Рішення № 7423679, 24.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 03/1979-8/41424.12.09 За позовом Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-

будівельне управління»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецелітбуд»

Про стягнення 314625,80 грн.

Суддя Катрич В.С.

Представники сторін:

Від позивача представник - Петренко Д.О. (дов. № 4 від 08.01.09)

Від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом Комунальне підприємство «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецелітбуд»213017,11 грн. заборгованості за договором на перевезення вантажу і надання послуг транспортними засобами та дорожньою технікою від 27.06.2007р. та 73916,47 грн. пені, 27692,22 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.08.2009р. порушено провадження у даній справі та присвоєно № 03/1979.

В ході судового розгляду справи встановлено, що при поданні позову, позивачем порушено встановлене ст. 15 ГПК України правило територіальної підсудності, так як місцезнаходження відповідача по справі є м. Київ, у звязку з чим господарський суд Черкаської області ухвалою від 19.08.2009р. направив матеріали справи № 03/1979 для розгляду за встановленою підсудністю у господарський суд міста Києва за місцезнаходженням відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецелітбуд».

Справа № 03/1979 відповідно до резолюції в.о. Голови господарського суду міста Києва передана на розгляд судді Катрич В.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2009р. справа № 03/1979 прийнята до провадження суддею Катрич В.С., присвоєно даній справі новий номер 03/1979-8/414, розгляд справи призначений на 18.09.2009р.

Представники позивача у судовому засіданні, яке відбулося 18.09.2009р. подали власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між цими ж сторонами, про цей же предмет і з цих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; копії статуту позивача, змін до статуту, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи позивача, довідки з ЄДРПОУ позивача, корінець повідомлення від платника про відкриття рахунку в установі та клопотання про продовження строку розгляду даної справи, яке задоволено судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2009р. розгляд справи відкладений на 26.11.2009р., у звязку з незявленням представника відповідача у судове засідання та неподанням сторонами усіх витребуваних доказів; продовжено строк розгляду даної справи; попереджено сторін про відповідальність за невиконання вимог ухвали суду у відповідності з вимогами п. 5 ст. 83 ГПК України, а окрім цього позивача - у відповідності з п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України та звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.11.2009р. представник позивача надав довідку з обслуговуючого банку про те, що сума не була перерахована відповідачем в добровільному порядку та акти виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2009р. розгляд справи відкладений на 24.12.2009р., у звязку з незявленням представника відповідача у судове засідання та неподанням сторонами усіх витребуваних доказів; звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судове засідання, призначене на 24.12.2009р. зявився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не зявився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Від відповідача клопотань та заяв через канцелярію суду не надходило.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з їх правами та обовязками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні розяснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

27.06.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецелітбуд»- «генпідрядник»та КП «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»- «виконавець»був укладений договір на перевезення вантажу і надання послуг транспортними засобами та дорожньою технікою (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого «виконавець»зобовязався виконати для «генпідрядника»перевезення вантажів і надати послуги транспортними засобами та дорожньою технікою, а «генпідрядник» зобовязався забезпечити роботою транспортні засоби та дорожню техніку та зобовязався сплатити за перевезення вантажу і надання послуг транспортними засобами та дорожньою технікою встановлену плату згідно тарифів, погоджених в додатках до даного договору і є його невідємною частиною.

Згідно з п.1.2 договору «виконавець»зобовязався виконати роботи для «генпідрядника» на обєкті «Капітальний ремонт автомобільної дороги Кіпті-Глухів-Бачівськ у Сумській області».

Відповідно до п.2.1, п.2.2 договору «виконавець»зобовязався здійснити для «генпідрядника»перевезення вантажу та надання послуг у строк, визначеною кількістю транспортних засобів згідно заявки поданої «генпідрядником»; перевезення вантажу і надання послуг транспортними засобами і дорожньою технікою оплачується за розцінками, погодженими в додатках та на основі рапортів, заведених на кожний транспортний засіб (форма додається). Підписи представників сторін за кожний день перевезень є обовязковими.

Розділом 5 договору встановлений порядок розрахунків, згідно якого надані «виконавцем»транспортні послуги «генпідрядника»на основі підписаних рапортів оформляються фактичним кошторисом помісячно. Результати розрахунків стають основою для складання актів виконаних робіт. Розрахунки здійснюються згідно наданих актів виконаних робіт. Розрахунок проводиться не пізніше 15 числа кожного місяця наступного за звітним шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок «виконавця»на підставі актів приймання-здачі виконаних робіт, що надається щомісячно «виконавцем», але не раніше отримання «генпідрядником»коштів від «замовника».

Факт надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу та надання послуг транспортними засобами та дорожньою технікою підтверджується подорожніми листами та рапортами.

Сторонами по договору були складені акти виконаних робіт № 165 від 08.06.2007р. на суму 5408,35 грн., № 212 від 01.08.2007р. на суму 12860,93 грн., № 285 від 31.08.2007р. на суму 21339,65 грн., № 391 від 10.10.2007р. на суму 59222,80 грн., № 383 від 27.10.2007р. на суму 29169,85 грн., № 390 від 31.10.2007р. на суму 19399,68 грн., № 392 від 01.11.2007р. на суму 47276,98 грн., № 434 від 01.11.2007р. на суму 518,30 грн., № 423 від 05.11.2007р. на суму 105183,19 грн., № 433 від 30.11.2007р. на суму 32048,02 грн., № 445 від 29.12.2007р. на суму 192363,08 грн., № 469 від 29.12.2007р. на суму 398767,28 грн. (сума за вказаним актом визнається відповідачем у акті звірки взаємних розрахунків станом на 14.05.2008р.), на загальну суму 923558,11 грн., які свідчать про виконання позивачем робіт та прийняття їх відповідачем без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Нормою статті 509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дію (сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст.509 ЦК України).

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки (ст. 11 ЦК України).

Відповідач не виконав власні зобовязання належним чином, за виконані позивачем роботи у повному обсязі не розрахувався.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідач не надав суду доказів того, що кошти від замовника не надходили, а тому у відповідності до положень умов п.5.2 договору, повинен був здійснити розрахунок не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Крім того, відповідно до ст. 511 ЦК України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

З огляду на викладене, відповідач зобовязаний був здійснити розрахунки за виконані позивачем роботи та у подальшому він не позбавлений можливості звернутися з відповідною заявою до замовника.

Позивач звернувся до відповідача з претензією сплатити заборгованість в розмірі 213017,13 грн. протягом десяти днів з моменту отримання даної претензії, але відповіді від відповідача не отримав, відповідач кошти не перерахував (копія претензії № 161 від 05.03.2009р. знаходиться в матеріалах справи).

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків у повному обсязі суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить згідно з розрахунками позивача 213017,11 грн., що не спростовано відповідачем.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 213017,11 грн. основного боргу за договором на перевезення вантажу і надання послуг транспортними засобами та дорожньою технікою від 27.06.2007р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 73916,47 грн. пені, 27692,22 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору на перевезення вантажу і надання послуг транспортними засобами та дорожньою технікою від 27.06.2007р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем збитків від інфляції в розмірі 27692,22 грн., зазначених позивачем в розрахунку та враховуючи те, що у відповідності до положень п.2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення не має право виходити за межі позовних вимог за відсутності клопотання заінтересованої сторони, тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції за період з червня 2008р. по 27.04.2009р. правомірна та підлягає задоволенню в розмірі 27692,22 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що за затримку оплати за надані послуги «замовник»сплачує пеню «виконавцю»в розмірі 0,1 % за кожний день прострочки від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за станом на день виникнення боргу.

Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача 73916,47 грн. за період з червня 2008р. по 27.04.2009р., при цьому позивач не врахував положень ст. 258 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в одних рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 2 статті 9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 175 ГК України).

Нормами ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст. 261 ЦК України).

Таким чином враховуючи те, що позивач дізнався про порушення свого права у січні 2008р., оскільки останній акт виконаних робіт складений 29.12.2009р., та саме з цієї дати почався строк позовної давності встановленої для вимог про стягнення пені, проте позовна заява була прийнята Господарським судом Черкаської області у серпні 2009р., тобто після спливу позовної давності встановленої для вимог про стягнення пені.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 73916,47 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 213017,11 грн. основного боргу та 27692,22 грн. збитків від інфляції, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково в сумі 240709,33 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 цього кодексу судові витрати при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 258, 261, 267, 511, 525, 526, 546, 547, 549, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 175, 193, 232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецелітбуд»(02154, м.Київ, вул. Воззєднання, буд. 2; код 31791132) на користь Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»(03061, м.Київ, вул. Пост-Волинська, буд.3; код 03333937) 213017 (двісті тринадцять тисяч сімнадцять) грн. 11 коп. основного боргу, 27692 (двадцять сім тисяч шістсот девяносто дві) грн. 22 коп. збитків від інфляції, 2407 (дві тисячі чотириста сім) грн. 09 коп. державного мита, 90 (девяносто) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути Комунальному підприємству «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»(03061, м.Київ, вул. Пост-Волинська, буд.3; код 03333937) з Державного бюджету України надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу платіжним дорученням № 227 від 26.06.2009р. в сумі 194 (сто девяносто чотири) грн. 50 коп. Оригінал платіжного доручення № 227 від 26.06.2009р. на суму 194,50 грн. знаходиться в матеріалах справи № 03/1979-8/414.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя В.С. Катрич

Дата підписання 30.12.2009р.