Постанова № 7423945, 28.12.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28.12.2009 Справа № 4/19

Господарський суд Кіровоградської області колегією у складі суддів: головуючий суддя - Хилько Ю.І., суддів Мохонько К.М. та Коваленко Н.М., розглянувши матеріали адміністративної справи № 4/19

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі, м. Мала Виска Кіровоградської області

до відповідача: суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Мала Виска, Кіровоградської області

про стягнення 34 774,41 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Лисенко Р.В., довіреність № б/н від 26.10.2009р.;

від відповідача: участі не брав.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що посвідчується повідомленнями про вручення поштових відправлень, зокрема позивачу №671131 від 15.12.2009 року та відповідачу №671140 від 12.12.2009 року. Крім того, після відкладення розгляду справи за клопотанням відповідача, про час та місце розгляду справи згідно до ухвали суду від 17.12.2009 року позивачу повідомлено у судовому засіданні під розписку (а.с.80), а представнику відповідача ОСОБА_3 телефонограмою №110 від 18.12.2009 року (а.с.79).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 з наступними змінами та доповненнями, Управління Пенсійного фонду України є органом виконавчої влади на місцях та утворюють систему органів Фонду, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення в межах району.

Згідно п.1 вказаного „Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах”, управління контролює надходження збору та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати збору.

Управління має право вживати в установленому законодавством порядку заходів, спрямованих на стягнення не внесених своєчасно сум збору разом з нарахованою пенею, а також застосовувати штрафні санкції відповідно до законодавства.

Абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058 „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, який вступив в силу з 01.01.2004 року, передбачено право органу Пенсійного фонду на звернення до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до ст. 8 „Про пенсійне забезпечення” виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України відповідно фонд якого формується за рахунок коштів, що відраховується підприємствами і організаціями.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (далі Закону - 1058), до страхових внесків відносяться кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обовязкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.ст. 18,19,20 п.п.1 п. 8 Розділу 15 Закону-1058 страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначеному цим Законом, та у розмірах, передбачених Законом України „Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року № 400/97, тобто платник нараховує та сплачує страхові внески у встановлений граничний термін за ставкою 32% від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників і відраховує та перераховує страхові внески від обєктів оподаткування застрахованих осіб найманих працівників за ставкою 1-2% від їх сукупного оподатковуваного доходу.

Згідно з п.6 та 12 ст. 20 Закону-1058 страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески нараховані за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до п. 2 ст. 106 Закону 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальником у визначені строки вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і сплачуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За твердженням позивача заборгованість відповідача складає, з урахуванням сплати єдиного податку: за квітень - грудень 2005 року за ставкою 32,3% в сумі 6022 грн. 32 коп.,за 2006 рік за ставкою 31,8 % в сумі 8322 грн. 44 коп., за січень- березень 2007 року за ставкою 33,2 % в сумі 5537 грн. 62 коп., а всього донараховано страхові внески в розмірі 19882 грн. 38 коп.

Крім того, згідно до рішення начальника Управління Пенсійного фонду в Маловисківському районі №421 від 25.09.2007 року відповідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону №108 відносно відповідача застосовано фінансові санкції в розмірі 14892 грн. 03 коп.

Відповідач позовні вимоги не заперечив, в судове засідання не прибув.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд прийшов до переконання, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до повного задоволення враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 25.09.2007 року в результаті проведеної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 виявлено недоплату страхових внесків та відповідно до приписів ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування донараховано внесків з урахуванням сплати єдиного податку за квітень - грудень 2005 року за ставкою 32,3% в сумі 6022 грн. 32 коп.,за 2006 рік за ставкою 31,8 % в сумі 8322 грн. 44 коп., за січень- березень 2007 року за ставкою 33,2 % в сумі 5537 грн. 62 коп., а всього донараховано страхові внески в розмірі 19882 грн. 38 коп. Крім того, згідно до рішення начальника Управління пенсійного фонду в Маловисківському районі №421 від 25.09.2007 року відповідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону №108 відносно відповідача застосовано фінансові санкції в розмірі 14892 грн. 03 коп.

Господарським судом враховується, що відповідач не погодився з висновком про неповну сплату страхових внесків і прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій та оскаржував дії працівників позивача в адміністративному порядку до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та до Пенсійного фонду України, однак, скарги відповідача визнані необгрунтованими та їх задоволенні було відмовлено.

Крім того, відповідач звертався з позовом до господарського суду Кіровоградської області в порядку адміністративного судочинства з позовною заявою, в якій просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України щодо проведення перевірки своєчасності, достовірності та повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та донарахування сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 19 882 грн. 38 коп. незаконними; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій № 421 від 25.09.07; визнати протиправними та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському (далі по тексту Управління ПФУ в Маловисківському районі) районі Ю-256 від 25.09.07.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 02.07.2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Як вбачається із вказаної постанови :підприємець ОСОБА_1 із визначенням суми недоїмки, застосуванням фінансової санкції не погоджується оскільки, вважає, що платник єдиного податку - фізична особа, яка не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, не повинен сплачувати страхові внески у розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Господарський суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог враховуючи наступне.

З 01.01.04 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ч. 15 "Прикінцеві положення" названого Закону виключно ним визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками; до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Страхові внески, розмір яких встановлює Верховна Рада України, є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України, в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вина не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство; страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів; законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Такі положення закріплені у ч. ч. 1, 3-6 ст. 18 Закону.

Таким чином, Указ Президента України від 03.07.1998 о. № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва", який поширює свою дію на правовідносини у сфері оподаткування, не може застосовуватися у відносинах між страхувальником та органами Пенсійного фонду України щодо страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

За визначенням термінів, що містить ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, та кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно п. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками - платниками страхових внесків є роботодавці: підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначений у пунктах 1, 10, 15 ст. 11 цього Закону.

Обов'язком страхувальника, як то встановлено п. п. 4, 6 ч. 2 ст. 17 названого вище Закону, є подання звітності територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Обчислення та сплата страхових внесків провадиться відповідно до норм ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За п. 3 названої статті обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що встановлено ч. 10 ст. 20 цього Закону.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 13, 14 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

суми своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій;

територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені Правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;

вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом;

про накладення штрафів, передбачених ч. ч. 9, 10 цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які є виконавчим документом;

суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.

Виходячи з викладеного, управління ПФУ в Маловисківському районі, при здійсненні перевірки, складанні акту перевірки, надсилання вимог та прийнятті рішень діяло в межах і у спосіб, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.05 № 58-р "Про деякі питання спрощеної системи оподаткування" була підтримана пропозиція Пенсійного фонду України, погоджену з Мінфіном та Державною податковою адміністрацією щодо тимчасового припинення перевірок юридичних та фізичних осіб - платників єдиного і фіксованого податку щодо сплати страхових внесків на різні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, стягнення з них заборгованості за цими платежами, яка утворилася у 2004 р. - 1 кварталі 2005 р.. Однак таке розпорядження не змінює норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а лише є підтримання пропозиції про тимчасове припинення перевірок стосовно заборгованості, яка утворилась за названий у такому розпорядженні період.

За приписами ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Матеріали справи свідчать, що заборгованість відповідача складає 19882 грн. 38 коп. за період з квітня 2005 року по березень 2007 року включно.

Зазначене підтверджується копіями розрахунків зобовязання зі сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування за відповідний період, копіями вимог про сплату заборгованості (а.с. 8-11).

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідач господарському суду не подав.

За вказаних обставин позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю в сумі 19882 грн. 38 коп. як заборгованість по страхових внесках на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Крім того, за несвоєчасну сплату страхових внесків на підставі п.2 ч.9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на відповідача обгрунтовано накладено фінансові санкції в розмірі 14892 грн. 03 коп. (а.с.17), які відповідачем не сплачено у запропонований термін.

Таким чином господарський суд прийшов до переконання, що з відповідача підлягає до стягнення заборгованість по страхових внесках в розмірі 19882 грн. 38 коп., фінансові санкції у розмірі 14892 грн. 03 коп. на загальну суму 34774 грн. 41 коп. за період з квітня 2005 року по березень 2007 року включно.

Керуючись Законами України № 1058 "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" , "Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97, ст.ст. 160,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (26200, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2, МФО 323583 в КБ "Приватбанк") на користь Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі (26200, м. Мала Виска, вул. Жовтнева, 62, МФО 323475, код 20650102, р/р 256003011241 в ОУ "Ощадбанк" м.Кіровоград) заборгованість по страхових внесках в розмірі 19882 грн. 38 коп., фінансові санкції у розмірі 14892 грн. 03 коп. на загальну суму 34774 грн. 41 коп. за період з квітня 2005 року по березень 2007 року включно.

Після набрання судовим рішенням законної сили, за заявою стягувача, буде виданий виконавчий лист.

Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодекс - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанову виготовлено в повному обсязі 29.12.2009 року.

Головуючий суддя Ю.І. Хилько

Суддя К.М. Мохонько

Суддя Н.М. Коваленко