Рішення № 7423614, 09.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/44609.12.09 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Чібо Україна"

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк ЛТД"

про           стягнення 2 577 952,33 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача          Гончаренко В.В., довіреність № 1 від 31.08.2009 р.

від відповідача           не з’явився

У судовому засіданні 09.12.2009 р. за згодою представника позивача відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чібо Україна" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк ЛТД" про стягнення 2233 822,93 грн. основного боргу, 306 098,93 грн. пені, 38 030,47 грн. процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті товару, поставленого позивачем за контрактом № 2д від 10.07.2008 р.

Ухвалою суду від 30.10.2009 р. порушено провадження у справі № 54/446, розгляд справи призначено на 09.12.2009 р.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, що знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача.

Розглянувши подану заяву, суд відмовив у її задоволенні, оскільки позивачем не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Представник відповідача в судове засідання 09.12.2009 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.11.2009 р., була завчасно ним отримана 24.11.2009 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 07999244.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

10.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чібо Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спарк ЛТД" був укладений контракт поставки № 2д, відповідно до умов якого позивач, як продавець, зобов’язався поставити відповідачу каву смажену та розчинну під торгівельними марками "TCHIBO" та "DAVIDOFF" (далі –товар) в обумовлений сторонами строк, а відповідач, як покупець, своєчасно та належним чином прийняти товар та оплатити його (п. 1.1. контракту).

Згідно з п. 2.1. контракту товар поставляється партіями.

Відповідно до п.п. 2.3., 3.1. контракту поставка товару здійснюється на умовах СРТ (Інкотермс в редакції 2000 року) на склад покупця за адресою: 03040, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 98/2.

Як передбачено п. 3.2. договору, право власності на товар переходить до покупця в момент оформлення видаткової накладної відповідно до вимог законодавства.

Як свідчать умови контракту, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За видатковими накладними №№ РН-0000088, № РН-0000089 від 15.07.2008 р., №№ РН-0000092, РН-0000093 від 18.07.2008 р., №№ РН-0000118, РН-0000119 від 25.07.2008 р., №№ РН-0000168, РН-0000169 від 04.08.2008 р., №№ РН-0000180, РН-0000181 від 11.08.2008 р., №№ РН-0000211, РН-0000216 від 18.08.2008 р., №№ РН-0000245, РН-0000249 від 26.08.2008 р., №№ РН-0000378, РН-0000385 від 01.09.2008 р., №№ РН-0000464, РН-0000470 від 08.09.2008 р., №№ РН-0000535, РН-0000537 від 15.09.2008 р., №№ РН-0000707, РН-0000709, РН-0000733 від 29.09.2008 р., № РН-0000852 від 30.09.2008 р. позивач поставив відповідачу товар, визначений контрактом, на загальну суму 5 807 024,46 грн.

У позовній заяві позивачем зазначено, що за вказаними накладними позивачем фактично було поставлено товар на суму 5 781 248,46 грн. Зважаючи на викладене, суд при здійсненні розрахунків виходить із тієї загальної вартості поставленого товару, яка вказана позивачем.

Відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р., відповідач надав позивачеві кільцеве доручення, яким повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Вищезазначені накладні підписані матеріально відповідальними особами відповідача та скріплені відбитком печатки відповідача, вказаної у кільцевому дорученні, а тому є належним доказом на підтвердження факту поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.5. контракту передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються на умовах відстрочення платежу на 75 календарних днів з дати виписки видаткової накладної на партію товару.

Виходячи із зазначеного, відповідач повинен був оплатити товар у такі строки:

- за накладними №№ РН-0000088, РН-0000089 від 15.07.2008 р. у строк до 28.09.2008 р.

- за накладними №№ РН-0000092, РН-0000093 від 18.07.2008 р. у строк до 30.09.2008 р.

- за накладними №№ РН-0000118, РН-0000119 від 25.07.2008 р. у строк до 07.10.2008 р.

- за накладними №№ РН-0000168, РН-0000169 від 04.08.2008 р. у строк до 17.10.2008 р.

- за накладними №№ РН-0000180, РН-0000181 від 11.08.2008 р. у строк до 24.10.2008 р.

- за накладними №№ РН-0000211, РН-0000216 від 18.08.2008 р. у строк до 31.10.2008 р.

- за накладними №№ РН-0000245, РН-0000249 від 26.08.2008 р. у строк до 08.11.2008 р.

- за накладними №№ РН-0000378, РН-0000385 від 01.09.2008 р. у строк до 14.11.2008 р.

- за накладними №№ РН-0000464, РН-0000470 від 08.09.2008 р. у строк до 21.11.2008 р.

- за накладними №№ РН-0000535, РН-0000537 від 15.09.2008 р. у строк до 28.11.2008 р.

- за накладними №№ РН-0000707, РН-0000709, РН-0000733 від 29.09.2008 р. у строк до 12.12.2008 р.

- за накладною № РН-0000852 від 30.09.2008 р. у строк до 13.12.2008 р.

Як передбачено ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, згідно зі ст.ст. 599, 601 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, та зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Як свідчать матеріали справи та пояснив позивач у судовому засіданні, відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 610 000,00 грн., а також повернув товар на суму 40585,53 грн.

05.01.2009 р. сторонами була підписана угода про залік взаємних вимог та акт взаємозаліку розрахунків, за якими сторони шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог припинили взаємні зобов’язання, що виникли із договорів № б/н від 01.07.2008 р. та № 2д від 10.07.2008 р. на суму 1 596 840,00 грн.

Також позивач в рахунок погашення боргу за договором зарахував 1 300 000,00 грн. згідно з витягом з протоколу № 1 від 08.12.2008 р. про хід торгів на аукціоні з продажу дебіторської заборгованості позивача, проведеному Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно з підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 06.01.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 233 822,93 грн.

14.08.2009 р. позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості у сумі 2 233 822,93 грн., яка була отримана відповідачем 17.08.2009 р.

У відповідь на претензію позивача № 02/07/ю від 27.07.2009 р. відповідач підтвердив наявність боргу у розмірі 2 233 822,93 грн. та просив затвердити графік погашення заборгованості.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 2 233 822,93 грн.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 306 098,93 грн. за періоди з 14.12.2008 р. по 31.12.2008 р. (за 17 днів), з 31.12.2008 р. по 05.01.2009 р. (за 5 днів) та з 05.01.2009 р. по 14.06.2009 р. (за 160 днів), обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на п. 9.2. договору, яким передбачено, що покупець несе відповідальність за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені, яка обчислюється від суми простроченої заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 38 030,47 грн. трьох процентів річних за періоди з 14.12.2008 р. по 31.12.2008 р. (за 17 днів), з 31.12.2008 р. по 05.01.2009 р. (за 5 днів) та з 05.01.2009 р. –14.06.2009 р. (за 160 днів).

Згідно з нижченаведеним розрахунком суду сума пені становить 304 763,66 грн., сума процентів річних –38 115,06 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняК-ть днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період простроченняСума трьох процентів річних

5130622,9314.12.08 - 30.12.081712 %57193,837168,82

3830662,9331.12.08 –04.01.09512 %12559,421 569,94

2233822,9305.01.09 - 13.06.0916012 %235010,4129 376,30

304 763,6638 115,06

Позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 304 763,66 грн. за розрахунком суду.

Оскільки позивачем не заявлялись клопотання про вихід за межі позовних вимог відповідно до ст. 83 ГПК України, позовні вимоги про стягнення процентів річних підлягають задоволенню у розмірі 38 030,47 грн. за розрахунком позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався наданим йому правом направити у судове засідання свого представника, доказів оплати поставленого позивачем товару не надав та не навів підстав для звільнення від обов’язку його оплатити.

З урахуванням викладених вище обставин справи, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 2 576 617,06 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк ЛТД" (03127, м. просп. 40-річчя Жовтня, буд. 98/2, ідентифікаційний код 32302795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чібо Україна" (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд. 10/8, ідентифікаційний номер 35255240) 2 233 822 (два мільйони двісті тридцять три тисячі вісімсот двадцять дві) гривні 93 коп. боргу, 304 763 (триста чотири тисячі сімсот шістдесят три) гривні 66 коп. пені, 38 030 (тридцять вісім тисяч тридцять) гривень 47 коп. трьох процентів річних, 25 486 (двадцять п’ять тисяч чотириста вісімдесят шість) гривень 79 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) гривень 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині у позові відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 25.12.2009 р.