Рішення № 7424604, 17.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.09 Справа№ 33/110

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів)

до відповідача:Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (смт. Великий Любінь)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів»(м. Львів)

про :стягнення неустойки в розмірі 579 (пятсот сімдесят дев'ять) грн. 10 коп.; повернення орендованих нежитлових приміщень № 27 та № 28 загальною площею 14,7 кв. м., що розташовані на першому поверсі в будівлі готелю «Тустань»у м. Львові; виселення з орендованих нежитлових приміщень № 27 та № 28 загальною площею 14,7 кв. м., що розташовані на першому поверсі в будівлі готелю «Тустань»у м. Львові

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С. Представники:

Позивача:Долішній І. І. представник (довіреність № 18-11-00030 від 09.01.2009 р.)

Відповідача:ОСОБА_1 паспорт серії КА № НОМЕР_2 виданий Городоцьм РВ УМВС України у Львівській області 27.09.1997 р.

Третьої особи:не з'явився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з узгодженим клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 21.07.2009 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 5193 поступила позовна заява від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів) до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (смт. Великий Любінь), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів»(м. Львів) про стягнення неустойки в розмірі 579 (пятсот сімдесят дев'ять) грн. 10 коп.; повернення орендованих нежитлових приміщень № 27 та № 28 загальною площею 14,7 кв. м., що розташовані на першому поверсі в будівлі готелю «Тустань»у м. Львові; виселення з орендованих нежитлових приміщень № 27 та № 28 загальною площею 14,7 кв. м., що розташовані на першому поверсі в будівлі готелю «Тустань»у м. Львові.

Ухвалою суду від 24.07.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.09.2009 р. В судовому засіданні 03.09.2009 р., у звязку з неявкою представника третьої особи, розгляд справи було відкладено на 22.09.2009 р. Ухвалою суду від 22.09.2009 р. задоволено клопотання представників сторін про продовження строку вирішення спору, продовжено строк вирішення спору та розгляд справи відкладено на 29.10.2009 року. В судовому засіданні 29.10.2009 р. розгляд справи було відкладено на 17.12.2009 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 24.07.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 03.09.2009 р., від 22.09.2009 р., від 29.10.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

21.09.2009 р. до суду за вх. № 18707 від позивача поступила заява про уточнення позовних вимог в якій він уточнив позовні вимоги в частині стягнення неустойки та просить суд стягнути з відповідача на його користь неустойку в розмірі 877 (вісімсот сімдесят сім) грн. 48 коп.

28.10.2009 року до суду за вх. № 22355 від позивача поступила заява про уточнення позовних вимог, в якій він уточнив позовні вимоги в частині стягнення неустойки та просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 975 грн. 42 коп.

17.12.2009 р. до суду за вх. № 26323 від позивача поступила заява про уточнення позовних вимог в якій він вказав, що відповідач повністю сплатив суму неустойки в сумі 1110 (одна тисяча сто десять) грн. 00 коп. і тому він на підставі ст. 22 ГПК України уточнює позовні вимоги і просить суд:

-зобовязати орендаря субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1 повернути по акту приймання передачі орендоване майно нежитлові приміщення № № 27 та 28, загальною площею 14,7 кв. м., що розташовані на першому поверсі 5-ти поверхової цегляної будівлі готелю «Тустань»за адресою : АДРЕСА_1 а балансоутримувачу (Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Львів»);

-виселити субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1 з орендованих приміщень нежитлові приміщення № № 27 та 28, загальною площею 14,7 кв. м., що розташовані на першому поверсі 5-ти поверхової цегляної будівлі готелю «Тустань»за адресою : АДРЕСА_1 а.

Представник позивача позов підтримав частково, просив суд задоволити позовні вимоги з врахуванням уточнення з підстав наведених у заявах, уточненнях та поясненнях. Просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення 1110 (одна тисяча сто десять) грн. 00 коп. неустойки на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 24.07.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 03.09.2009 р., від 22.09.2009 р., від 29.10.2009 р. повністю не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, з'явився в судове засідання.

В судовому засіданні 29.10.2009 року відповідач представив суду копії квитанцій про сплату неустойки.

Відповідач проти позову в частині зобовязання повернути орендовані приміщення та виселення з таких не заперечив, просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення неустойки у звязку із сплатою такої.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 24.07.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 03.09.2009 р., від 22.09.2009 р. не виконала, витребуваних судом документів не представила, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлена про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

21.09.2009 р. до суду за вх. № 19085 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що сторонами надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, третя особа явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника третьої особи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

09 серпня 2005 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 59 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 10.6 Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Згідно з ст. 73 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», яка діяла на момент виникнення спірних відносин, у 2009 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Після закінчення строку дії договору оренди, орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, бере участь у конкурсі на отримання права оренди державного та комунального майна.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, скерувало на адресу СПД-ФО ОСОБА_1 - заяву № 11-03-02562 від 14.04.2009 р. про припинення договору оренди нерухомого державного майна № 59 від 09.08.2005 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи). Відповідач не заперечив факту отримання такого листа.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 2.4 Договору, у разі припинення цього Договору майно повертається Орендарем балансоутримувачу, в тижневий термін.

Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі Майна Орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі.

Станом на день звернення з позовом до суду в позивача були відсутні докази підписання такого акта приймання-передачі між СПД-ФО ОСОБА_1 та Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів».

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 231 ГК України, Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Оскільки, орендар не повернув майно у встановлений термін, позивач відповідно до ст. 785 ЦК України правомірно нарахував відповідачу неустойку.

Станом на день розгляду справи, відповідач сплатив неустойку в розмірі 1110 (одна тисяча сто десять) грн. 00 коп., доказів повернення балансоутримувачу орендованих приміщень суду не представив, позов в частині зобовязання повернути орендовані приміщення та виселення не заперечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Згідно ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 765 ЦК України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно ст. 777 ЦК України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Згідно ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути:

державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно ч. 3 ст. 285 ГК України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо державного та комунального майна є:

1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом;

2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності;

3) державні (комунальні) підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців, зазначених у пункті 2 цієї статті, - також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна.

Відповідно до ст. 291 ГК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою визнається основане на договорі строкове платне користування майном, що необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Згідно ст. 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства. Фізична особа, яка бажає укласти договір оренди державного майна з метою використання його для підприємницької діяльності, до укладення договору зобов'язана зареєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності.

Особливості оренди майна для здійснення підприємницької та іншої діяльності громадянами та юридичними особами іноземних держав та особами без громадянства визначаються законодавством України.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону.

Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.

Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

У разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику.

У разі припинення за цих же обставин договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу орендар за згодою орендодавця передає об'єкт оренди органу, який до укладення договору оренди здійснював повноваження з управління відповідним майном. Зазначений орган або його правонаступник зобов'язаний протягом тридцяти днів прийняти об'єкт оренди в своє управління.

Згідно ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи відповідач повністю сплатив неустойку за весь період протягом котрого він не повертав орендоване майно, доказів повернення орендованих приміщень та виселення з таких суду не представив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо належних, обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач повністю сплатив неустойку, проти позову в частині повернення орендованих приміщень та виселення з такого не заперечив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів) до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (смт. Великий - Любінь), третя особа Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів»(м. Львів) про стягнення неустойки в розмірі 1110 (одна тисяча сто десять) грн. 00 коп.; повернення орендованих нежитлових приміщень № 27 та № 28 загальною площею 14,7 кв. м., що розташовані на першому поверсі в будівлі готелю «Тустань»у м. Львові; виселення з орендованих нежитлових приміщень № 27 та № 28 загальною площею 14,7 кв. м., що розташовані на першому поверсі в будівлі готелю «Тустань»у м. Львові обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині зобовязання орендаря субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1 повернути по акту приймання передачі орендоване майно нежитлові приміщення №№ 27 та 28, загальною площею 14,7 кв.м., що розташовані на першому поверсі 5-ти поверхової цегляної будівлі готелю «Тустань»за адресою : АДРЕСА_1 «А»балансоутримувачу (Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Львів») та виселення субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1 з орендованих приміщень нежитлові приміщення №№ 27 та 28, загальною площею 14,7 кв.м., що розташовані на першому поверсі 5-ти поверхової цегляної будівлі готелю «Тустань»за адресою : АДРЕСА_1 «А».

Провадження у справі в частині стягнення 1110 (одна тисяча сто десять) грн. 00 коп. неустойки слід припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 625, 759, 760, 761, 762, 763, 765, 777, 785 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218, 283, 284, 285, 286, 287, 291 ГК України, ст.ст. 2, 5, 6, 18, 26, 27, 29 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів) до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (смт. Великий Любінь), третя особа Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів»(м. Львів) про стягнення неустойки в розмірі 1110 (одна тисяча сто десять) грн. 00 коп.; повернення орендованих нежитлових приміщень № 27 та № 28 загальною площею 14,7 кв. м., що розташовані на першому поверсі в будівлі готелю «Тустань»у м. Львові; виселення з орендованих нежитлових приміщень № 27 та № 28 загальною площею 14,7 кв. м., що розташовані на першому поверсі в будівлі готелю «Тустань»у м. Львові задоволити частково.

2.Зобовязати субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 81555; код ЄДРФОП НОМЕР_1) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області (вул. Січових Стрільців, 3, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 20823070) через балансоутримувача - Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів»(вул. Люблінська, 168, м. Львів, 79040; код ЄДРПОУ 33073442) по акту приймання передачі орендоване майно нежитлові приміщення № № 27 та 28, загальною площею 14,7 кв.м., що розташовані на першому поверсі 5-ти поверхової цегляної будівлі готелю «Тустань»за адресою : АДРЕСА_1 «А».

3.Виселити субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 81555; код ЄДРФОП НОМЕР_1) з орендованих приміщень нежитлові приміщення № № 27 та 28, загальною площею 14,7 кв.м., що розташовані на першому поверсі 5-ти поверхової цегляної будівлі готелю «Тустань»за адресою : АДРЕСА_1 «А».

4.Провадження у справі в частині стягнення 1110 (одна тисяча сто десять) грн. 00 коп. неустойки припинити.

5.Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 81555; код ЄДРФОП НОМЕР_1) на користь Державного бюджету (р/р 31119095700006 в УДК у Львівській області, МФО 825014; отримувач: ВДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200, символ звітності банку 092) 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита.

6.Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 81555; код ЄДРФОП НОМЕР_1) 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя