Рішення № 7424527, 14.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.09                                                                                           Справа№ 6/90

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврологістика Тревел Плюс», м.Львів

до відповідача: Приватного Підприємства «Капітал-Логістик», м. Львів

про : стягнення заборгованості в сумі 401800грн. 00коп.

                                                                                Суддя Гоменюк З.П.

                                         Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники :

від позивача : Іваночко М.В., Чирик А.І.

від відповідача : н/я

Представникам позивача, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору : Позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю «Єврологістика Тревел Плюс» до приватного підприємства «Капітал-Логістик»про стягнення 401800грн. 00коп. орендної плати, 10000грн. 00коп. адвокатських послуг, витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 06.05.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі, призначено судове засідання на 19.05.2009р. та вжито заходи до забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві вчиняти дії по відчуженню належних йому транспортних засобів.

19.05.2009р. в судовому засіданні відповідач надав суду письмовий відзив №37 від 18.05.2009р. на позов, в якому позов не визнає та повідомив суд про те, що 15.05.2009р. ним подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 06.05.2009р. про порушення провадження у справі за даним позовом в частині скасування забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві вчиняти дії по відчуженню транспортних засобів.

Ухвалою суду від 19.05.2009р. провадження у справі зупинено до закінчення розгляду скарги на ухвалу суду у справі №6/90 від 06.05.2009р.

          Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2009р. ухвалу господарського суду Львівської області від 06.05.2009р. у справі № 6/90 в частині забезпечення позову залишено без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

          Відповідачем було подано касаційну скаргу на постанову господарського суду Львівської області № 6/90 від 06.05.2009р.

          Постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2009р. касаційну скаргу відповідача задоволено, ухвалу господарського суду Львівської області від 06.05.2009р. в частині забезпечення позову та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2009р. у справі № 6/90 скасовано.

26.06.2009р. позивачем направлено до суду заяву б/н від 26.06.2009р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 753200грн. 11коп., що складається з основної заборгованості в сумі 661942грн. 70коп., 3 % річних – 14472грн. 06коп. та інфляційних втрат в розмірі 76785грн. 35коп.

02.12.2009р. ухвалою господарського суду було відновлено провадження по справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.12.2009р.

09.12.2009 року відповідачем в канцелярію суду було подано ряд клопотань. Зокрема, клопотання про те, щоб суд зобов’язав позивача вручити відповідачу копію позовної заяви з додатками, оскільки як стверджує останній, відповідач не отримував таких. Суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні даного клопотання, оскільки в матеріалах справи містяться докази надіслання відповідачеві позовної заяви та додатків до неї. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що він не ознайомлений з позовною заявою та доданими до неї матеріалами також безпідставне та необґрунтоване, оскільки представник відповідача Олійник О.В. 11.12.2009р. до судового засідання, був ознайомлений із матеріалами справи, що підтверджується відповідною заявою про надання йому дозволу на ознайомлення з матеріалами справи та розпискою про ознайомлення з такими. Крім того, слід наголосити, що справа прийнята судом до розгляду 06.05.2009 року.

Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки заявлені клопотання розцінюються судом як зловживання наданими йому процесуальними правами та як навмисне затягування розгляду справи. Відповідно до ч.3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду та про час і місце його проведення.

Представник позивача в судове засідання 14.12.2009р. з’явився. Відповідач в судове засідання 14.12.2009р. явку повноважного представника не забезпечив, додаткового письмового пояснення по суті позову з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог суду не подав, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представниками позивача до проведення судового засідання подано заяву про зменшення позовних вимог з обґрунтованими розрахунками. Згідно цієї заяви сума позовних вимог становила 661395грн. 76коп. заборгованості, з яких сума заборгованості по орендних платежах –551429грн. 11коп., 3 відсотки річних –19546грн. 56коп., інфляційні втрати –90416грн. 17коп., а також 10000грн. 00коп. адвокатських послуг, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задоволити їх в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

          Повний текст рішення виготовлений і підписаний 23.12.2009 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне:

06 червня та 05 листопада 2007 року між сторонами було укладено усні договори оренди транспортних засобів. Позивач передав в оренду відповідачу транспортні засоби в кількості 4 тягачі марки MAN (реєстраційні номери ВС3824ВА, ВС3825ВА, ВС3829ВА, ВС3830ВА), 2 тягачі марки SCANIA (реєстраційні номери ВС6420ВВ, ВС6490ВВ) та 6 причепів марки KRONE ZZ W 18 (реєстраційні номери ВС7681ХХ, ВС7682ХХ, ВС7684ХХ, ВС7685ХХ, ВС8270ХХ, ВС8273ХХ) відповідно до цих усних договорів про їх оренду. Про передачу позивачем таких транспортних засобів відповідачу були складені та підписані відповідні акти приймання-передачі.

Відповідачем було отримано на ці транспортні засоби ліцензійні картки, що дало йому право використовувати їх в своїй подальшій господарській діяльності з метою надання послуг перевезення, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Позивач вказав, що відповідачем проводилась оплата оренди відповідних транспортних засобів, що засвідчується відповідними банківськими платіжними дорученнями №311 від 16.11.2007р., №385 від 17.12.2007р., №24 від 23.01.2008р., №202750 від 25.01.2008р., №44 та №53 від 30.01.2008р., №122 від 18.03.2008р., №374 та №375 від 27.06.2008р., №385 від 03.07.2008р. копії яких є в матеріалах справи.

Отже, оскільки в справі є належні та допустимі письмові докази беззаперечного оплатного використання відповідачем транспортних засобів, належних позивачу, суд приходить до висновку що такі транспортні засоби були передані відповідачу за відповідними усними договорами від 06 червня 2007 року та 05 листопада 2007 року.

31 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено письмові договори оренди № А07/07, 108/07, А05/07, 106/07, А03/07, 104/07, А01/07, 102/07, А09/07, 110/07, А11/07, 112/07 транспортних засобів, які відповідач вже отримав раніше від позивача за усними договорами оренди та використовував у своїй господарській діяльності.

01 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено ще 6 договорів оренди № Т13/08, 216/08, Т15/08, 214/08, Т17/08, 218/08 транспортних засобів та 05 лютого 2008 року ці транспортні засоби було передано Відповідачу, про що підписано відповідні Акти приймання передачі.

Судом встановлено, що умови всіх перелічених договорів оренди ідентичні, відрізняються лише марки орендованих транспортних засобів, розмір орендної плати на місяць та дати підписання договорів, актів приймання-передачі транспортних засобів.

п.1.1. договорів оренди транспортних засобів від 31.12.2007р. та 01.02.2008р., передбачено, що орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове користування відповідний транспортний засіб, передача транспортного засобу здійснюється за актом приймання-передачі (п.3.2.), термін оренди складає один рік (п.4.1.). Орендна плата на місяць встановлюється в розмірі, визначеному в п. 8.1. договорів оренди. Пунктом 9.7. договорів оренди передбачається, «якщо орендар продовжує користуватися транспортним засобом після закінчення строку договору, то за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором».

Відповідно до п. 5.1. договорів оренди, орендар зобов’язаний забезпечити у встановлені строки технічний огляд транспортного засобу згідно із чинним законодавством, сплатити платежі, пов’язані з проходженням такого огляду, за власний рахунок провести сертифікацію транспортного засобу в установах Міністерства транспорту та зв’язку України, необхідну для участі в міжнародному русі, виготовити ліцензійну картку на транспортний засіб та у разі потреби привести технічний стан транспортного засобу до відповідності вимог щодо участі у міжнародному русі, придбати поліс страхування цивільної відповідальності власника (у даному випадку володільця) транспортного засобу, що виїжджає за кордон. Виконання цих робіт підтверджується актом «вводу в експлуатацію транспортного засобу», що складається орендарем за участю орендодавця.

Як ствердив позивач, незважаючи на виконання відповідачем усіх передбачених п.5.1. договорів оренди дій, необхідних для використання у міжнародних перевезеннях, відповідач в порушення умов договорів оренди не склав жодного акту «введення в експлуатацію транспортного засобу».

Пунктом 8.1. договорів оренди передбачено, що орендна плата нараховується з моменту підписання «акту вводу в експлуатацію транспортного засобу».

Позивачем надано суду копію відповіді від 15.07.09 року №41/2-6-3323/019-09 на запит Личаківського районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області та копію відповіді Львівської митниці Державної митної служби України від 04.08.2009р. №20/16-10387 на лист Личаківського районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області.

Цими доказами підтверджуються доводи позивача про те, що відповідачем дійсно на період оренди транспортних засобів, отримано ліцензійні картки на використання орендованих транспортних засобів, які оформлено до ліцензії серії АВ №310576, строком дії з 28.02.2007р. до 27.02.2012р. на провадження господарської діяльності з надання послуг із внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі). Також, як випливає із відповіді Львівської митниці Державної митної служби України від 04.08.2009р. №20/16-10387, орендовані відповідачем у позивача транспортних засобів багаторазово здійснювали перетин кордону через пункти пропуску Львівської митниці впродовж 2007-2008 років, тобто під час дії договорів оренди.

Як пояснив позивач, дані письмові докази були отримані позивачем під час ознайомлення з матеріалами перевірки Личаківським районним відділом Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області відповідної заяви позивача про наявність в діях відповідача ознак злочинів, передбачених КК України. Отже, суд визнав такі належними та допустимими доказами у відповідності до ст. 34 ГПК України.

Оцінивши надані позивачем докази використання відповідачем орендованих транспортних засобів за договорами оренди у міжнародному русі, суд прийшов до висновку, що невиконання орендарем обов’язку складання «актів введення в експлуатацію»не може бути підставою для відмови відповідача здійснювати орендні платежі за оренду транспортних засобів позивача.

Даний висновок суду також підтверджує той факт, що відповідач частково здійснював сплату орендної плати за Договорами оренди, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №479 від 07.08.2008р., №515 від 29.08.2008р., №552 від 11.09.2008р., №556 від 12.09.2008р., №33_23016/3 від 03.02.2009р., згідно яких за оренду транспортних засобів у відповідача, позивач сплатив 35000грн. 00коп.

20 серпня 2008 року позивач надіслав до відповідача лист з проханням зупинити дію договорів оренди та здійснити передачу орендованого автотранспорту.

Як стверджує позивач, протягом вересня 2008 року орендовані за договорами оренди транспортні засоби були повернуті. Незважаючи на те, що по деяких орендованих транспортних засобах, фактична передача відбулась, однак сторонами не підписано відповідних актів приймання-передачі: договори оренди №А01/07, №102/07, №А09/07, №110/07, №А11/07, №112/07 від 31.12.2007р. Як стверджує позивач, оренда по таких транспортних засобів протягом вересня 2008 року фактично припинилась, вони були повернуті, а тому в нього як в орендодавця немає жодних претензій щодо повернення йому відповідачем відповідних транспортних засобів. Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що з поверненням транспортних засобів, оренда за договорами оренди припинилась.

З пояснень представників позивача, заборгованість по оренді транспортних засобів за час до укладення письмових договорів погашена відповідачем повністю та претензій у позивача по сплаті орендних платежів за цей період немає. Однак згідно обґрунтованих розрахунків позивача, відповідач заборгував перед ним 551429грн. 11коп. по сплаті орендних платежів в період з моменту укладення письмових договорів оренди до припинення такої внаслідок повернення орендованих транспортних засобів, а тому просить суд зобов’язати відповідача стягнути їх в свою користь.

Згідно п.п. 8.2., 8.3. договорів орендна плата сплачується в безготівковому порядку на особовий рахунок орендодавця згідно рахунку. Порядок, періодичність та спосіб внесення орендної плати за договором визначаються за взаємною згодою сторін. Оскільки договорами оренди визначено порядок та спосіб внесення орендної плати однак не прописано періодичності її сплати, то застосуванню підлягають загальні положення Цивільного кодексу України.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч.1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Тому відповідач був зобов’язаний вносити орендну плату за договорами оренди до кінця кожного поточного місяця такої оренди на банківський рахунок позивача, вказаний в реквізитах договорів.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, суд вважає вимогу позивача про стягнення 551429грн. 11коп. заборгованості з орендної плати правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

В ч. 2 ст. 193 ГК України зазначено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми заборгованості в сумі 19546грн. 56коп.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України, боржник зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми заборгованості за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Оскільки інший розмір процентів за користування чужими грошовими коштами договорами оренди транспортних засобів не встановлений, то слід повністю задоволити позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 19546грн. 56коп. від простроченої суми заборгованості.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати, які підлягають стягненню на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись ч.2 ст. 625 ЦК України, суд вважає, що зазначені суми інфляційних втрат нараховані вірно, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 90416грн. 17коп. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги з врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, обґрунтовані, підставні та такі, що підлягають задоволенню в повному розмірі.

Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді витрат на оплату адвокатських послуг в сумі 10000грн. 00коп.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору №16/04 позивача з адвокатським об’єднанням «Західноукраїнська юридична колегія»про надання адвокатських послуг від 01 квітня 2009 року, позивачем понесено затрати на оплату адвокатських послуг в розмірі 10000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення про оплату наданих послуг по договору № 16/04 про надання адвокатських послуг від 01 квітня 2009 року та копією акту наданих послуг від 23.04.2009 згідно договору про надання адвокатських послуг №16/04 від 01 квітня 2009 року.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України „Про адвокатуру”, дія якого поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України „Про адвокатуру”, котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг адвокатом.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, в судових засіданнях 19.05.2009р. та 14.12.2009р. а також при представництві інтересів позивача в Львівському апеляційному господаському суді 02.07.2009, інтереси позивача в суді представляли громадяни Іваночко М.В. та Чирик А.І., які є працівниками Адвокатського об’єднання «Західноукраїнська юридична колегія»(Іваночко М.В. має адвокатське посвідчення та діє на підставі довіреності №1 від 01.04.2009р. на представлення інтересів позивача в суді, юрист Чирик А.І. діє на підставі довіреності №2 від 01.04.2009р. на представлення інтересів позивача в суді), а отже вартість наданих адвокатських послуг підлягає відшкодуванню в порядку ст. 44 ГПК України.

          Судові витрати покладаються на позивача повністю.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, ст.ст. 525, 526, 625, 762 ЦК України, ст.ст. 193, 283-286 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задоволити повністю.

          2. Стягнути з приватного підприємства «Капітал-Логістик», м. Львів, вул. Водогінна, 2 (р/р 2600401067871 у ВАТ «Фольксбанк», м.Львів, МФО 325213, код ЄДРПОУ 34028846) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Єврологістика Тревел Плюс», м. Львів, вул. Городоцька, 367 (р/р 26003000008664 у ПЛФ ВАТ «Кредобанк», МФО 325365, код ЄДРПОУ 34943771) 551429грн 11коп. заборгованості з орендної плати, 90416грн. 17коп. інфляційних втрат, 19546грн. 56коп. –3% річних, 10000грн. 00коп. адвокатських послуг, 6614грн. 00коп. держмита та 118грн 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Гоменюк З.П.