ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 28/22526.11.09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Актів ЛТД”, м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю „Еко”, м. Київ
про стягнення 23732,59 грн.
Суддя Копитова О.С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Кулінич Т.В., за дов. б/н від 15.07.2009 року
від відповідача: не з’явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Актів ЛТД” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Еко” про стягнення 23732,59 грн., у тому числі 19354,32 грн. основного боргу, 4377,87 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Еко” зобов’язань щодо оплати вартості товару отриманого за договором поставки №875к від 20.07.2004 року.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що строк дії Договору №875к на момент здійснення позивачем поставок товарів закінчився. Жодних умов щодо оплати товару сторонами узгоджено не було, вимог про сплату вартості поставленого товару позивачем до відповідача не пред’являлось. Відтак, на думку відповідача, з огляду на положення ст. 530 Цивільного кодексу України, обов’язок щодо оплати вартості отриманого товару у відповідача на момент пред’явлення позову відсутній.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2009 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 30.06.2009 року.
Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва від 30.07.2009 року продовжено строк вирішення спору на один місяць.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.08.2009 року за клопотанням представників сторін продовжено строк вирішення спору.
29.10.2009 року позивач подав до господарського суду м. Києва клопотання про уточнення позовних вимог, в якому фактично відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2055,30 грн. та просить суд стягнути з відповідача 22227,11 грн., у тому числі 19354,72 грн. основного боргу, 2322,57 грн. пені та 549,82 грн. судових витрат.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі (представник відповідача в судовому засіданні під розписку був повідомлений про дату та час судового засідання 26.11.2009 року) відповідач в судове засідання призначене на 26.11.2009 року не з’явився, причини неявки в судове засідання невідомі.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 26.11.2009 року від останнього до суду не надходило.
За таких обставин, а також враховуючи той факт, що представник позивача надавав свої заперечення на позов позивача під час судового розгляду справи та в матеріалах справи міститься письмовий відзив відповідача суд прийшов до висновку про можливість прийняття рішення за відсутністю належним чином повідомленого про дату судового засідання представника відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 26.11.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, що надавались під час судового розгляду справи, суд -
ВСТАНОВИВ:
20.07.2004 року між відповідачем та позивачем укладено договір поставки №875к. Відповідно до п.1 розд. І вказаного Договору позивач (постачальник) зобов’язується передати товари у власність відповідача (покупець) на умовах та в строки, встановлені у замовленнях на поставку, а покупець в порядку та у строки, встановлені Договором, зобов’язується прийняти товари та оплатити їх.
Відповідно до п. 1 розд.УІІІ Покупець розраховується з Постачальником за поставлені товари після 30 днів з дня передачі товару. Всі суми та платежі, для яких сторони не встановили строків в даному Договорі, включаючи сплату збитків і неустойок, повинні бути сплачені протягом 5 (п’яти) банківських днів с дня виникнення платіжного зобов’язання.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем протягом вересня 2004 року –квітня 2008 року здійснювалась відповідачу поставка товару, зокрема відповідач отримав від позивача товар на підставі наступних видаткових накладних:
№РН0000040 від 15.01.2008 року на суму 1973,48 грн.;
№РН0000082 від 21.01.2008 року на суму 863,86 грн.;
№РН0000083 від 21.01.2008 року на суму 763,68 грн.;
№РН0000115 від 28.01.2008 року на суму 835,14 грн.;
№РН0000114 від 30.01.2008 року на суму 481,44 грн.;
№РН0000152 від 04.02.2008 року на суму 351,34 грн.;
№РН0000153 від 04.02.2008 року на суму 580,07 грн.;
№РН0000186 від 11.02.2008 року на суму 738,71 грн.;
№РН0000185 від 12.02.2008 року на суму 598,50 грн.;
№РН0000225 від 20.02.2008 року на суму 700,82 грн.;
№РН0000229 від 21.02.2008 року на суму 1445,33 грн.;
№РН0000268 від 25.02.2008 року на суму 448,62 грн.;
№РН0000269 від 26.02.2008 року на суму 1335,95 грн.;
№РН0000307 від 03.03.2008 року на суму 795,83 грн.;
№РН0000519 від 21.04.2008 року на суму 368,81 грн.;
№РН0000520 від 21.04.2008 року на суму 1167,79 грн.;
№РН0000522 від 21.04.2008 року на суму 2221,42 грн.;
№РН0000523 від 21.04.2008 року на суму 1082,98 грн.;
№РН0000525 від 21.04.2008 року на суму 1459,06 грн.;
№РН0000555 від 30.04.2008 року на суму 2203,58 грн., на загальну суму 20416,41 грн.
Зазначені накладні оформлені належним чином, підписані сторонами та скріплені печаткою позивача та штампом відповідача.
В зв’язку зі здійсненням відповідачем часткового погашення заборгованості та повернення товару отриманого у позивача заборгованість відповідача зменшилась та складає 19354,72 грн., про що сторонами було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за 01.01.2008 –22.12.2008. (копія в матеріалах справи).
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження погашення відповідачем заявленої до стягнення позивачем суми заборгованості в розмірі 19354,72 грн.
При прийнятті рішення суд враховує, що під час судового розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2055,30 грн., в зв’язку провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважаться вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 655 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.
Факт отримання товару відповідачем матеріалами справи підтверджений, та відповідачем не заперечується. Однак відповідач у встановлені законодавством та договором строки не розрахувався. Наявність дебіторської заборгованості за поставлений позивачем товар відповідач також не заперечує.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У Договорі №875к вказано, що покупець здійснює оплату постачальнику за поставлені товари по закінченні 30 календарних днів з дня передачі товару.
Враховуючи викладене суд вважає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на момент подання позову до суду належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 19354,72 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що строк дії Договору №875к закінчився з огляду на наступне.
Поставка товару згідно вказаних видаткових накладних в визначених обсягах відповідачем не заперечується, однак відповідач стверджує що умови договору № 875К від 20.07.2004 року не можуть бути застосовані до спірних відносин, що виникли з приводу вказаних поставок товару, оскільки договір припинив свою дію 31 12.2006 року, а видаткові накладні виписувались не в рамках договору та без посилання на нього та взагалі поставка товару відбулась поза межами зазначеного договору. Відповідач стверджує, що поставка товару відбувалась за усною домовленістю без погодження строку оплати
Наведені твердження відповідача судом не приймаються, оскільки як умови договору, так і положення чинного законодавства не передбачають обов’язкового зазначення у накладних, рахунках-фактурах, довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей реквізитів договору, а відповідачем не надано жодних обґрунтованих пояснень щодо доцільності укладання нового договору у спрощений спосіб для постачання однорідного товару, який протягом певного періоду отримувався відповідачем в рамках Договору № 875К від 20.07.2004 року. Доказів які б підтверджували, що Договір 875К від 20.07.2004 року є розірваним, визнаний недійсним на час спірних поставок товару відповідачем не надано. Не надано також і доказів того, що сторони якимось чином домовлялись про окремі поставки товару поза межами Договору 875К від 20.07.2004 року , встановлювали конкретні обсяги постачаємого товару, визначали суттєві умови, тощо.
Щодо тверджень відповідача про те, що Договір № 875К від 20.07.2004 року припинив свою дію 31.12.2006 року.
Згідно з ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до п.1 розд. Х Договору №875к Покупець, який не розплатився з Постачальником за товари у встановлений строк, сплачує Постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.
Згідно з п.2 розд. ХІ Договору №875к Договір діє до 31.12.2005 року. Якщо за один місяць до закінчення дії Договору жодна з сторін не виразить у письмовій формі свого наміру припинити дію Договору даний Договір вважається продовженим ще на один рік.
Сторонами спору не надано суду жодних доказів того, що будь-яка з них до 31.12.2005 року зверталась до іншої сторони з пропозицією про припинення Договору №875к в порядку, передбаченому Договором. Суд вважає, що не використання сторонами передбаченого Договором №875к порядку припинення Договору №875к свідчить про намір Сторін в подальшому здійснювати свої права та обов’язки відповідно до нього на тих самих умовах.
Більше того, з огляду на п.2 розд. ХІ Договору №875к Сторони своїми діями продовжили дію зазначеного Договору на 2006 рік на тих самих умовах без жодних виключень. Оскільки п.2 розд. ХІ Договору №875к, який визначає порядок продовження дії Договору, є невід’ємною частиною Договору №875к, діями Сторін разом з Договором №875к була продовжена на відповідний строк і дія положень п.2 розд. ХІ. Відтак, вони є обов’язковими до виконання сторонами протягом всього строку дії Договору №875к. Таким чином, не дотримання сторонами порядку припинення Договору №875к у 2006 році автоматично означає продовження строку дії Договору №875к на 2007 рік та за відповідних умов на наступні періоди часу.
Відповідач не надав суду доказів припинення дії Договору №875к на момент здійснення позивачем поставки товарів у січні-квітні 2008 року. Так само відповідач не навів доказів існування між сторонами будь-яких інших договорів поставки або купівлі-продажу на підставі яких могла відбуватись зазначена поставка.
Враховуючи вказане вище суд вважає, що поставки товарів, які було здійснено позивачем у січні-квітні 2008 року, відбувались в рамках виконання сторонами зобов’язань за Договором №875к, відтак положення зазначеного Договору є обов’язковими для виконання сторонами у повному обсязі. Відповідно твердження відповідача про те, що строк виконання ним обов’язку щодо сплати вартості отриманого товару в нього не настав і грошове зобов’язання щодо такої оплати у відповідача не виникло суперечить положенням Договору №875к, порушує вимоги цивільного законодавства України і на цій підставі не береться судом до уваги.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з п.1 розд. Х Договору №875к Покупець, який не розплатився з Постачальником за товари у встановлений строк, сплачує Постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.
Зазначене положення Договору не дає можливості встановити конкретний розмір пені, який сторони визначили таким, що підлягає сплаті в разі прострочення строку оплати. Суд вбачає, що в даному випадку сторонами Договору визначено лише граничний розмір пені та не вказано від чого залежить її сплата в тому чи іншому розмірі.
З огляду на це суд дійшов висновку, що сторонами розмір пені у Договорі №875к не визначено, відтак позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2322,57 грн. задоволенню не підлягають.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Судові витрати позивача за частину вимог від яких позивач відмовився під час судового розгляду справи покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд-
ВИРІШИВ:
Провадження по справі в частині стягнення суми пені в розмірі 2055,30 грн. припинити.
Решту позовних вимог задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Еко” (03039, м. Київ, проспект Науки, 8, 03045, м. Київ, вул. Новопиролгівська,58, р/р 26006000213791 в Київській обл. філії “Укрсоцбанк”, МФО 300023, код ЄДРПОУ 32104254 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Актів ЛТД” (02098, м. київ, Дніпровська набережна,7 код ЄДРПОУ 30580037, р/р 26009401028271 в Київській регіональній дирекції дирекції АППБ «Аваль»МФО 322904) 19354,72 грн. (дев’ятнадцять тисяч триста п’ятдесят чотири гривень сімдесят дві копійки) боргу, 193,54 грн. (сто дев’яносто три гривні п’ятдесят чотири копійки) державного мита, 254,85 грн. (двісті п’ятдесят чотири гривні вісімдесят п’ять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О.С. Копитова
Судове рішення № 7423682, Господарський суд м. Києва було прийнято 26.11.2009. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 28/225. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: