Рішення № 7423972, 22.12.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" грудня 2009 р.Справа № 16/181 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 16/181

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Софіївка-Нова", м. Первомайськ Миколаївської області

до відповідача: приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна, с. Мала Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області

про стягнення 13 311,18 грн.,

представники сторін:

від позивача - участі не брав;

від відповідача - Мар"яш В.І., довіреність № 40 від 31.12.08 р..

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Агропідприємство "Софіївка-Нова" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна заборгованості в сумі 15082,77 грн., а також судових витрат.

24.11.09 р. на адресу господарського суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог № 88 від 20.11.09 р., згідно якої позивач просить стягнути на його користь з відповідача 12 606,86 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних в сумі 704,32 грн., всього в розмірі 13 311,18 грн. (а.с. 24).

Відповідно до змісту ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що вказані дії не суперечать законодавству, не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд приймає до розгляду заяву позивача № 88 від 20.11.09 р. і розглядає вимоги позивача в редакції даної заяви (а.с. 24).

Повноважний представник позивача участі в судовому засіданні не брав, ним на адресу суду направлено телеграму, що містить клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 39).

Клопотання підлягає задоволенню.

Представник відповідача у судовому засіданні фактично позовні вимоги визнав частково.

Згідно наданих до суду письмових заперечень на позов, відповідач, посилаючись на договір уступки вимоги № 85 від 09.01.07 р., визнає суму основного боргу перед позивачем в сумі 7 729,58 грн. (а.с. 20-21).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.

27.04.06 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Софіївка Нова" (далі - Виконавець) та приватним сільськогосподарським підприємством ім. Ватутіна (далі - Замовник або ПСП ім. Ватутіна) укладено договір проведення сільськогосподарських робіт № 25 (далі - Договір, а.с. 9).

Відповідно до умов Договору, Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги, вид, обсяг, строк надання та ціна яких, визначається цим Договором, а Замовник зобов'язується прийняти від Виконавця послуги та оплатити їх (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Виконавець зобов'язується надати послуги з посіву цукрового буряку на площі 130 га на загальну суму 9750,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору надання послуг повинно бути розпочато на протязі семи робочих днів з моменту отримання Виконавцем письмової заявки від Замовника.

Датою закінчення надання послуг вважається дата їх прийняття Замовником (п. 2.2. Договору).

Сторонами визначено, що даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по даному Договору (п. 8.1. Договору).

Договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений круглими печатками сторін.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою належить до договорів, правовідносини за якими регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У розділі 3 Договору сторони погодили порядок розрахунків за Договором.

Так, відповідно до п.п. 3.1. - 3.2. Договору загальна вартість послуг по даному Договору (сума Договору) складає 9750,00 грн., в тому числі ПДВ - 1625,00 грн. Розрахунок по даному Договору проводиться до 01.11.06 р. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Як вбачається з підписаного сторонами та скріпленого круглими печатками підприємств акту виконаних робіт № 25 від 27.04.06 р., позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, виконавши роботи з посіву цукрових буряків об'ємом 130 га на загальну суму 9750,00 грн. (а.с.10).

Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, за виконані роботи в обумовлений Договором строк не розрахувався, у зв'язку з чим позивач за захистом своїх порушених прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач позовні вимоги визнав частково. У свої письмових запереченнях на позов він зазначає про наступне.

09.01.07 р. між позивачем та АТВТ "Гілєя" укладено договір уступки вимоги № 85, відповідно до умов якого позивач (Кредитор) уступає АТВТ "Гілєя" (Новий кредитор) право вимоги на одержання від ПСП ім. Ватутіна 2020,42 грн. заборгованості за посів цукрових буряків згідно Договору № 25 від 27.04.06 р. (а.с. 11).

Сума, вказана у договорі уступки вимоги від 09.01.07 р. № 85 відповідачем Новому кредитору сплачена в повному обсязі.

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 7 729,58 грн. (9750,00 грн. - 2020,42 грн.=7 729,58 грн.)

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин, господарський суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, умов договору уступки вимоги від 09.01.07 р. № 85 та пояснень представника відповідача, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 7 729,58 грн.

Оскільки у господарського суду наявні правові підстави для стягнення з відповідача основної заборгованості за виконані роботи в сумі 7 729,58 грн., саме з урахуванням вказаної суми за період з 10.01.07 р. по 31.10.09 р. мають бути нараховані інфляційні втрати та 3% річних, що заявлені позивачем до стягнення.

Однак, враховуючи те, що у наданому позивачем розрахунку невірно зазначено суму основної заборгованості та період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. В решті частині позову слід відмовити.

Так, сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 10.01.07 р. по 31.10.09 р. складає 12 135,44 грн., а 3% річних за період з 10.01.07 р. по 31.10.09 р. дорівнюють 502,85 грн.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна 26607, с. Мала Вільшанка, Вільшанський район, Кіровоградська область, вул. Мира, 11, код 13756231, п/р 260015128 у Голованівському відділенні "Ощадбанку", МФО 323992) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Софіївка-Нова" (м. Первомайськ, Миколаївська область, код 31210295, р/р 260074266, МФО 326182, АППБ Аваль) заборгованість в сумі 12 638,29 грн., з яких 12 135,44 грн. основний борг з урахуванням інфляції, 502,85 грн. - 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 126,38 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 224,20 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя Л.С. Коротченко