Рішення № 7425042, 15.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.09                                                                                           Справа№ 32/209

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПРОМТЕХ», м.Миколаїв.

До відповідача: Закритого акціонерного товариства «Галичина», м.Радехів Львівська область.

Про стягнення 2 075,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився.

від відповідача: Кінаш Т.П. –юрисконсульт (довіреність №01/12-02 від 30.12.2009р.).

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПРОМТЕХ», м.Миколаїв звернулось до Закритого акціонерного товариства «Галичина», м.Радехів Львівська область із позовом про стягнення 2 075,00 грн. з яких 1688,67 грн. інфляційні нарахування та 386,33 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 16.10.2009р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 03.11.2009р. Ухвалою суду від 03.11.2009р. розгляд справи відкладено на 24.11.2009р., з підстав вказаних в даній ухвалі. В судовому засіданні 24.11.2009р. оголошено перерву до 01.12.2009р. В судовому засіданні 01.12.2009р. розгляд справи було відкладено на 15.12.2009р.

Представниками позивача та відповідача в судовому засіданні 24.11.2009р. подано спільно підписане клопотання, яким вони просять суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу.

Представник позивача в судове засідання 15.12.2009р. не з’явився, попередньо ним подавалось клопотання про розгляд справи без його участі.

На адресу суду надійшло заперечення вих.№ 12280-юр від 07.12.2009р. на відзив позивача, де позивач вказує на те, що позиція відповідача ґрунтується на хибних трактуваннях норм чинного законодавства.

Представник відповідача підтримав свою позицію наведену у відзиві на позовну заяву вх. №24303 від 24.11.2009р., в якому проти позовних вимог заперечує частково, вважає, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення інфляційних та річних лише за період з 16.01.2009р. по 07.04.2009р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представника позивача, відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позицію відповідача, господарський суд встановив:

07.04.2009р. господарський суд Львівської області прийняв рішення у справі № 1/28 згідно якого вимоги первісного позову задоволено частково, стягнуто із ЗАТ «Галичина», м.Радехів Львівської області на користь ТзОВ «ІНТЕРПРОМТЕХ», м.Миколаїв 25080,00 грн. основного боргу, 2984,86 грн. пені, 2841,97 грн. інфляційних нарахувань, 572, 12 грн. 3% річних, 314,82 грн. державного мита та 90,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з відстрочкою виконання рішення на 3 місяці до 17.07.2009р. включно, рівними частинами.

17.04.2009р. видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 07.04.2009р.

14.05.2009р. за заявою позивача ВДВС Радехівського районного управління юстиції відкрив виконавче провадження, про що 14.05.2009р. було прийнято постанову ВП № 12774435.

Позивач оскаржив рішення господарського суду Львівської області від 07.04.2009р. до Вищого господарського суду України.

11.06.2009р. Вищим господарським судом України було прийнято ухвалу про зупинення виконання рішення господарського суду Львівської області до закінчення його перегляду в порядку касації.

25.06.2009р. Вищим господарським судом України прийнято постанову про залишення без змін рішення господарського суду Львівської області від 07.04.2009р.

Як вбачається із представлених відповідачем копій платіжних доручень та виписок банку наданих позивачем, 16.06.2009р. відповідач сплатив 8 000,00 грн. боргу (платіжне доручення № 295 від 16.06.2009р.) та 07.08.2009р. сплатив 23887,62 грн. (платіжне доручення № 3581 від 06.08.2009р.) тобто усю суму заборгованості згідно рішення господарського суду Львівської області від 07.04.2009р.

12.08.2009р. ВДВС Радехівського районного управління юстиції прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу № 1/28 виданого 17.04.2009р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 07.04.2009р.

Позивач враховуючи той факт, що відповідач прострочив виконання грошового зобов»язання, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу втрати від інфляції за період з 16.01.2009р. по 07.08.2009р., що згідно поданого ним розрахунку становлять 1688,67 грн., а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 386,33 грн., всього 2075,00 грн., які просить повністю стягнути з відповідача.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов»язання згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав свого зобов»язання у строк, встановлений договором поставки № 002/2008 від 21.01.2008р.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз наведеної норми цивільного законодавства дозволяє зробити висновок про те, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки предметом позову є стягнення втрат, які завдано несвоєчасним виконанням

грошового зобов»язання з боку відповідача, позивач підставно застосував положення ст.625 ЦК України, яка вказує на те, що інфляційні нарахування та три відсотки річних сплачуються за весь час прострочення.

Наявність боргу у відповідача встановлена рішенням господарського суду Львівської області від 07.04.2009р. у справі № 1/28, яке набрало законної сили та на примусове виконання якого 17.04.2009р. було видано наказ.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Чинним законодавством не передбачено зупинення нарахування втрат від інфляції та річних відсотків.

Відповідач мав можливість сплатити заборгованість за договором та виконати рішення господарського суду Львівської області від 07.04.2009р. у добровільному порядку. Крім того, слід звернути увагу на той факт, що як вбачається із рішення господарського суду Львівської області від 07.04.2009р. відповідач частково визнав борг, інфляційні та 3% річних.

Оскільки рішенням господарського суду Львівської області від 07.04.2009р. було стягнуто втрати від інфляції в сумі 1688,67 грн. та 3% річних в сумі 386,33 грн. за період з 12.04.2008р. по 15.01.2009р., позивач правомірно нарахував 1688,67 грн. інфляційних нарахувань, 386,33 грн. 3% річних за період з 16.01.2009р. по 07.08.2009р.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Як вбачається з платіжного доручення № 974 від 25.09.2009р. позивач сплатив 207,50 грн. держмита.

Відповідно до підпункту "а" п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р. №7-93 з наступними змінами та доповненнями, яким передбачено, що із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, держмито сплачується в розмірі 1% від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, позивач повинен був сплатити 102,00 грн. держмита, отже йому слід повернути 105,50 грн. зайво сплаченого державного мита.

Згідно вимог ст.49 ГПК України судові витрати сплачені позивачем слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст.11,525, 526, 530, 610-612, 627-629 ЦК України, ст.ст.193,229 ГК України, ст.ст. 33-35, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Галичина», 80200, Львівська область, м.Радехів, вул.Б.Хмельницького, 120 (код ЄДРПОУ 18570601, рахунок 260005710 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в м.Львові, МФО 325570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПРОМТЕХ», 54052, м.Миколаїв, вул.Айвазовського, 15к. (код ЄДРПОУ 32655884, рахунок № 26006674 у ВАТ «Ерсте Банк», МФО 380009) 1688,67 грн. інфляційних нарахувань, 386,33 грн. 3% річних, 102,00 грн. держмита, 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням в законної сили.

4. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПРОМТЕХ», 54052, м.Миколаїв, вул.Айвазовського, 15к. (код ЄДРПОУ 32655884, рахунок № 26006674 у ВАТ «Ерсте Банк», МФО 380009) довідку на повернення зайво сплаченого держмита в сумі 105,50 грн.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя