого підприємства «Ліля»(81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Купилева,1, код ЄДРПОУ 22369941) 235000,00 грн. основного боргу, 10790,68 грн. пені, 2457,91 грн. - державного мита та 229,27 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити

4. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

          5. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Суддя