Рішення № 7423343, 25.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/3225.12.09

За позовомАкціонерної енергетичної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

доДержавного підприємства “Київський ремонтний завод “Радіан”

простягнення 71683,23 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники сторін:

від позивачаМарковська В.В.—представник за довіреністю від 28.09.2009 р. № Д07/2009/09/28-1, Цурка Н.О. —представник за довіреністю від 10.07.2009 р. № Д07/2009/07/10-9

від відповідача Камишан В.В. —представник за довіреністю від 22.12.2009 р. б/н ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергетична компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” звернулася до Державного підприємства “Київський ремонтний завод “Радіан” з позовом від 27.11.2009 р. № 048-71-13878 про стягнення 49291,49 грн. заборгованості за поставлену електричну енергію відповідно до договору від 05.01.2004 р. № 1106, 11788,81 грн. інфляційної складової боргу, 7874,27 грн. пені за час прострочення грошового зобов’язання та 2728,66 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/32 від 04.12.2009 р., яку призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.12.2009 р.

У судове засідання, призначене на 25.12.2009 р., з’явилися представники позивача та відповідача, які надали для залучення до матеріалів справи документи, що вимагалися ухвалою про порушення провадження у справі.

Під час розгляду спору по суті представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача заборгованість, пеню та нарахування за прострочення грошового зобов’язання за ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов Акціонерної енергетичної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати поставленої на його користь електричної енергії. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір від 05.01.2004 р. № 1106 з додатками, розрахунок ціни позову, розрахунок основного боргу, акти приймання-передачі товарної продукції, рахунки-розшифровки та звіти про використану електроенергію за період з січня 2007 року по листопад 2009 року.

Представник відповідача визнав наявність простроченої заборгованості перед позивачем за договором про постачання електричної енергії від 05.01.2004 р. № 1106 в сумі 49291,49 грн. та надав письмові пояснення по справі, в яких пояснює причини несплати боргу через тяжкий фінансовий стан підприємства, що проводить виробничу діяльність лише за замовленнями держави, які не надходять, а також просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2004 р. Акціонерною енергетичною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” та Державним підприємством “Київський ремонтний завод “Радіан” укладено договір № 1106, за умовами якого позивач зобов’язався постачати електричну енергію, а відповідач —своєчасно здійснювати її оплату.

Виходячи з додатку № 2.1 “Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників” до договору від 05.01.2004 р. відповідач зобов’язується щомісячно направляти свого представника до позивача для надання звіту про спожиту електроенергію, звіту про результати вимірів активної потужності та ату про приймання-передачу товарної продукції і звіряння розрахунків за попередні періоди, а також отримання рахунку на оплату.

Вказаним Порядком розрахунків (додаток № 2.1) передбачено обов’язок відповідача здійснювати оплату вартості поставленої йому електричної енергії до першого числа поточного місяця відповідно до наданого позивачем рахунку.

Поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, актами приймання-передачі товарної продукції, рахунками-розшифровками на оплату та звітами про використану електроенергію за січень 2007 –листопад 2009 стверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду електричної енергії на суму 420356,75 грн., а також оплати останнім її вартості у розмірі 371065,26 грн.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доказів належної оплати за договором суду не надано, а наявність заборгованості не заперечено, позовні вимоги в частині стягнення 49291,49 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 11788,81 грн. збитків внаслідок інфляції, 7874,27 грн. пені та 2728,66 грн. 3 % річних.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 договору від 05.01.2004 р. сторони погодили, що за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію та інших платежів, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,75 % за кожен день прострочення платежів, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством. Разом з тим, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” пеня була нарахована позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно, а проведений позивачем розрахунок —здійснено правильно. Разом з тим, зважаючи на пояснення відповідача, суд вважає за можливе скористатися правом, передбаченим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і застосувати норми ст. 233 Господарського кодексу України. Так, вказаними нормами законодавства встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Тому, враховуючи відсутність відомостей від позивача про негативні для підприємства наслідки неналежного виконання відповідачем обов’язку з оплати спожитої електричної енергії, суд зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 2 000,00 грн.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі, оскільки звернення позивача до суду було обумовлене порушенням відповідачем зобов’язань за договором.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Державного підприємства “Київський ремонтний завод “Радіан” (02093, м. Київ, вул. Росошанська, 3-а, ідентифікаційний код 07796404) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 49 291 (сорок дев’ять тисяч двісті дев’яносто одну) грн. 49 коп. боргу, 11 788 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 81 коп. інфляційної складової боргу, 2728 (дві тисячі сімсот двадцять вісім) грн. 66 коп. 3 % річних, 2000 (дві тисячі) грн. пені, 716 (сімсот шістнадцять) грн. 83 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко