Рішення № 74224049, 21.05.2018, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/242/18

Провадження № 2/163/150/18

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 року Любомльський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Павлуся О.С.,

за участі секретаря Вергун О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в місті Любомль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2018 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що він разом із своєю сім’єю, на підставі усної домовленості із ОСОБА_2, 15 років добросовісно володіє житловим будинком з надвірними будівлями та спорудами, розташованими по вулиці Центральній, 19 в селі Рівне Любомльського району Волинської області, що належав ОСОБА_3, який помер 14.02.1994 року, відкрито, безперервно здійснюючи обслуговування домоволодіння, а тому вважає за можливе, відповідно до чинного законодавства України, визнати за ним право власності на домоволодіння, яке належить померлому, в порядку набувальної давності.

В підготовче засідання позивач не з’явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Відповідач в підготовче засідання не з’явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, вказавши, що проти задоволення позову не заперечує.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання проводиться без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно витягу з погосподарської книги за 1991 - 1995 роки житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами по вулиці Центральній, 19 в селі Рівне Любомльського району Волинської області значиться за ОСОБА_3.

ОСОБА_3 помер 13 лютого 1994 року, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ЕГ №036533.

Отже, після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами по вулиці Центральній, 19 в селі Рівне Любомльського району Волинської області.

Інформація щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 у Спадковому реєстрі відсутня.

В позовній заяві позивач вказує, що у 1998 році між ним і донькою померлого, ОСОБА_2, виникла домовленість про те, що ОСОБА_1 разом із сім’єю переїде проживати у будинок її батька, який знаходиться по вулиці Центральній, 19 в селі Рівне Любомльського району Волинської області.

З технічного паспорту на житловий будинок з господарськими будівлями, які знаходяться по вулиці Центральній, 19 в селі Рівне Любомльського району Волинської області вбачається, що замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_1, житловий будинок побудований у 1948 році.

Відповідно до статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що при вирішенні спорів, пов’язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна: володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Згідно пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, тобто беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 відкрито, добросовісно та безперервно користується вищезазначеним нерухомим майном більше 15 років, ніхто ніяких претензій щодо вказаного нерухомого майна не заявляв та на нього не претендував.

Стаття 328 ЦК України вказує на те, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом.

Відповідач у своїй заяві, поданій до суду, позов визнала, що в силу ст. 82 ЦПК України, дає підстави суду вважати доведеними обставини, на які посилається позивач, як такі, що не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що слід визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: вулиця Центральна, 19 в селі Рівне Любомльського району Волинської області за набувальною давністю згідно з ч.1ст. 344 Цивільного кодексу України.

Відповідно положень ч.1ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду поніс судові витрати, а саме сплатив судовий збір в розмірі 704,80 грн., а відповідач до початку розгляду справи по суті позов визнав, в зв'язку з чим його позовні вимоги були задоволенні у повному обсязі, суд вважає, що позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченого ним при подані позову судового збору в сумі 352 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 89, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: вулиця Центральна, 19 в селі Рівне Любомльського району Волинської області за набувальною давністю.

Повернути ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, з державного бюджету 50 відсотків судового збору від суми 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок, що дорівнює 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок, сплаченого за платіжною квитанцією №31 від 06.02.2018 року на рахунок ГУ ДКСУ у Волинській області №31214206700262, МФО 803014, код отримувача 38031501.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач: ОСОБА_2, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_2.

Головуючий: суддя О.С. Павлусь