Рішення № 7424538, 01.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.09                                                                                           Справа№ 26/216

За позовом: Підприємства Тернопільської обласної ради профспілок «Рута-Тур», м. Тернопіль

до відповідача: Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж», м. Львів

про: стягнення 22588,00 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача Зайло Я.І. –директор, Шуль І.М. –представник (довіреність б/н від 10.11.2009 р.)

від відповідача не з’явився

Представникам позивача роз’яснено їх права та обов’язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Підприємство Тернопільської обласної ради профспілок «Рута-Тур», м. Тернопіль звернулося до господарського суду з позовною заявою до Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж», м. Львів про стягнення 22588,00 грн., з яких: 18160,00 грн. –основний борг, 3509,26 грн. –пеня, 918,74 грн. –інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 20.10.2009 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10.11.2009 р. Ухвалою суду від 10.11.2009 р. розгляд справи відкладався до 01.12.2009 р.

Представники позивача в судове засідання з’явилися, позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду від 20.10.2009 р. та 10.11.2009 р. не виконав, через канцелярію суду подав відзив № 2058 від 30.11.2009 р. на позовну заяву, позовні вимоги визнав частково, а саме суму основного боргу визнав повністю, а штрафні санкції просить зменшити з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

22.10.2008 р. між сторонами укладено договір про надання послуг (далі по тексту –договір) строком з 22.10.2008 р. до 31.12.2008 р. Договором про внесення змін від 31.12.2008 р. строк дії договору продовжено до 30.09.2009 р.

Згідно умов договору позивач зобов’язався надати, а відповідач отримати послуги по проживанню в готелі на умовах визначених цією угодою.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги пов’язанні з поселенням на загальну суму 38240,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що Оплата за надані послуги здійснюється Замовником (відповідачем) авансовими платежами згідно виставлених рахунків. Згідно п. 3.3. договору повний розрахунок Замовник (відповідач) зобов’язався провести в 3-х денний термін після закінчення дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив авансові платежі на загальну суму 20080,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала суму в розмірі 18160,00 грн., яка підтверджена підписаним обома сторонами Актом звірки розрахунків № 42 від 14.09.2009 р. (копія Акту міститься в матеріалах справи) та визнано відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п. 3.4. договору, у випадку несплати вартості послуг у встановлений термін, Замовник (відповідач) зобов’язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. Позивачем нараховано відповідачу пеню на загальну суму 3509,26 грн.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 918,74 грн.

Суд вважає, що позивачем невірно нараховано розмір пені та інфляційних втрат у зв’язку з наступним.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата за надані послуги здійснюється Замовником (відповідачем) авансовими платежами згідно виставлених рахунків. Згідно п. 3.3. договору повний розрахунок Замовник (відповідач) зобов’язався провести в 3-х денний термін після закінчення дії договору. Позивачем було надано послуги на загальну суму 38240,00 грн. Відповідачем було здійснено авансові платежі за надані послуги на загальну суму 20080,00 грн. Решта коштів в розмірі 18160,00 грн. відповідач зобов’язався сплатити у відповідності до умов договору. Однак, позивач керуючись п. 5.1. договору надіслав відповідачу 20.07.2009 р. лист № 33 про розірвання договору в односторонньому порядку. Відповідач вважає такі дії позивача неправомірними, оскільки відповідачем не було порушено прав та інтересів позивача, з врахуванням того, що згідно п. 3.3. договору повний розрахунок проводить в 3-х денний термін після закінчення дії договору, а відтак відповідач зобов’язався сплатити решту коштів впродовж 3-х днів, починаючи з 01.10.2009 р. (наступного дня після закінчення чинності договору, який відповідно закінчився 30.09.2009 р.) Позивачем станом на момент подання позовної заяви зазначено загальну суму заборгованості з врахуванням штрафних санкцій, що почали нараховуватися починаючи з січня місяця 2009 р., що також не відповідає дійсності, оскільки зазначені штрафні санкції позивач повинен був нараховувати починаючи з 04.10.2009 р., з дня порушення його прав.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, розмір пені та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, складає 122,38 грн. та 163,44 грн. відповідно.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.

Судові витрати керуючись ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 22, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

3.          Стягнути з Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж», м. Львів, вул. Архипенка, 11/15 (р/р 26002000026276 в ВАТ «Укрінбанк», МФО 325718, код ЄДРПОУ 01018671) на користь Підприємства Тернопільської обласної ради профспілок «Рута-Тур», м. Тернопіль, вул. Медова, 2 (р/р 26000027787001 в ФАКБ «Імексбанк», МФО 338802, код ЄДРПОУ 35787334) 18160 грн. 00 коп. основного боргу, 122 грн. 38 коп. пені, 163 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 184 грн. 46 коп. державного мита та 192 грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5.          У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

Суддя